Чиказька школа екології людини

З посиленням антропогенного (спричиненого діяльністю людини, використанням нею складної і могутньої техніки) впливу на довкілля виникла і з часом конкретизувалася ідея «соціалізації природи». В середині 30-х років XX ст. вона втілилася в дослідженнях лідерів знаменитої чиказької школи соціології Роберта Парка, Ернста Берджесса і Родерік Маккензі, які висунули концепцію «міста-організму» і суспільства як «глибоко біологічного феномену» та започаткували нову соціологічну концепцію, котра отримала назву “екологія людини” (англ. – human ecology). Відповідно до цієї концепції, у суспільстві відбувається перебіг взаємоіснуючих біологічних і соціальних процесів, результатом яких повинна бути «соціальна рівновага».

Р. Парк запропонував підхід, за яким зосереджувалася увага на об’єкті аналізу, а суспільство розглядалося як елемент екологічного комплексу, так екологічний порядок виступав підґрунтям суспільних відносин.

Учений виділив 4 фази порядку:

· екологічний,

· економічний,

· політичний та

· культурний порядки

та досліджував конкуренцію. Конкуренція (боротьба за існування) у тваринному та рослинному світі є необмеженою. У суспільстві вона обмежується згодою, взаєморозумінням і правом, притаманним «культурному суспільству». Конфлікт та консенсус постають у цій концепції як взаємопов'язані та взаємодоповнюючі елементи єдиного еволюційного процесу. Саме конкуренція уподібнює суспільство до організму, формуючи його структуру, регулюючи послідовність дій, відновлюючи рівновагу.

4 форми конкуренції:

· боротьба за виживання,

· конфлікт,

· адаптація

· асиміляція.

У процесі еволюції від біотичного до соціального, людське суспільство утворює населення, культуру, що утворена артефактами і технологічними засобами, а також “тіла звичаїв, вірувань”, культури, й усе це взаємодіє з середовищем [7, с. 399]. Р. Парк довів залежність процесів, що відбуваються у людській спільноті, від умов середовища існування та впливу їхньої зміни.

Родерік МакКензі охарактеризував соціоеклогію як науку про територіальні і часові відносини людей, на які впливають селективні (виборчі), дистрибутивні (розподільні) та акомодаційні (пристосувальні) сили середовища. Таке визначення предмета соціальної екології покликане було стати основою для дослідження територіального поділу населення всередині міських агломерацій.

Родерік МакКензі виводить екологічну класифікацію соціальних спільнот:

1. первинна обслуговувальна спільнота (с/г селище, риболовецька, лісопромислова спільнота),

2. спільнота, що виконує вторинну функцію в процесі розподілу продуктів, індустріальне місто та

3. спільнота, яка не має особливої економічної бази [13].