Стандартизація освіти
Загальна характеристика. Відновлення навчальних планів і пошуки нових шляхів диференціації освіти значною мірою пов'язані з розробленням національних освітніх стандартів.
Стандартизація по-різному здійснюється у країнах із централізованими і децентралізованими системами освіти:
• у централізованих системах національні стандарти існували у вигляді навчальних планів і програм, затверджених державним відомством освіти та обов'язкових для усіх шкіл країни;
• для децентралізованих систем загальнонаціональні стандарти змісту шкільної освіти — принципово нове явище. Національні стандарти. У різних країнах світу намагаються встановити найоптимальніше співвідношення між інваріантним «ядром» шкільної освіти і диференційованими навчальними курсами.
У США розроблювальні стандарти розглядають як умову для досягнення світового лідерства за якістю шкільної освіти.
На основі розроблених стандартів у США створено зразок навчального плану під символічною назвою «Навчальний план середньої школи Джеймса Медісона» (на честь четвертого президента США). Цей план складається із двох частин: перша — від дитячого садка до 8 класу включно, друга — 9 — 12 класи. У восьмирічній школі діє єдиний навчальний план. У 9 —12 класах передбачається значне підвищення ролі обов'язкових академічних дисциплін. На елективні предмети відводиться не більш як 25 — 30 % навчального часу.
У Великій Британії до 1988 р. система освіти була децентралізованою, і школи могли самостійно створювати свої навчальні плани і програми, що нерідко мали значні відмінності. Після прийняття закону про освіту, який проголосив обов'язковим встановлення національного стандарту загальної освіти, були організовані комісії з перегляду змісту основних шкільних дисциплін. Вони передбачають посилення уваги до вивчення обов'язкових дисциплін природничо-математичного і гуманітарного циклів.
У країнах із централізованими системами освіти також проводиться інтенсивна робота із запровадження нових стандартів змісту загальної освіти.
У Японії діячі освіти і відомі педагоги порушують питання про більшу варіативність у змісті шкільної освіти. Ці тенденції певною мірою відображаються в останніх перетвореннях. Однак традиційні риси уніформізму зберігаються. Навіть за новими, диверсифікованими навчальними планами факультативам і предметам на вибір відведено не більш як 12 % навчального часу.
У Франції авторитетні діячі освіти наголошують на необхідності національного освітнього стандарту, але його не можна розуміти занадто жорстко. Зміст шкільної освіти має бути поділений на обов'язкову частину, яку становлять знання, необхідні для кожної людини, і додаткову, за допомогою якої можна враховувати індивідуальні здібності учнів.
В Україні розроблено державні стандарти початкової, базової і повної загальної середньої освіти, в яких сформульовано вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл І, II, III ступенів, гарантії держави щодо їх досягнення. Державний стандарт охоплює базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, які надають початкову, базову і повну середню освіту.
4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
Модернізація змісту загальної освіти. Найважливіший напрям реформування школи — модернізація змісту загальної освіти.
У сучасних умовах повноцінна загальна освіта припускає органічний синтез дидактичне опрацьованих наукових знань, що у своїй сукупності мають відображати стрімкий прогрес науки й техніки; зміни в соціальних відносинах і суспільній свідомості; нові й далеко не однозначні явища в галузі культури.
У багатьох країнах створені національні комісії з перегляду змісту освіти. Об'єктами їхньої діяльності є шкільна освіта загалом або окремі предмети, цикли предметів..
Природничо-науковий цикл. Останнім часом велика увага приділяється відновленню змісту предметів природничо-наукового циклу.
Укладачі програм, інструкцій і навчальних посібників намагаються посилити прикладний аспект природничо-наукових знань і водночас здійснити гуманізацію цих навчальних курсів.
У багатьох країнах, починаючи з 60-х років, проводяться (або вже проведені) реформи математичної освіти. Один із головних напрямів — посилення акценту на узагальню-вальні, структурні аспекти математичного курсу.
Мета нових програм, розроблених у США, Франції, Великій Британії та інших країнах, полягала в тому, щоб скоротити розрив між традиційним шкільним курсом математики і сучасним рівнем математичної науки.
Знання можливостей персонального комп'ютера й уміння користуватися ним входять у поняття загальної комп'ютерної грамотності, яка стає необхідним компонентом сучасної загальнокультурної підготовки.
Отже, одним з актуальних завдань модернізації середньої освіти стає оволодіння всіх учнів відповідними знаннями й навичками. Для цього у навчальні плани середніх шкіл багатьох країн введено курси інформатики, а також приймаються державні програми комп'ютеризації освіти.
Оновлення гуманітарної освіти. Поряд із деякими глобальними тенденціями, що відбуваються в усьому світі, у цій сфері виявляється національна і регіональна специфіка. У більшості західних країн гуманітарні знання завжди розглядалися як найважливіша складова загальноосвітньої підготовки молоді. Це знаходить відображення й у сучасних навчальних планах, де за кількістю годин гуманітарні дисципліни посідають провідне місце, наприклад:
у французькій неповній середній школі на дев'ятому році навчання в обов'язковому навчальному плані на гуманітарні предмети відводиться удвічі більше годин, ніж на природничо-математичні ;
у німецьких гімназіях на рідну мову та іноземні мови, історію, географію, предмети естетичного циклу — до 60 % навчального часу;
у середній школі Італії — до 50 %.
В останні десятиліття розгорнувся інтенсивний процес оновлення гуманітарних дисциплін, що виявляється в таких заходах:
вносяться значні зміни в навчальні курси літератури;
в умовах розширення міжнародного співробітництва дедалі більша увага приділяється вивченню іноземних мов (насамперед у країнах Західної Європи);
• переглядаються шкільні курси історії — збільшується частка матеріалу, що належить до Новітнього часу. Характерною ознакою системи гуманітарної освіти у багатьох західних країн є наявність у навчальних планах старших класів середніх шкіл детальних курсів філософії.
Великого поширення набула теза про першочергове значення емоційного виховання.
Уведення нових навчальних дисциплін. Поряд із модернізацією змісту традиційних шкільних дисциплін у навчальні плани вводяться нові предмети або в існуючі навчальні курси — значні нові розділи, наприклад:
• у Бельгії введено міждисциплінарний предмет «Проблеми Європи і світу»;
• у Франції в 10 класах ліцеїв серед факультативних курсів вивчають тему «Ознайомлення з економічними і соціальними явищами», а в колежах і ліцеях — тему «Права людини»;
• в Англії у багатьох школах введено курс «Особистість і суспільство»;
• у школах Західної Європи вивчаються спеціальні навчальні курси зі статевого виховання.
Оновлення змісту освіти в країнах, що розвиваються. Потреба в докорінному оновленні змісту гуманітарної освіти особливо виразно виявилась у країнах, що розвиваються, тобто тих, які раніше входили до колоніальних імперій західних держав.
Після здобуття політичної незалежності в молодих державах почалася глибока перебудова гуманітарної освіти.
Важливими напрямами модернізації освіти є:
посилення в ісламських країнах ролі духовенства у визначенні змісту шкільної освіти;
перехід до навчання рідною мовою.
Формування екологічної культури. Ефективне формування екологічної культури, яка визначає установку на розв'язання економічних і науково-технічних завдань без шкоди для навколишнього середовища і здоров'я людини, можливе лише за умови міждисциплінарного підходу як фундаментального принципу екологічної освіти; вона не повинна здійснюватись у межах якоїсь окремої навчальної дисципліни або навіть кількох дисциплін.
«Екологізація» різних навчальних предметів стає одним із пріоритетних напрямів загального процесу модернізації та вдосконалення змісту освіти.
Виховання в дусі миру. В усіх без винятку країнах першочерговим завданням є виховання учнівської молоді в дусі миру і дружби між народами. Реалізація цього завдання має велике значення в діяльності ЮНЕСКО, а також відображається в багатьох програмах, рекомендаціях і практичних заходах.
У школах США, Великої Британії, Нідерландів та інших західних країн введено спеціальні навчальні курси «Виховання в дусі миру».