Прийомна сім'я

За чинним законодавством прийомна сім'я - це сім'я, яка доб­ровільно взяла на виховання та спільне проживання від одно­го до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Правове регулювання щодо утворення та функціонування прийомних сімей в Україні здійснюється відповідно до Поло­ження про прийомну сім'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 26.04.2002 (із змінами станом на 6.02.2006 р. [14]) і відповідно до глави 20-1 СК України.

Метою утворення прийомної сім'ї є забезпечення дітям-сиротам та дітям, які залишилися без батьківського піклування, на­лежних умов для зростання у сімейному оточенні. У прийомній сім'ї діти виховуються до 18 років (незалежно від віку, з якого вони потрапили у прийомну сім'ю, від обставин, за яких вони позбавлені батьківської турботи та піклування), а в разі продов­ження навчання - до закінчення навчального закладу, але не піз­ніше досягнення ними 23-річного віку.

Прийомними батька­ми вважаються подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні діти - це діти-сироти і діти, які позбавлені бать­ківського піклування, що передані на виховання і спільне про­живання до прийомної сім'ї.

Прийомні батьки несуть обов'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 СК. Прийомними батьками не можуть бути ті ж особи, які не можуть бути усиновлювачами та опікунами і піклувальниками (ст. 212 СК). Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.

Влаштування дітей у прийомну сім'ю проводиться з ураху­ванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім'ї, у разі досягнення пен­сійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.

Прийняття дитини на виховання у прийомну сім'ю — це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення подружжя або особи, яка не перебуває у шлюбі, та рішення відповідного державного органу. Хоча від­повідно до ч. 2 ст. 256-3 СК на влаштування дитини-сироти і ди­тини, позбавленої батьківського піклування, до прийомної сім'ї потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, така згода не входить до складу юридичних фактів, які тягнуть виникнення прийомної сім'ї, бо у певних випадках влаштування у прийомну сім'ю провадиться і без згоди дитини. Згода дитини на її влаштування до прийомної сім'ї з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності прийомних батьків і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

За прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім'ї. Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.

Рішення про створення прийомної сім'ї приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім'ї, на основі типового договору укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї. Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім'ї, зобов'язаний контролювати виконання прийомними батьками своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей.

З наведених положень закону випливають такі основні озна­ки прийомної сім'ї:

1. Прийомна сім'я утворюється для забезпечення дітям, що залишилися без батьківського виховання, належного батьківсь­кого сімейного виховання.

2. Прийомними батьками можуть бути тільки працездатні та дієздатні особи щодо яких відсутні перешкоди, які б не доз­волили їм виконувати функції щодо виховання дітей-сиріт та ді­тей, які позбавлені батьківського піклування.

3. Прийомні батьки зобов'язані забезпечити дітям належні умови для виховання та розвитку (тобто на них покладаються абсолютно всі передбачені законодавством права та обов'язки, які покладені законом на біологічних батьків, у т.ч. і заходи відповідальності).

4. Для передачі дитини у прийомну сім'ю необхідні пев­ні правові підстави (якщо дитина - сирота, то такою правовою підставою має бути свідоцтво про смерть батьків; якщо дитина за інших обставин позбавлена батьківського піклування, то це може бути рішення суду про позбавлення батьків батьківських прав, про визнання батьків недієздатними, документ, який під­тверджує факт позбавлення батьків волі тощо).

5. Перебування дітей у прийомній сім'ї можливе до досяг­нення ними повноліття, а в разі продовження навчання - до за­кінчення навчального закладу, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку.

6. За виконання функцій щодо виховання дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, прийомні батьки отримують плату, розмір якої встановлюється законом [44, c.96-98].