Лекція 9. Україна в повоєнні роки та в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1945-1964 рр.).
1. Період посилення сталінського тоталітарного режиму (1945-1953рр)
а) територіальні зміни в Україні після Другої світової війни і Україна на міжнародній арені.
б) відбудова господарства. Перетворення в Західній Україні.
2. Період хрущовської « відлиги» (1953-1964рр)
Література:
В.В.Світлична Історія України, К. 2005 с.272-290
1. За договором між СРСР і Чехословаччиною від 29 червня 1945 року, Закарпатська Україна возз’єдналася з Україною у складі Радянського Союзу. Вперше майже всі етнічні українські землі опинилися у складі однієї держави. За межами України залишилися тільки Посяння, Лемківщина і Холмщина, які Сталін у 1944 році віддав Польщі. Упродовж 1944-1946 рр проходило переселення поляків і українців з території обох держав. (Операція «Вісла» проведена Польщею).
19 лютого 1954 року на честь 300- річчя возз’єднання України з Росією Верховна Рада СРСР прийняла рішення про приєднання до України Криму. Таким чином , територіальні зміни в Україні , які відбулися напередодні та після Другої світової війни, мали такі наслідки:
- остаточно визначились кордони республіки, визнанні світом;
- збільшилась територія УРСР і її демографічний потенціал;
- об’єднання українських земель відбулося у складі єдиної держави;
- завершилося формування державної території.
У 1945 р 25 квітня на конференції у Сан-Франциско прийнято було рішення про утворення Організації Об’єднаних націй, а у жовтні ратифіковано її Статут.
Серед держав – засновниць була і Україна, яка була прийнята в ООН як результат визнання її вкладу в розгром фашизму, зростання міжнародного авторитету. Разом з тим цей процес був формальним. Україна не могла самостійно визначати зовнішню політику, хоч і мала наркомат іноземних справ.
Б) відбудова зруйнованого господарства почалася зразу після його звільнення від гітлерівців. Після війни в Україні виробничий потенціал становив 26% проти рівня 1940 року.
Відбудова господарства відбувалася за рахунок внутрішніх резервів , оскільки США за планом Маршала не давали кредитів, репарації Німеччини були незначні.
Вона розпочалася з важкої промисловості, щоб створити для свого захисту потужний ВПК. За декілька років були відновлені шахти Донбасу. Дніпрогес, теплові електростанції, металургійні заводи. У 1948 році машинобудівних заводів працювало більше, ніж до війни.
Відбудова привела до диспропорції : легка промисловість і сільське господарство отримувало 12-15% від усіх промислових капіталовкладень.
Іншою особливістю є відбудова господарства на основі застарілих технологій з високою енерго- і матеріалоємністю.
Важливим джерелом відбудови господарства став героїзм радянського народу. В результаті у 1950 році важка промисловість перевершила, а легка промисловість тільки на 80% досягла рівня 1940 року. Україна зайняла місце паливно-металургійного комплексу.
Тяжко йшла відбудова сільського господарства із-за:
1) скорочення посівних площ, нехватки робочих рук, техніки, коней;
2) важким було становище селян : мізерна оплата праці, високі податки, відсутність паспортів, пенсійного забезпечення, виплат по тимчасовій непрацездатності.
3) Посуха 1946 року і голод 1947 року, який знищив приблизно 800 тис чоловік в Україні. Причиною була не тільки посуха, а і політика держави: високі плати хлібозаготівель, «ножиці цін».
В результаті в 1950 році сільське господарство не досягло довоєнного рівня ( по зерну -77%)
У 1947 році з метою зміцнення фінансів проведена була грошова реформа конфіскаційними методами. Старі гроші обмінювались у співвідношенні 1:10, а вклади до 3 тис. 1 до 1 карбованця, до 10 тис 3:3, а понад 10 тис – наполовину.
У Західній Україні продовжувалась політика «радянизації», яка здійснювалась за напрямами:
- насадження тоталітарного режиму, монополізація влади КП вихідцями зі східної України;
- утвердження комуністичної ідеології, боротьба проти націоналізму;
- здійснення насильницької колективізації, але опір був значним.
Позитивне значення мали такі перетворення:
1) індустріалізація краю і модернізація економіки. Промислове виробництво виросло на 230% від рівня 1945 року.
2) Заходи у галузі освіти: обов’язкова початкова освіта. Відкрито вузи.
Рух опору здійснював ОУН-УПА аж до середини 50-х років.
У суспільно-політичному житті утвердився режим Сталіна. Україна не мала ніяких прав на самостійну політику. Усі керівники республіки слухняно проводили політику центру. В Україні також проводились репресії. Найбільше у 1947 році при Кагановичі.
Особливо це торкнулось галузі культури. Критикувалась діяльність інститутів історії України, творчих спілок, М.Рильського, С.Сосюри, Ю.Яновського, О.Довженка.
2. Період з 1953 року після смерті Сталіна отримав назву « відлиги», оскільки в цей час під керівництвом Хрущова були здійснені реформи в політичній сфері, які сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:
1) люди вільно висловлювали свої думки;
2) відновилися демократичні форми діяльності КПРС (з’їзди, пленуми…_
3) зросла роль Рад, хоч і під керівництвом партії;
4) викрито злочинну діяльність Л.Берії, розпочалася реабілітація жертв масових репресій, але і посилили кримінальну відповідальність за антирадянську діяльність. В Україні з 1954-до 1959 року було репресовано 3,5 млн чоловік.
5) Засуджено культ особи Сталіна, але не визначено його причини репресій і тому згодом стався культ особи Хрущова.
Отже, реформи мали половинчатий характер: вони не торкнулися тоталітаризму, залишилася монополія КПРС, недоторканість марксизму-ленінізму.
Хрущов здійснив і розширення прав республік:
- українці частіше висувались на керівні посади. З 1953 року посаду першого секретаря ЦК КПУ займали тільки українці;
- розширились функції і відповідальність КПУ;
- активізувалась діяльність України на міжнародній арені. Вона стала членом 29 міжнародних організацій ( проти 14 у 1953 р):
- внаслідок реформи управління економікою в 1957 році під контролем України знаходились 97% заводів республіки проти 34 у 1953 році.
Хрущовська «відлига» сприяла національно-духовному відродженню і культурі України:
- розширювались межі вживання української мови, видавався її багатотомний її словник, збільшилось видання книг. Однак у 1958 році було прийнято рішення про можливість відмови вивчати українську мову.
- підвищувався авторитет української науки ( Українська Радянська Енциклопедія, Історія української літератури, видавались фахові журнали українською мовою, з 1957 року видається УІЖ, почалася підготовка багатотомного видання Історіі міст і сіл України, реабілітовано О.Олеся, М.Вороного. О.Ковіньку.
Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників: І.Драч, Л.Костенко, В.Симоненко, В.Стус, І.Калинець, А.Горська, С.Параджанов, Л.Осика. Вони викривали перекоси і лицемірство офіційної культури, сповідували свободу самовираження, шукали нові форми і стилю художніх творів, вимагали вільного розвитку української мови.
Влада критично ставилась до них, а згодом обвинуватила у формалізмі і почала репресії. Багато з шістдесятників стали дисидентами. У 1962-1963рр «відлига» припинилася.
В економіці за період керування Хрущовим можна виділити 2 періоди:
1) 1953-1958р – темпи економіки зростали, оскільки були проведені:
- децентралізація управління економікою. В Україні було створено 11 економічних районів;
- збільшені асигнування на НТП;
- підвищена самостійність колгоспів і радгоспів, передача їм МТС;
- збільшені закупівельні ціни на зерно (у 7 разів), картоплі (у 8 разів), тваринницької продукції (у 5,5 разів).
Оскільки реформи не торкнулися командно-адміністративної системи, непродумані реформи відбулися у сільському господарстві , то у 1958-1963рр темпи розвитку економіки упали.
Позитивними були соціальні програми М.Хрущова:
- введення пенсійної реформи (1956р);
- зростання асигнувань на охорону здоров’я, освіту, скасувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл, у ВНЗ;
- почалось житлове будівництво ( у містах збільшилось у 17 разів, у с/г у 14 разів,
- робочий день скоротився до 7 годин, а у вугільній промисловості до 6 годин.
Добробут населення збільшився на 230%
На початку 1961 року ситуація в країні погіршилась. Грошова реформа 1961 року погіршила життєвий рівень населення, привела до росту цін. У 1963 році відбулася посуха і СРСР почав закуповувати зерно, введені були картки на хліб. Незадоволення зростало. Тому з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова було знято з посади, що фактично означало відмову від реформ і лібералізації.
Питання для закріплення матеріалу:
1. Які особливості відродження економіки України після війни?
2. В чому суть «відлиги»? Який її характер?
3. Які реформи проводив М.С.Хрущов? Які їх результати?