Лекція 7. Особливості управління дослідницьким соціологічним проектом

Організація соціологічного дослідження. Особливості складання проекту дослідження. Ескіз проекту соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження. Робочий план дослідження. Види робіт, передбачені робочим планом дослідження. Стратегічний план соціологічного дослідження: розвідувальний, аналітичний, експериментальний.

Добір, підготовка виконавців дослідницького соціологічного проекту і контроль за їхньою працею.

Організація соціологічного дослідження - це всебічне забезпечення його підготовки й проведення відповідно до вимог, що їх висувають до наук, дослідження. Оскільки соціологічне дослідження є складним комплексом науково-теоретичних і практичних заходів, під час його реалізації потрібно передбачати розв’язання питань, пов’язаних з розробкою робочого плану дослідження, контактами із замовником, фінансуванням, підготовкою виконавців (анкетерів, інтерв’юерів, кодувальників), роз’яснювальною роботою на об’єкті.

Соціологічне дослідження може здійснюватися як на підставі держбюджетного фінансування, так і за угодою з підприємствами, організаціями, фірмами. Залежно від способу фінансування між замовником та виконавцем укладається або наряд-замовлення на дослідження, або угода. У цьому документі визначаються терміни проведення дослідження, розмір і джерела фінансування та різновид підсумкового документа.

На цій стадії підготовки дослідження принципово важливо узгодити із замовником його мету й завдання та зафіксувати їх документально. Це допоможе уникнути непорозумінь під час затвердження підсумкового звіту.

Загальна процедура дослідження містить такі види робіт: розробка програми і робочого плану дослідження; підбір, підготовка та інструктаж виконавців; розробка та розмноження інструментарію; збирання первинної соціологічної інформації; опрацювання матеріалів дослідження (статистичне й математичне); аналіз результатів дослідження та розробка рекомендацій. Разом з тим кожний із цих видів робіт відносно самостійний і передбачає різні способи та засоби розв’язання дослідних завдань. Процедура інтерв’ю, наприклад, включає розробку опитувального листка, відбір респондентів, підготовку інтерв’юерів, саме опитування.

Найважливішим етапом роботи у ході проведення соціологічного дослідження є підготовка проекту дослідження, що дозволяє структурувати й попередньо оцінити основні елементи та етапи роботи, визначити стратегію, тактику емпіричного дослідження.

Проект соціологічного дослідження містить перелік основних елементів та етапів роботи, що визначають стратегію і тактику емпіричного дослідження. Більшість емпіричних досліджень сьогодні характеризуються двома особливостями: чинником «несподіваності» та чинником «замовника».

«Несподіваність» визначається тим, що до соціолога можуть звернутися з проханням (потенційним замовленням) провести дослідження проблеми, якою він раніше не цікавився, а також тим, що він сам звертає увагу на проблеми, над якими ще вчора не замислювався, а сьогодні вважає надто значущими, щоб залишити їх поза увагою в аналізі соціальних явищ (зміна політичної структури, поворот в економічній чи соціальній політиці держави, спалахи міжнаціональних конфліктів, соціальна напруженість і масовий протест тощо).

Чинник «замовника» зумовлений особливостями взаємодії з людьми, які, не будучи соціологами, погано поінформовані про можливості емпіричного соціального дослідження. Успіх роботи на початковому етапі співробітництва значною мірою залежить від правильно обраної стратегії і тактики поведінки соціолога-виконавця.

У замовлених або актуально-оперативних соціологічних дослідженнях найважливішим етапом є підготовка проекту дослідження, насамперед робота над ескізом проекту.

Першим етапом у розробці проекту дослідження є робота з ескізом проекту - переліком питань, які необхідно уточнити до початку роботи. Це, зокрема, оцінка інформаційних потреб й реального об’єму матеріальних витрат, узгодження з замовником кінцевої мети дослідження. Робота з ескізом дозволяє, по-перше, сформувати конкретне уявлення про те, якого роду інформація буде отримана в результаті проведення дослідження; по-друге, оцінити професійні, організаційні та фінансові можливості задля ґрунтовної підготовки до якісного проведення дослідницької діяльності.

Ескіз проекту соціологічного дослідження - це документ містить перелік пунктів (запитань), які слід уточнити до початку роботи. Саме на підставі роботи над ескізом готується проект і приймається рішення про те, чи доцільно проводити емпіричне дослідження.

Складання ескізу дає змогу:

1) уточнити предмет дослідження;

2) визначити реальну вартість витрат і ресурсів;

3) узгодити питання, що нерідко стають предметом суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження. Робота над ескізом дає змогу зменшити ймовірність «ефекту відсутності результату».

Ескіз проекту дослідження містить такі основні пункти: інформаційні потреби; програма дослідження; генеральна сукупність та вибірка; інструментарій; збирання інформації; обробка та аналіз даних; звіт (оформлення результатів дослідження); потреби та ресурси; графік і кошторис; загальна вартість дослідження.

Робота над ескізом дає змогу, по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яку інформацію можна одержати в результаті дослідження; по-друге, зіставити свої професійні, організаційні та фінансові можливості з інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.

У процесі роботи над ескізом не всі пункти опрацьовуються з однаковою мірою конкретності. На перший план висуваються такі елементи проекту, уточнення яких дає можливість визначити трудомісткість та вартість емпіричного дослідження. Змістовні ж елементи, спрямовані на уточнення сутності соціальних фактів, які підлягають аналізу, опрацьовуються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. В ескізі витрати визначаються лише приблизно.

Нижче наведено в загальних рисах основний зміст роботи над кожним з пунктів ескізу проекту.

1. Уточнення інформаційних потреб - ключовий етап проектування дослідження. Ця найбільш важка і творча частина дослідження, на жаль, часто недооцінюється на початку роботи і є джерелом багатьох непорозумінь на заключному етапі. Кількість помилок, допущених на цьому етапі, дедалі збільшується на всіх наступних.

В академічній соціології цей елемент називають «визначенням проблеми, предмета та мети дослідження», розкриття якого має відповісти на такі запитання:

1) що, власне, треба вивчати;

2) навіщо проводити емпіричне дослідження.

Часто навіть професійні соціологи формально ставляться до цього елемента і тільки на етапі аналізу даних починають розмірковувати над тим, що ж вони можуть взяти із зібраного за темою матеріалу. Відбувається це тому, що актуальну проблему, яка виникла в суспільстві, так чи інакше відчуває практично кожний громадянин, але це відчуття мало в чому схоже на наукову постановку проблеми. Вербалізація (словесне оформлення) відчуття веде до формулювань на зразок таких: «перехід до ринкової економіки - це проблема», «злочинність серед молоді - це проблема», «загострення міжнаціональних відносин - це проблема». Проте визначення того, в чому, власне, полягає проблема, - складне завдання, розв’язання якого потребує великої за обсягом інтелектуальної праці. Слід зауважити, що далеко не кожен здатний розв’язати його. Однак цілком припустиме спрощення проблеми.

Спрощення такого елемента соціологічного дослідження, як постановка проблеми, зводиться до формулювання конкретних запитань, відповісти на які має емпіричне дослідження. Отже, інформаційний запит - це довільної форми запитання, на які слід одержати відповідь у результаті емпіричного соціологічного дослідження.

У процесі формулювання запитань особлива увага приділяється конкретизації їх. На перший погляд, наприклад, досить конкретним здається такий інформаційний запит: «Одержати в результаті дослідження конкретні рекомендації щодо поведінки керівника у разі конфлікту з підлеглим», але для соціолога такий інформаційний запит некоректний. Слід уточнити, які саме конфлікти цікавлять замовника (ділові, міжособистісні, етичні тощо), тобто уточнити сферу, предмет та причини конфліктів. Чи всі види конфліктів має охопити дослідження, чи достатньо обмежитися деякими з них. Також слід уточнити, який результат розв’язання конфліктів турбує замовника насамперед. Інформаційний запит переформулюється так: «Як повинен діяти керівник у разі конфліктів з підлеглими, щоб досягти: а) поваги підлеглих; б) поліпшення виробничих показників; в) зменшення плинності кадрів; г) поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі тощо?»

Слід пам’ятати, що розширення переліку запитань збільшує вартість дослідження (за рахунок збільшення обсягу анкети, часу для обробки та аналізу матеріалу). Тому бажано визначити пріоритетність різних аспектів проблеми. Для соціолога, який планує дослідження, такий набір запитань (навіть за наявності сформульованої теми та проблеми дослідження) дає змогу здійснювати контроль на всіх етапах роботи: за конкретністю та усвідомленістю проблеми, за визначенням генеральної сукупності, за адекватністю підготовленого інструментарію поставленим завданням, за вибором методів статистичного аналізу зібраного матеріалу, за змістом звіту.

Ця сукупність запитань (інформаційний запит) береться за основу уточнення всіх інших пунктів ескізу дослідження.

2. Програма дослідження. На підставі аналізу інформаційного запиту слід визначити, хто з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, необхідний для цієї роботи.

3. Визначення генеральної сукупності та вибірки. Для визначення вартості та організаційних витрат дослідження слід окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Уточнення того, чиї саме думки, настрої, ставлення, установки чи соціальні орієнтації вивчатимуть, рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон - соціально-демографічна характеристика - галузева специфіка.

4. Інструментарій. Під час роботи над ескізом на підставі уточнених інформаційних потреб визначають приблизний обсяг анкети, виконавців та термін виконання, уточнюють технічні можливості та базу тиражування, а також матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію й методичних документів до нього.

5. Збирання інформації. На підставі визначення вибіркової сукупності намічають «точки опитування», склад групи, що збиратиме інформацію, терміни виконання роботи.

6. Обробка та аналіз даних. Визначають технічні і програмні засоби, орієнтуючись на які встановлюють час та вартість цього етапу роботи.

7. Оформлення одержаних результатів (звіт). Слід наперед продумати та обговорити з потенційними співвиконавцями (або замовником), форму подання результатів роботи (наукові статті, монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо дослідження виконується на замовлення, бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту коментарів до них. Якщо замовник заздалегідь не обумовлює форми подання матеріалу, то для дослідження, яке є великомасштабним і дорого коштує, найбільш оптимальним варіантом підсумкового документа є аналітичний звіт обсягом 70-80 сторінок, що містить необхідні ілюстративні матеріали. Як додаток до нього доцільно подати короткий варіант звіту (6-8 сторінок), що містить основні висновки та рекомендації.

8. Ресурси та потреби. Оцінка ресурсів та можливостей проведення дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконуватиме дослідження; матеріально-технічні потреби та можливості; організаційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність та шляхи доступу до відомчої документації, установи, які бажано залучити до організації збирання інформації, надання техніки тощо). Організаційні потреби та можливості слід продумати завчасно, що дасть змогу оптимізувати витрати, а також зберегти час, оскільки організаційну підготовку в цьому разі можна здійснювати паралельно з розробкою програми та інструментарію.

9. Графік, кошторис та загальна вартість дослідження. Загальна вартість дослідження - першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Складність розв’язання її полягає в тому, що без уточнення інформаційних потреб і відповідно до обсягу роботи важко визначити реальну вартість дослідження. Інтуїція та попередній досвід допоможуть соціологу передбачити «порядок» загальної вартості. Загальна ж сума визначається в результаті роботи над ескізом дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не до відмови від дослідження в цілому, а до коригування програми (вилучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження вибірки і звуження генеральної сукупності.

Робота над ескізом програми завершується складанням таблиці, в якій усі елементи ескізу розміщені за терміном виконання (графік) та вартістю (кошторис). Робочий документ, тобто перелік основних елементів соціологічного дослідження із зазначенням вартості та строків виконання, називають проектом соціологічного дослідження. На підставі проекту приймається остаточне рішення про те, чи проводитиметься дослідження.

Після прийняття рішення про проведення емпіричного дослідження починається робота безпосередньо над проектом дослідження - розробка програми, інструментарію, підготовка вибірки.

Програма соціологічного дослідження – є документом, що містить методологічну та методичну частини. У методологічній частині здійснюється постановка й уточнення проблеми дослідження; визначаються мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження; здійснюється уточнення (інтерпретація та операціоналізація) основних понять дослідження; висуваються робочі гіпотези. У методичній частині має міститися характеристика вибірки дослідження, обґрунтування вибору методів збору та обробки соціологічної інформації, опис процесу проведення дослідження.

Оскільки соціологічне дослідження охоплює значну кількість операцій, конкретних процедур, специфічних технологій, важливо, щоб усі вони були чітко визначені, детально описані, логічно взаємопов’язані. Цьому сприяє робочий план, який розробляють поряд з програмою та організаційно-методичним планом соціологічного дослідження. Робочий план дослідження складають на підставі програми, але на відміну від неї план має оперативний характер. Він визначає послідовність проведення дослідження, його процедур. Поняття «процедура» стосується як дослідження в цілому, так і окремих його стадій та означає певну послідовність усіх операцій, комплекс організаційних і пізнавальних дій дослідження.

Завдання його полягає у впорядкуванні відповідно до програми основних етапів, термінів дослідження, використання матеріальних і людських ресурсів.

Робочий план дослідження передбачає:підготовчий етап, організаційно-методичний етап, етап обробки отриманої інформації, аналітичний етап.

Відповідно до зазначених етапів роботи робочий план передбачає такі види робіт:

- обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження;

- розробку проекту вибірки і схеми її коригування;

- складання інструкцій для групи, яка збиратиме первинну інформацію;

- тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення пілотного (пробного) дослідження;

- проведення пілотного (пробного) дослідження, спрямованого на опанування методики збору первинних даних, випробування розробленого інструментарію;

- аналіз результатів пілотажного дослідження, внесення за його результатами коректив у програму, методичні документи та інструментарій;

- тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення масового збирання соціологічної інформації;

- формування групи збирання первинної інформації та проведення відповідного інструктажу;

- остаточне вирішення організаційних питань щодо проведення масового дослідження;

- проведення польового дослідження для отримання первинних даних;

- складання інструкції щодо підготовки первинної інформації до обробки (перевірка зібраного матеріалу, редагування, кодування тощо);

- розробку аналітичних завдань для комп’ютера;

- введення первинної інформації до комп’ютера та її обробку;

- побудову таблиць, проведення математичних обчислень, перевірка гіпотез, проведення математичних розрахунків із застосуванням різних видів аналізу - регресійного, факторного, кластерного тощо;

- аналіз результатів дослідження і підготовку попереднього звіту;

- обговорення попереднього звіту, його висновків і рекомендацій;

- доопрацювання і затвердження остаточного звіту про дослідження, впровадження вироблених рекомендацій.

Для забезпечення своєчасного виконання цих робіт робочий план також встановлює строки й осіб, відповідальних за проведення дослідження.

У кожному з досліджень створюється своя особиста стратегія наукового пошуку, яка визначає послідовність дій соціолога. Ця послідовність є стратегічним планом дослідження, який будується в залежності від типа гіпотези і мети дослідження. Існує три варіанти стратегічного плану дослідження: розвідувальний, аналітичний, експериментальний.

Розвідувальний план соціологічного дослідження застосовується у тих випадках, коли немає ясного уявлення про проблему чи об’єкт дослідження. Мета плану - формулювання проблеми. У тій області дослідження, де ще мало відповідної наукової літератури чи її взагалі немає, дослідження починається з загальної розвідки. Розвідка дозволяє більш ясно і чітко сформулювати проблему, визначити основний набір дослідницьких засобів - методик і технік дослідження, порядок їх застосування, визначити першочерговість завдань, які треба розв’язати, з точки зору їх важливості. Нерідко з’ясовується, що висунуті завдання занадто широкі, а знань і технічних засобів для їх розв’язання недостатньо. Всі ці питання уточнюються в процесі здійснення розвідувального плану.

Розвідувальний план передбачає три основних етапи роботи: вивчення документів, проведення інтерв’ю і здійснення спостережень.

Перш за все рекомендується продивитися всю літературу за темою дослідження, як вітчизняну, так і зарубіжну. При цьому складається бібліографія.

Мета інтерв’ю - з експертами, вченими, практиками — отримати додаткові знання про соціальний об’єкт, що вивчається спробувати сформулювати декілька первинних гіпотез.

Спостереження - заключний етап розвідки. До цього моменту соціолог вже має деяку інформацію. Розвідувальне спостереження - не формалізоване, як, наприклад, при аналітичному плані дослідження; є тільки перелік питань для вивчення.

Робота за розвідувальним планом закінчується ясним і чітким формулюванням проблеми.

Розвідувальний план треба відрізняти від такої дослідницької процедури, як проба чи пілотажне дослідження. Мета стратегічного розвідувального плану - формулювання проблеми і висунення гіпотез, а проба здійснюється тільки для перевірки методик і техніки дослідження. Її можна застосовувати при будь-якому стратегічному плані. Наприклад, при розвідувальному плані дослідження можна апробувати інтерв’ю з експертами.

Аналітичний план соціологічного дослідження застосовується у тих випадках, коли знання проблеми дозволяє виділити об’єкт і сформулювати описову гіпотезу, тобто гіпотезу про структурно-функціональні зв’язки і класифікаційні характеристики соціального об’єкта, що вивчається. Тут необхідні строгість емпіричної інтерпретації понять і точність фіксування даних.

При аналітичному плані дослідження буде недостатньо вивчення літератури, неформалізованих спостережень та інтерв’ю. У даному випадку застосовується інший набір дослідницьких засобів: вибіркове чи монографічне обстеження, анкетування, групування, кореляційний аналіз отриманих даних тощо.

Нерідко до досліджень за аналітичним планом висловлюються претензії у зв’язку з тим, що вони не розкривають причинних зв’язків чи дають тривіальні результати, тобто ті, що давно відомі. Однак те, що відомо на рівні здорового глузду, ще не є науково доведеним. Факти можна тлумачити по різному і навіть «довести істинність» брехливих гіпотез. Обертання Сонця навколо Землі не суперечить здоровому глузду, але суперечить науковим даним. Дослідник має обережно ставитися до «наявних» фактів. Дослідження за аналітичним планом допомагає упорядкуванню часто відомих фактів, встановленню співвідношення між ними - іноді у кількісній формі.

Експериментальний план дослідження застосовується у тих випадках, коли знання про об’єкт дозволяють сформулювати пояснюючу гіпотезу. Мета плану - встановити причинні зв’язки в об’єкті, розкрити не тільки його структуру, але і причини, які обумовлюють його функціонування чи розвиток.

Фактично аналітичний план завжди містить в собі елементи експериментального: явно чи неявно соціолог намагається розробити класифікаційні та структурно-функціональні гіпотези, спираючись хоча б на неясні уявлення про деякі причинні зв’язки соціальних об’єктів, що вивчаються. Після того, як завершена робота над аналітичним планом, виникають більш чіткі та ясні пояснюючі гіпотези. І тут відкривається можливість провести експеримент, тобто не тільки зафіксувати присутність зв’язків, але і визначити їхню спрямованість.

У реальній практиці соціологічних досліджень рідко буває так, щоби один з типів стратегічного плану здійснювався у чистому вигляді. Іноді в одному дослідженні застосовуються всі три плану, починаючи з розвідувального, потім йде висунення описових гіпотез і реалізація аналітичного плану, а після цього - дослідження причинних зв’язків з допомогою експериментального плану.

Важливими моментами організації соціологічного дослідження є добір, підготовка виконавців і контроль за їхньою працею. Добір виконавців польового етапу дослідження (анкетерів, інтерв’юерів) здійснюється з урахуванням їхньої ерудиції, комунікабельності, психологічної готовності до цієї роботи. Але залежно від досліджуваної проблеми певного значення можуть набувати й такі характеристики, як стать, вік, рівень освіти, соціальний статус виконавця.

Кількість виконавців у конкретному дослідженні належить від обсягу вибірки, часу заповнення анкети або бланка інтерв’ю, техніки опитування та часу, впродовж якого потрібно зібрати первинну інформацію.

При підготовці анкетерів та інтерв’юерів їх необхідно ознайомити з метою та завданнями дослідження, психологічними особливостями контакту з респондентами, а також дати конкретні інструкції щодо здійснюваного дослідження, провести контрольне інтерв’ю (анкетування), проаналізувати типові помилки. Контроль за роботою виконавців здійснюється як суцільною перевіркою анкет або бланків інтерв’ю щодо повноти й правильності заповнення, так і вибірковими бесідами з респондентами. Поряд з інструкцією інтерв’юерові (анкетерові) розробляється й інструкція кодувальникові інформації, в якій зазначається спосіб закриття відкритих запитань і переведення інформації на машинні носії.

При організації соціологічного дослідження особливе значення має контакт з респондентами. До початку етапу збирання інформації вони мають бути поінформовані у певній формі (письмово чи усно) про майбутнє дослідження та його цілі, а по завершенні - про результати. Від рівня організації соціологічного дослідження залежить загалом його якість, науковість і практична ефективність.

Література

1. Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований. - М.: Аспект Пресс, 1995.

2. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования. – Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, 1998.

3. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Методы социологического исследования. – М.: МГУ, 2004. – 768 с.

4. Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологических исследований. – М., 1969.

5. Панина Н.В. Технология социологического исследования. - К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1997.

6. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник (під заг.ред. В.І.Воловича). – К.: Український Центр духовної культури. – 1998 - 730 с.

7. Соціологія: Навчальний посібник / За ред. С.О.Макєєва. – 4-е вид., перер. і доп. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

8. Соціологія: Підручник / За ред. В. Г. Городяненка. – 3-е вид., перер. і доп. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 544 с.

9. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программа, методы. – Самара, 1995. – 328 с.