Вправи для навчання вимови іншомовних звуків

Вправи для навчання вимови іншомовних звуків можна поділити на дві основні групи: вправи в рецепції та вправи в репродукції/продукції. Згадані групи вправ тісно пов’язані одна з одною і націлені на формування як слухових («фонематичний слух»), так і вимовних (або артикуляційних) навичок.

Вправи на рецепцію звуків спрямовані на розвиток фонематичного слуху дітей.

Мовленнєвий або фонематичний слух – це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення. Як правило, це некомунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію.

Вправи на впізнавання нового звука/звукосполучення серед інших, наголошеного слова, складу тощо. Вихователь пропонує дітям послухати слова (фрази, римівки, віршик), в яких є новий звук. Завдання до вправи на впізнавання може бути сформульовано так:

– підніміть руку/сигнальну картку або плесніть у долоні, коли почуєте звук [...], довгу/коротку голосну, слово, на яке падає наголос тощо;

– порахуйте, скільки разів у реченні/римівці/вірші трапиться звук [...], довга/коротка голосна, слово під наголосом тощо;

– послухайте ряд англійських та українських звуків і підніміть руку (картку), коли почуєте англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків, які діти можуть сплутати, не розрізнити. Вони виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання може бути сформульовано у такий спосіб: послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них: а) перші приголосні звуки; б) останні приголосні звуки; в) голосні в середині слова тощо. Після виконання вправи, в разі помилок, пари слів/фраз можна прослухати вдруге.

Вправи на ідентифікацію звука, мета яких розпізнавати звук як відомий з певними характеристиками. Діти мають прослухати та ідентифікувати звуки. Завдання може бути сформульовано у такий спосіб: послухайте слова із звуками [...] і [...]. Кожного разу піднімайте червону картку для звука [...], зелену – для звука [...].

Питома вага вправ на рецепцію значно менша, ніж вправ на репродукцію звуків. У більшості випадків від суто рецептивних вправ вихователь досить швидко переходить до рецептивно-репродуктивних, в яких поєднуються дві цілі – формування слухових та вимовних навичок.

Вправи на репродукцію звуківбудуть дуже ефективними, якщо перед репродукцією зразка діти мають змогу ще раз почути зразок, незалежно від того, чи вивчається новий матеріал, чи повторюється вже засвоєний.

Матеріалом для репродуктивних фонетичних вправ слугують окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази. Це рецептивно-репродуктивні вправи на імітацію одиниці мовлення, некомунікативні та умовно-комунікативні.

У некомунікативних імітативних вправах доцільно звертати увагу дітей на певні характеристики звуку (довготу, наголос, аспірацію тощо), що робить імітацію свідомою.

Щодо умовно-комунікативних вправ, то тут можна, використати такі види: імітація МЗ, підстановка у МЗ, відповіді на запитання – лаконічні та повні.

У рецептивно-репродуктивних вправах об’єктом може бути окремий звук або контрастуватися два чи три звуки.

Наведемо приклади вправ:

1. Послухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком [...], повторіть їх, звертаючи увагу на ... (некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання).

2. Послухайте пари слів, словосполучення, фрази із звуками [..] і [...], повторіть їх, звертаючи особливу увагу на ... (некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються; імітації передує слухання).

Для особливо важких звуків цим вправам можуть передувати вправи на так звану беззвучну артикуляцію – «гімнастика» язика і губ, наприклад: округлити губи/розтягнути губи; кінчик язика притиснути до нижніх зубів / альвеол тощо.

3. Послухайте мої твердження. Якщо вони правильні, підтвердіть їх (умовно-комунікативна вправа на слухання та імітацію).

4. Дайте лаконічні/повні відповіді на мої питання (до малюнка, предметів, погоди тощо) (умовно-комунікативна вправа – відповіді на запитання).