Консультувати учнів з питань, які пов'язанні з продовження навчання та працевлаштуванням.

Вимоги з боку профільного навчання ставиться не лише до особистості учня, а й до вчителів-предметників. Особливої уваги потребує профорієнтація учнів у процесі вивчення основ наук в умовах профільного навчання: різні цикли – суспільно-гуманітарні, природничо-математичні, трудове навчання, фізичне й естетичне виховання – мають нерівнозначні профорієнтаційні можливості.

Діяльність учня в процесі опанування профілю навчання має починатися з актуалізації відповідних потреб і мотивів, бути забезпеченою необхідною вихідною інформацією й розгортанням пізнавального процесу, на основі чого він ставить нову мету і складає програму профільної навчально-продуктивної-творчої діяльності, перебіг якої має обов'язково призводить до суспільного та особистісного значущого результату.

Профільне навчання вимагає від учня значної відповідності його потреб, мотивів, інтересів, схильностей, потягів специфіці профілю і професій, що його складають, тому слід говорити про мотиваційну готовність особистості. При цьому відбувається зміщення спрямованості в майбутнє, активізація процесів прогнозування, програмування діяльності учня.

Підвищення рівня самоорганізації, самостійності у виконанні завдань навчальної діяльності й життєдіяльності, оскільки саме в період профільного навчання в старшій школі стають провідними особистісне, життєве і професійне самовизначення. Тому слід виокремлювати так звану рефлексивну готовність учня до профільного навчання.

5. Профільне навчання вимагає від учня підвищеної уваги до тих рис характеру, які сприяють успішній напруженій продуктивній діяльності.

Профільні дисципліни дають можливість вчителям-предметникам не лише викладати відповідний матеріал, але ознайомити учнів з професіями в який їх предмет відіграє важливу роль. Тому слід в процесі викладання предмету виразніше показати учням ті сторони знань і навиків, які мають практичне значення для сучасної виробничо-трудової діяльності, сформувати у них вірне розуміння суспільного характеру цих знань і навиків, збудити до них інтерес. Необхідно захопити школярів перспективою практичного застосування отримуваних ними знань. Саме усвідомлення практичного значення шкільного предмету, його місця в трудовій діяльності формує інтерес до предмету, а разом з ним і до професій, науково-теоретичну основу яких він складає. Так наприклад, учитель математики в класах фізико-математичного, науково-природничого, технічного профілю знайомить учнів з видатними відкриттями в науці і техніці, з біографією відомих вчених. За рахунок позакласних годин проводить екскурсії на підприємства. Вчитель іноземної мови в класах гуманітарного, філологічного профілю може більш ретельно розповісти учням про роботу перекладача, лінгвіста, журналіста тощо.

В складнішому становище опиняються вчителі, які викладають не профільні дисципліни. Знайти міст між своєю дисципліною і майбутньою професією учнів, які не будуть її використовувати у подальшій професійній діяльності дуже важко. З іншого боку необхідно пам'ятати, що навіть при ретельній діагностиці учнів до того, чи іншого профілю можуть виникати випадки хибного вибору. Це означає, що учневі необхідно переорієнтуватися в майбутньому, але без знань деяких дисциплін зробити це буде йому дуже важко.

Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі в будь-якому профілі навчання є:

- знайомити учнів з різними видами труда і професії;

- вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси, формувати у них суспільно-значущих мотивів вибору професії;