Тема. Адміністративне право України.

Лекція 7.

План

1. Загальна характеристика адміністративного права.
2. Державна служба.
3. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
4. Підстави адміністративної відповідальності та адміністративні стягнення.
5. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

1. Загальна характеристика адміністративного права.

Адміністративне право України являє собою окрему га­лузь права, що покликана регулювати певну групу суспіль­них відносин. Головною їх особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного управління у зв'язку з організацією та функці­онуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях управ­ління в державі.

Адміністративне право — це сукупність правових норм, які вста­новлюються і забезпечуються державою з метою регулювання сус­пільних відносин, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Предметом адміністративного права є суспільні відноси­ни, що складаються з питань державного управління:

§ відносини між підпорядкованими одне одному держав­ними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовцями (наприклад, Кабінетом Міністрів України та обласними, районними державними адміністра­ціями);

§ між не підпорядкованими одне одному державними ор­ганами, органами місцевого самоврядування та їхніми службовцями (на центральному рівні — між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рівні — між державними адміністраціями різних областей);

§ між вказаними вище органами і недержавними господар­ськими й соціально-культурними об'єднаннями, підпри­ємствами, установами, громадськими об'єднаннями чи громадянами (наприклад, між відділом соціального за­безпечення державної районної адміністрації та громадя­нином, який звернувся до відділу з відповідною заявою).

При регулюванні цих суспільних відносин держава ви­користовує такі методи:

§ рекомендації й обов'язкові настано­ви,

§ заборона певних дій,

§ одноособове і колегіальне прийняття рішень,

§ координація діяльності різних установ та осіб.

Однак найпоширенішими і найважливішими методами державного управління є переконання (диспозитивний метод) і примус (імперативний метод). Переконання пов'язане із впливом на свідомість людини шляхом апеляції до її сумління, правосві­домості тощо. У разі порушення закону застосовується примус. Примус — це крайній захід, його використовують здебільшого для припинення правопорушення.

Джерелами адміністративного права є численні нормативно-правові акти.

По-перше, це Конституція України, яка визначає систему органів виконавчої влади та основні прин­ципи їхньої діяльності із здійснення державного управління.

По-друге, Закони України «Про державну службу», «Про міліцію», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про звернення громадян» тощо. Окремі положення адміністративного права містять Повітряний та Митний кодекси.

По-третє, особливе місце посідає Кодекс України про адміністративні правопору­шення.

По-четверте, адміністративні правовідносини регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, акти міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування.

Суб'єкти адміністративного права.

Адміністративне право забезпечує правосуб'єктністю ве­лике коло учасників соціальних зв'язків, про що свідчить ве­лика кількість управлінських відносин у суспільстві. Система суб'єктів адміністративного права є складнішою за системи суб'єктів якої-небудь іншої галузі права.

Суб'єктами адміністративного права є громадяни, органи виконавчої влади та їх посадові особи, органи місцевого са­моврядування та їх посадові особи, державні службовці, гро­мадські організації та їх посадові особи, Центральна виборча комісія та її посадові особи, Вища Рада Юстиції України та її посадові особи. Крім того, як суб'єктів адміністративного права необхідно визначити і структурні частини підприємств, установ, організацій, такі як, наприклад, факультет, цех, від­ділення в лікарні тощо. Суб'єктами адміністративного права є також суди й органи прокуратури.

Таким чином, для адміністративного права характерною є наявність великої кількості суб'єктів з різними повноважен­нями, структурою і правовими якостями.