Основні принципи охорони праці в установі, організації.
У Конституції України сказано, що основною цінністю держави є людина. Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між керівником і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.
Закон України «Про охорону праці», прийнятий 14 жовтня 1992 р., складається з 8 розділів, 49 статей.
У ст. 1 дається поняття охорони праці:
Охорона праці (ОП) — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я людини в процесі праці.
Дія закону поширюється на всі установи незалежно від форм власності. Законодавство про охорону праці складається з Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю та інших нормативних актів.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
— пріоритету життя і здоров'я працівника відносно результатів виробничої діяльності, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
— встановлення соціального захисту працівників, повного відшкодування втрат особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві;
— комплексного розв'язання завдань охорони праці;
_ встановлення єдиних нормативів з ОП;
- здійснення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з ОП обов'язкове.
Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі й на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про ОП.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан колективного та індивідуального захисту, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про ОП.
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, яка не передбачена посадовою інструкцією та на виконання якої йому не проводився інструктаж, якщо створилася ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістом з ОП. Для виконання будь-якої іншої роботи керівник повинен зробити цільовий інструктаж.
Інструктажі є кількох видів і проводяться згідно з типовим положенням:
а) вступний — з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу(проводить спеціаліст з ОП );
б) первинний — на робочому місці керівником підрозділу;
в) повторний — один раз у квартал;
г) цільовий — при виконанні разових робіт, не пов'язаних із безпосередніми обов'язками.
Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові збитки, заподіяні йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, якщо вона народилася після його смерті.
Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено, але не більш як на п'ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку. Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування.
Відшкодування моральних збитків провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральних збитків можливе без утрати потерпілим працездатності. Порядок його визначається законодавством.
Працівник зобов'язаний:
• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
З цією метою створюється система управління охороною праці, якою керує служба охорони праці, керівник якої підпорядковується безпосередньо власникові і прирівнюється до основних виробничих служб.
У митній службі діє також струнка система ОП. У ДМСУ є відділ ОП, а у митницях — служби ОП (які представляє один працівник).
Головне завдання служб охорони праці — організація виконання закону про ОП і контроль за цим. У посадових інструкціях кожного працівника записані пункти з ОП, крім цього у кожному підрозділі митниці діє конкретна інструкція з ОП, яка включає в себе специфіку дії підрозділу. Виконання інструкцій обов'язкове.
Головне завдання закону та законодавчих актів про охорону праці полягає в тому, що вони забезпечують виконання конституційних вимог створення безпечних умов праці, законодавчі права працюючого стосовно власника і, нарешті, не декларують, а обґрунтовують поняття, що головна цінність держави — людина.