Відповідальність службових осіб митних органів

Відповідальність митних органів та їх службових осіб передбачена Митним кодексом України, ст. 14 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р., ст. 41 Кодексу законів про працю.

Митні органи України та їх службові особи, які допустили неправомірні дії щодо інших державних органів, громадян та підприємств, несуть відповідальність перед ними відповідно до Митного кодексу та інших законодавчих актів України.

Відповідно до вимог чинного законодавства працівники митних органів несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків. Така відповідальність передбачається Кодексом законів про працю, Кодексом про адміністративні правопорушення, Криміналь­ним кодексом, Цивільним кодексом, Законом «Про державну службу», Законом «Про боротьбу з корупцією» та іншими нормативними документами.

Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» корупційних діянь, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється обіймати посади в державних органах та їхньому апараті впродовж трьох років з дня їх звільнення.

Наприклад, ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» передбачає спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:

• сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а також в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

• займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу за умовами сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);

• відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію;

Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:

• сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

• неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове стано­вище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;

• бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;

• надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо них обмеження.