Доходи домогосподарств

Споживання домогосподарств – це їх витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їх доходів. Тому виникає питання як формуються доходи домогосподарств і зокрема та їх частина, яка спрямовується на споживання.

Щоб краще зрозуміти відповідь на поставлене питання, слід спочатку звернутися до моделі кругопотоку ресурсів і продуктів. В умовах приватної закритої економіки вона пояснює взаємодію лише двох суб’єктів економічної системи: домогосподарств і підприємств. Це означає що модель кругопотоку ресурсів і продуктів не відображає державного втручання в економіку та будь-яких зв’язків із зовнішнім світом (див. Рисунок 6.1)

Рис. 6.1 Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів.

Рис. 6.1 показує, що домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. В процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і витрати на споживання.

Якщо особистий дохід пов’язувати з джерелами формування, то його величину можно визначити за такою формулою:

Левову частку ВВП приватної закритої економіки складає особистий наявний дохід, який у безподатковій економіці дорівнює особистому доходу. Особистий наявним дохід можна визначити як різницю між наявним доходом приватної економіки і наявним доходом підприємств:

Особистий наявний дохід = ВВП – амортизація – нерозподілений прибуток (6.2)

Рішення домогосподарств про необхідність заощаджувати частину свого наявного доходу обумовлюється в першу чергу бажанням захистити себе від непередбачуваних обставин (хвороби, нещасного випадку, безробіття тощо) або для фінансування запланованих майбутніх витрат , які вимагають значних коштів. Але схильність домогосподарств до заощаджень залежить не лише від їх бажання, а й від їх можливостей, які визначаються рівнем їхнього доходу. На макрорівні та частка наявного доходу домогосподарств, яка спрямовується на споживання, залежить від рівня диференціації особистих доходів.

Для аналіза рівня диференціації доходів домогосподарств застосовуються різні методи та показники. Серед них найчастіше використовується крива Лоренца (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Крива Лоренца

На рисунку 6.2 на горизонтальній осі графіка вся кількість сімей (домогосподарств) поділена на п’ять рівних груп, тобто по 20% кожна, а на вертикальній осі відкладено п’ять рівних часток (по 20%) у складі сукупної величини особистих доходів.

Крім кривої Лоренца для визначення рівня диференціації особистих доходів використовують такі показники як децільний коефіцієнт і коефіцієнт Джині. Децільний коефіцієнт відображає співвідношення між середніми доходами 10% найбільш багатої частини населення і доходами 10% найбіднішої частини населення. Коефіцієнт Джині показує рівень концентрації доходів населення.

На базі кривої Лоренца коефіцієнт Джині розраховують діленням площі, що знаходиться між бісектрисою і кривою Лоренца, на площу трикутника сторонами якого є бісектриса, горизонтальна вісь і права вертикальна вісь. Коефіцієнт Джині може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100 (абсолютна нерівність). Отже, чим вище коефіцієнт Джині, тим більше нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси.