Поняття про етикет

Основні напрямки екологічних досліджень

Основні напрямки екологічних досліджень такі:

1. Виявлення основних типів екосистем та ландшафтних одиниць, оцінюючи особливості їх складу та функціонування, щорічну та багаторічну динаміку, що є основою для здійснення раціонального влаштування великих та малих територій.

2. Розробка методів збору інформації та її аналізу й отримання інтегральних параметрів, що характеризують стан біосфери.

3. Надання оцінки рівню стійкості біосфери та окремих екосистем щодо зовнішніх впливів, їх здатності повернення в початковий стан після тих чи інших змін та вироблення рекомендацій щодо розміру та об’єму антропогенних змін біосфери.

4. Розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронних територій.

5. Розробка пропозицій до законодавства з питань експлуатації природних ресурсів та охорони природного середовища.

Етикет— зведення норм поведінки, правила ввічливості. Для більшості людей нор­ми етикету — це правила, яких дотримуються в усному спілкуванні. При складанні доку­ментів теж потрібно дотримуватисятаких норм, проте вони дещо відмінні від правил усної форми.

Особливої ваги норми етикету набувають при листуванні, коли відбувається обмін інформацією і спілкування на папері.

Слово етикетзапозичене з французької мови і має два значення: зведення норм пове­дінки, порядок дій і правил чемності при дворах монархів, титулованих осіб, а також у дипломатичних колах; це вироблені в суспільстві форми поведінки члена цього суспіль­ства; порушення правил етикету сприймається членами суспільства як відступ від його норм.

Мовний етикетє складовою частиною загального етикету і ябляє собою носіїв мов­ної поведінки в національному колективі чи невеликих соціальних групах залежно від соціального стану, віку, ситуації, спілкування. Виділяють такі мовні формули ввічливості, як: вітання, звертання, запрошення, подяку, прощання, комплімент, вибачення, запрошен­ня тощо.

Мовний етикет включає в себе і передбачає найрізноманітніші типові ситуації, в яких використовуються ті чи інші сталі мовні одиниці, шаблони — типові висловлювання, закріплені національно-культурними мовними ситуаціями в певному мовному середо­вищі.

Мовний етикет не вичерпується списком стандартних словесних зворотів, поклика­них висловлювати ввічливість; він має проймати весь діловий папір — від адреси до підписів, в тому числі й спосіб викладу тексту.

. Питання мовного етикету набуває особливої актуальності й гостроти при складанні листів. Саме в цьому виді ділової документації укладачеві листа доводиться особливо ретельно вишукувати належну форму для викладу думки.

Діловий етикет— порядок поведінки, встановлений у сфері діловодства, основою правил якого є:

о дотримання певної дистанції між працівниками, що займають різні службові посади;

Э вміння приймати рішення і правильно їх виконувати;

э чесність у ділових стосунках;

о уміння говорити так — ні, не ображаючи партнера, не зачіпаючи його самолюб­ства;

Э толерантне ставлення до думки Іншого, навіть якщо вона не збігається з вашою;

Э вміння визнати свої помилки, бути самокритичним;

о вміти використовувати у суперечці аргументи, а не авторитет.

МОВНІ ФОРМУЛИ ВВІЧЛИВОСТІ В ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

Мовний етикет виявляється в практиці підписання ділових паперів. Він вимагає дотримання службового рівня при підписанні листів-відповідей: відповідь на лист, підпи­саний начальником, має бути також підписаний начальником, а не його заступником; проте відповідь на лист, підписаний заступником,може підписати й начальник.

Лист, адресований окремій особі, а не організації, доречно закінчити словами: 3 по­вагою..., З глибокою пошаною...

Займенник Ви і всі його варіанти (Вас, Вами, Ваш) повинні писатися з великої літери (якщо це особа однини).

Слід пам'ятати й про те, що в діловому мовленні є форма ввічливості — звертання,яке використовується при підготовці документа.

Звертання— це слово чи словосполучення в реченні, до кого звернена мова.

Вибір відповідної форми залежить від характеру і стилю документа. Так, в офіційних листах найчастіше вживається звертання: пане, добродію, товаришу.

В усному мовленні вживаються звертання, що складаються з двох загальних назв в одній, кличну форму мають обидва слова: пане полковнику, пане начальнику тощо. Тноді лише перше слово: пане генерал, пане ректор.

У звертаннях, що складаються з двох власних імен, обидва слова мають закінчення кличної форми: Ольго Василівно, Ірино Олексіївно, Світлано Сергіївно, Ярославе Миросла­вовичу, Богдане Романовичу, Олеже Павловичу.

Іноді звертання складається із загальної назви та прізвища, тоді кличну форму має лише загальна назва: добродію Овчаренко, пане Титаренко, пані Омельчук, пані Сіренко.

У ділових паперах при звертанні до офіційної особи використовуються офіційні фор­ми ввічливості: шановний, вельмишановний, високоповажний, глибокошановний:

Вельмишановний пане Президент! Глибокошановна пані Катерино!

Шановний пане полковнику! Високошановний пане прокурор!

Звертання пане, пані вживаються в дипломатичній та офіційній сферах. Є у нас іще звертання, яким не всі, на жаль, уміють користуватися. Це слово колега. Воно узвичаїло­ся в середовищі медиків, учених, зрідка — юристів; так звернутися може лише людина однакового статусу. Раніше це звертання поширювалося лише на так звані інтелігентні професії — лікаря, учителя, юриста, тепер на всі — без достатніх підстав.

Прізвища у звертаннях мають форму називного відмінка.

Досить поширеними вступними фразами службових листів є посиланняна попередній

лист, факт, подію, зустріч тощо. Наприклад: У відповідь на Ваш лист від (дата) ....;

Відповідаючи на Ваш запит від ...(дата) ...; Посилаючись на ..., На Ваш запит про ... даємо відповідь...; Узв'язку з тим, що....

Вступна фраза може також повідомляти певну інформацію: Повідомляємо Вам...; Вибачте, але ми не можемо Вам ...; Вибачте, будь ласка... тощо.

Ситуацій, в яких проявляється службовий етикет, багато, усі їх передбачити не можли­во. Тільки внутрішній такт і об'єктивність в оцінці ситуації можуть підказати най­доцільніший спосіб висловлювання, який сприятиме налагодженню ділових контактів між організаціями, установами, закладами, управліннями тощо. Та найголовнішим вия­вом етикету ділових паперів с і повинні бути достовірність, переконливість, тактовність.