Поняття: гіпотеза, метод, методики, принцип, явище, закономірність

Гіпотеза– наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок.

Розрізняють нульову, описову (понятійно-термінологічну), пояснювальну, основну робочу і концептуальну гіпотези. Гіпотези (як і ідеї) мають ймовірнісний характер і проходять у своєму розвитку чотири стадії:

· висування гіпотез – вивчення об’єкта дослідження нагромадженням теоретичних і емпіричних знань і обґрунтуванням на їх основі припущення про можливість одержання нових знань про нього;

· формулювання гіпотез – визначення методів дослідження і системи доказів;

· доведення гіпотез у процесі дослідження і експериментування, їх уточнення і корегування;

· результати доведення гіпотез – доповнюються новими припущеннями або відкидаються, замінюються новими гіпотезами або перетворюються у достовірні знання.

Якщо гіпотеза співвідноситься з фактами, які аналізуються, то в науці її називають теорією або законом.

Науковий закон– внутрішній суттєвий і стійкий зв’язок явищ і процесів, що обумовлює їхні впорядковані зміни і дає можливість достовірного передбачення перебігу цих явищ і процесів.

Наукові закони існують об’єктивно, як відображення необхідних, суттєвих, внутрішніх відносин між властивостями речей та явищ. Закон, відкритий шляхом здогадок, повинен бути логічно доведеним, і тільки тоді він визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження.

. Вибір методів дослідження має дуже важливе значення, визначаючи значний майбутній успіх дослідження. Існує велика кількість наукових методів, які об’єднують у такі групи: теоретичні, експериментальні, загальнонаукові та методи окремих галузей наук. Методи наукової діяльності мають загальну онтологічну та гносеологічну основу, утворюючи деяку цілісність. Саме їхня єдність характеризує специфічність і цілісність пізнавальної діяльності в науці. Для здійснення ефективного дослідження у будь-якій галузі наукового пізнання використовують одночасно взаємопов’язаний набір різноманітних методів. Кожному самостійному науковому дослідженню притаманне своє різноманіття методів. При цьому під науковим методом розуміють загальноприйняте уявлення про метод як систему правил, норм, які застосовують у дослідженні для вирішення поставлених завдань та проблеми в цілому.

Метод– це спосіб дослідження явищ, планомірний підхід до їх вивчення, послідовність дій під час проведення наукового дослідження.

Серед методів наукових досліджень слід вирізняти науковий метод і метод науки. Вони виконують певні функції і насамперед – це отримання нової інформації про навколишню дійсність, опанування сутності явищ і процесів, розкриття закономірностей і законів розвитку систем, формування і функціонування об’єктів досліджень. Від вибору і застосування правильного методу наукового дослідження залежить істинність отриманого знання.

Отже, Метод– це спосіб отримання наукових даних, а методика – конкретна реалізація методу стосовно вивчення певного класу явищ.

В екології доцільно застосовувати системно-структурний метод дослідження як загальнонауковий, оскільки він включає в себе: розгляд будь-яких об’єктів з точки зору складних утворень, які мають певну структуру і є компонентами більш загальних систем; пізнання особливостей структури об’єкта; виявлення законів структурних відношень і зовнішніх зв’язків, формулювання цих законів не тільки в

якісному, але й у кількісному вигляді, представлення їх у формі системи управління; знаходження системоутворюючих чинників, об’єктивних законів, які зумовлюють перехід від якостей елементів до якісно нових особливостей цілісної системи. Про системність процесів та явищ можна говорити лише за умови єдності їх внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Система не є ізольованою, вона взаємодіє з іншими, і за певних умов вони утворюють нові, більш складні системи.

Системний аналіз має загальний, міждисциплінарний характер і може відноситись до утворення, розвитку, функціонування, синтезу будь-яких систем.

Принцип - вихідний пункт теорії; те, що становить основу певної сукупності знань.

У процесі натурного експерименту досліджується реальне явище чи процес. Експерименти, як правило, мають на меті уточнити характеристики обладнання, явища, процесу чи реального об’єкта, визначити надійність його роботи в непередбачуваних або аварійних режимах, перевірити правильність теоретичних розрахунків тощо. При цьому враховується весь обсяг факторів, що діють на досліджуваний об’єкт.