Наука, предмет, мета, об'єкт науки.

Елементи основ наукових досліджень. Основні поняття та визначення. Вибір і обґрунтування тем наукових досліджень

План викладу та засвоєння матеріалу:

1. Наука, предмет, мета, об'єкт науки.

2. Поняття: гіпотеза, метод, методики, принцип, явище, закономірність.

3. Вибір теми, аналіз і оформлення роботи.

4. Основні напрямки екологічних досліджень.

Сферу безперервного розвитку людської діяльності, спрямованої на відкриття, вивчення й теоретичну систематизацію об’єктивних законів про об’єктивну дійсність з метою їх практичного застосування називають наукою. Вона відіграє велике значення в розвитку людського суспільства, проникає як у матеріальні, так і в духовні сфери діяльності людини.

За Кантом, наука є сукупністю знань, впорядкованих згідно з певними принципами, реальним зв’язком правдивих суджень, передбачень і проблем дійсності та окремих її сфер чи аспектів.

Наука– це система історично сформованих, постійно зростаючих і поглиблюваних знань про об’єктивні закони природи, суспільства та мислення, заснована на цілеспрямовано зібраних фактах і теоріях, яка постійно розвивається й перетворюється в безпосередню продуктивну силу суспільства у результаті спеціальної діяльності людей.

“Наука – сила!” – вигукнув три з половиною століття тому основоположник матеріалістичних тенденцій науки Френсіс Бекон, і це переконливо доведено всім ходом сучасного науково-технічного прогресу. Наука є особливою формою відображення в свідомості людей явищ природи та суспільства, яка відтворює специфіку пізнавального процесу і є знаряддям перетворення дійсності. Вона стає безпосередньою продуктивною силою суспільства. Наука є однією з форм суспільної свідомості.

За більш спрощеним визначенням наука – це система знань об’єктивних законів природи, суспільства, мислення, що виражається у точних категоріях та має досить складну структуру.

В основу поняття „система” покладено думку про те, що всі предмети, процеси, явища у світі взаємопов’язані та взаємодіють, тому наука як система представлена:

- у формі суспільної свідомості, що відображає сенс людського буття, куди входять науки про природу, суспільство та людину;

- у формі суспільної практики, що включає методологію, теорії, інформацію та наукові структури.

Науку як систему відрізняє цілісна єдність кількісного та якісного накопичення наукових знань, процес формування зв’язків між ними. Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого соціального інституту, що об’єднує інтелектуальний потенціал суспільства.

Наука є результатом діяльності всього людства, що підкорена цілям розвитку суспільної практики. Наука – це не просто сума знань про навколишній світ, а точно сформульовані положення про явища та їх взаємозв’язки, закони природи та суспільства, що виражені за допомогою конкретних наукових понять та суджень. Поняття та судження є науковими, якщо вони отримані за допомогою наукових методів (як емпіричних, так і теоретичних) та підтверджені у процесі їх практичної перевірки. Таким чином, наука – сфера дослідницької діяльності, що спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство і людину.

Наука виконує у суспільстві такі функції:

- соціальної пам’яті як „накопичення – збереження – трансляція” досвіду попередніх епох;

- гносеологічну (пізнавальну), що забезпечує суспільству необхідні знання для правильного вирішення поставлених проблем;

- нормативну, що встановлює, організовує та регулює відносини між науковими структурами за допомогою системи норм, правил етики;

- комунікативну, що реалізується за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

- аксіологічну (ціннісну), що формує в суспільстві ціннісні орієнтації, які спрямовують результати наукових відкриттів на благо людства;

- виховну, що дозволяє підвищити рівень освіченості у суспільстві.

Метою науки є опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі відкритих нею законів. Крім того, наука має на меті:

- збирати й узагальнювати факти;

- пояснювати зовнішні і внутрішні взаємозв’язки спостережуваних явищ;

- розкривати суть явищ та їх суперечності;

- прогнозувати окремі явища і процеси;

- розробляти рекомендації, виявляти можливі форми й напрямки втілення в практичну діяльність людей нових знань;

- дослідження причин процесів і явищ, що відбуваються у навколишньому світі.

На відміну від інших видів людської діяльності наукова діяльність націлена на отримання нових знань, її результат є принципово нетрадиційним. В науці отримання нових знань становить основу і безпосередню мету незалежно від того, як ця мета втілюється в суспільну практику.

Змістом науки є:

- теорія як система знань, яка є формою суспільної свідомості і досягнень інтелекту людини;

- суспільна роль у практичному використанні рекомендацій для виробництва благ, що є життєвою необхідністю людей.

Головною функцією науки є розвиток системи знань, що сприяє найбільш раціональній організації виробничих відносин і використанню виробничих сил в інтересах усіх членів суспільства. Більш конкретними функціями науки слід вважати: пізнавальну; культурно-виховну; практично-діючу.

Об’єктом науки є частина об’єктивної реальності, яка вивчається наукою.

Предметом науки є частина, сторона об’єкта або «кут зору», під яким вивчається об’єкт; взаємопов’язані форми розвитку матерії або особливості їх відображення у свідомості людини.

Зауважимо, що наука як система знань має специфічну структуру, яка характеризується низкою елементів.