Землетруси

Зміст слова „землетрус” зрозумілий без пояснень – це трясіння землі. А точніше, землетруси – це раптові коливан­ня земної кори, зумовлені різного роду природними причина­ми. Основна причина землетрусів – розрядка внутрішніх на­пружень в зонах активних рухів земної кори. Деякі землетру­си викликаються вулканічною діяльністю та наземними і підземними обвалами.

На відміну від вулканічних вивержень, землетруси часто охоплюють величезні території. Але найбільшої сили вони до­сягають в молодих складчастих областях, вулканічних поясах і серединних океанічних хребтах. Ці зони називаються сей­смічними. На території України, наприклад, такими сейсмічними районами є Карпатські і Кримські гори. На решті тери­торії, яка розташована в межах Східноєвропейської платфор­ми, можливі лише прояви землетрусів незначної сили, без­печної для життя людей.

У всі часи землетруси нерідко супроводжувалися катастро­фічними руйнуваннями населених пунктів і численними жер­твами. Токіо, Лісабон, Скопле, Манагуа, Сан-Франциско, Аш­габат, Ташкент, Спітак та інші міста у свій час зазнали нищів­ної руйнівної дії землетрусів.

На Землі кожен рік буває в середньому понад 100 тис. зем­летрусів, з них майже десята частина відчувається людьми. Кожні 5 хв земна кора зазнає трясіння під дією поштовхів під­земної стихії, отже, можна говорити про такий її стан як нор­мальний, а не винятковий.

Разом з тим землетруси поширені на поверхні Землі далеко не рівномірно, їх майже не буває на давніх платформах мате­риків, вони відсутні в центральних районах Тихого океану, полярних областях. Більша частина епіцентрів землетрусів зосе­реджена в областях сучасного гороутворення.

Виділяється потужний Тихоокеанський пояс, в якому звіль­няється близько 80 % сейсмічної енергії Землі. Він поширений майже всюди, де океан межує з Азією, Північною і Південною Америкою, численними островами. Гадають, що вони пов’язані з переміщенням океанічної земної кори під материкову.

Менш сейсмічно активним є Європейсько-Азіатський пояс, на долю якого припадає 15 % сейсмічної енергії. Він охоплює басейн Середземномор’я, Кавказ, Іран, Памір, Тянь-Шань, Гі­малаї, гори Південно-Східної Азії. Сейсмічними районами на схід від Тянь-Шаню є гірські системи Прибайкалля і Забай­калля, а також басейн Амуру.

До другорядних сейсмічних районів належать підводні се­рединно-океанічні хребти в Атлантичному та Індійському оке­анах, а також Східноафриканські розломи, які проходять че­рез Червоне море і Великі Африканські озера.

Аналіз поширення землетрусів показує, що вони бувають тільки там, де земна кора прорізана тектонічними розломами, де дуже високі гори знаходяться по сусідству з океанічними за­падинами, вздовж стиків різнорідних геологічних структур, в областях молодих складок, тобто в місцях сучасних інтенсивних тектонічних рухів.

Оцінка інтенсивності землетрусів здійснюється в балах. При цьому до уваги береться не тільки величина балу, а й викорис­товувана шкала (табл. 1). Інтенсивність землетрусу визна­чається силою його дії на людей, ступенем пошкодження бу­динків та інших будівель, а також за змінами, які відбувають­ся в гірських породах і в ґрунтовому покриві на земній по­верхні.

Інтенсивність кожного окремого землетрусу оцінюється спеціалістами-сейсмологами за допомогою сейсмографів – приладів, що використовуються для запису сили землетрусів. На сейсмограмах фіксуються будь-які коливання землі. Чим сильніший землетрус, тим більша амплітуда коливань сейс­мографічної кривої. Ці інтенсивності, визначені у різних пун­ктах, наносять на карту, потім проводять ізосейти – лінії, що з’єднують ділянки з однаковою силою землетрусу.

Таблиця 1 Шкала інтенсивності землетрусу

Точка виникнення землетрусу – це його фокус, або осередок (гіпоцентр), а точка на поверхні, яка розташована безпосеред­ньо над фокусом, називається епіцентром землетрусу. За гли­биною фокусу землетруси поділяються на поверхневі, коли від­стань від епіцентру до гіпоцентру не перевищує 10 км, нормаль­ні – 10 - 75, проміжні – 75 - 300, глибокофокусні – 300 - 700 км. Більшість землетрусів належить до поверхневих.

В сейсмічно активних районах ведуться спеціальні спосте­реження за станом і переміщенням гірських порід, змінами на­пруги електричного поля в атмосфері, аналізується рівень за­лягання підземних вод та їх хімічний склад, здійснюються спостереження за поведінкою риб, тварин і птахів. Адже люди давно помітили, що за декілька годин до землетрусів багато тварин стають надмірно збудженими. У багатьох будинках Японії, де землетруси є особливо частими, розводять в акваріу­мах рибок. За кілька годин до землетрусів ці рибки починають нервово метушитися. Своєчасне виявлення змін у стані різних природних компонентів і поведінці тварин або риб дозволяє в окремих випадках попередити населення про можливу біду. Але частіше, на жаль, поки що доводиться констатувати не­досконалість методів прогнозу землетрусів, незважаючи на те що над їх розробкою активно працюють вчені багатьох країн світу.