Процес акціонування в Україні: шляхи, проблеми

Вище було обґрунтовано, що створення акціонерних товариств у розвинутих країнах пов'язано з еволюційним розвитком продуктивних сил, які, в свою чергу, впливають на формування акціонерних відносин, вносячи зміни в їх структуру. В Україні ж раптова поява таких відносин не була пов'язана з підвищенням технічного рівня виробництва. За таких умов АТ не в змозі забезпечити зростання реальних доходів робітників, селян, службовців і навіть вітчизняних нуворишів. Внесення змін у систему акціонерних відносин без адекватних процесів у технічній будові виробництва призводить до розбалансованості економіки. Нові назви, якими б вони привабливими не були, залишаються пустим звуком, якщо не підкріплені відповідними матеріальними умовами.

Економічна теорія і практика підтверджують, що отримання відчутних дивідендів може бути забезпечено за двох обставин:

1. За умови впровадження у виробництво продуктивнішої техніки, передової технології, що веде до зниження витрат виробництва і збільшення прибутку при незмінних цінах.

2. За рахунок підвищення цін, що забезпечує збільшення прибутку навіть при зростанні витрат виробництва.

Акціонерні товариства в Україні позбавлені можливості досягти збільшення прибутку у разі стабільності цін за рахунок технічного переозброєння виробництва. Тоді і вдаються тільки до одноразового підвищення цін, що, звичайно, впливає на матеріальне становище широких верств населення, в т. ч. і акціонерів. Сподіватися на те, що відбудеться прискорене оновлення основних виробничих фондів, не доводиться, бо більшість підприємств, які випускають знаряддя праці, морально і фізично застаріли, працюють не на повну потужність, а то й зовсім простоюють. Одними грошовими знаками, яку б вони не мали високу номінальну величину, не провести реконструкції виробництва.

Отже, пріоритетним напрямом всієї економічної політики має стати не кількісне збільшення акціонерних товариств, а технічне вдосконалення суспільного виробництва.

В Україні (при порівнянні кількості акціонерів за один і той самий проміжок часу) нараховувалось близько 20 млн акціонерів (тоді як, наприклад, у Німеччині -- тільки 4,5 млн). Таке величезне розпорошення власності не дозволило сконцентрувати контрольні пакети акцій, необхідні для ефективного управління підприємствами. Дана модель стала наслідком рішення національних «ринкових реформаторів» про сертифікатну приватизацію, тобто рішення, а точніше гасла про «роздачу майна». Ми отримали безліч псевдо власників, але в нас так і не з'явилося ефективного власника. Більше того, мільйони наших «акціонерів» навіть не знають, де і як «працюють» їхні ефемерні акції і те, що вони можуть продавати останні. Внаслідок такої приватизації ми дійсно не отримали в особі новоявлених справжніх акціонерів нових справжніх власників.

Розвитку акціонерних товариств в Україні має сприяти здійснення дійової державної політики корпоратизації. Згідно з Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» (від 15 червня 1993 р.) корпоратизація --це перетворення державних підприємств, об'єднань, закритих акціонерних товариств (з переважно державним капіталом) на відкриті акціонерні товариства. Суттю корпоратизації є те, що володіння підприємством, його фінансування залишаються державними. Державними органами призначається і керівництво корпорації, проте управління змінюється. Корпорація дістає повнішу економічну самостійність щодо процесу виробництва та контролю за ним. Вона поєднує в собі привілеї державної власності та переваги приватного управління.

При цьому, здійснюючи процес акціонування, слід враховувати, що міжнародна експансія акціонерної форми підприємництва потребує від відповідних державних інституцій України не тільки уваги, а насамперед продуманого курсу, який би перекривав канали для нелегального бізнесу, але не заважав бізнесу чесному, не націлював його на протиправні дії.

Література:

1. Долан Э.Д., Линдсей Д.Е. Рынок. Микроэкономическая модель.-С.-Пб.,1992.-Гл.6.

2. Про підприємництво: Закон України від 07.02.1991р. №698 із змін. Та доп. На 01.01.1998р.// Галицькі контракти. Зошит2.-1998.-№10.-с.129-135.

3. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991р. № 887 із змін. та доп. на 01.04.1998р.// Світ бух.обліку.-1998.-№4.-с.46-61.

4. Курс экономики М.,2000.-Гл.8,14.

5. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципы, проблемы, политика: В 2т.: Пер. с англ.- М.: Республика,1992.-Гл.24.

6. Общая экономическая теория (политэкономия): Учебник/ Рос. экон.акад.им. Г.В.Плеханова, Видяпин Б.Н., Журавлева Г.Н. и др.-М.,1995.-Гл.7.

7. Основи економічної теорії/ Під ред. С. Мочерного.-Тернопіль,1993.-Гл.7.

8. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект.-К., 1994.-Розд.20.

9. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика.- М.,1992.-Гл.7,8.

10. Санина М.А., Чибриков Г.Г. Основы экономической теори.-”.,1995.-Гл.5.

11. Экономическая теория: Учеб. пособие// Е.М. Воробьев, А.А. Гриценко, М.Н.Ким и др.-Х.: Фортуна-Пресс,1997.-Гл.3.