Методика визначення продуктивності праці.

Поняття продуктивності праці.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Тема5: Продуктивність праці і методика її визначення

ЛЕКЦІЯ 5

1. Поняття продуктивності праці.

2. Методика визначення продуктивності праці.

3. Продуктивність праці в електроенергетиці.

4. Шляхи підвищення продуктивності праці.

1. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.– К.:Каравела,2004.-568с

2. Савицька Г.В. економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб.- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Знання, 2005.-662с.-(Вища освіта ХХІ століття ).

3. Е.В.Серова Аграрная економика. Учебник для студентов экономических вузов. М.ГУ ВШЭ,1999-480с.

4. 4.В.І. Мацибора. Економіка сільського господарства. Підручник-К.Вища шк.1994-415 с.

5. Павчак В.А. та інш. Економіка сільського господарства: навчальний посібник.- К.: Вища шк.,1990-390 с.

6. Формування ринків матеріальних ресурсів АПК / За ред. Г.М. Підлісецького- К.:Інститут аграрної економіки ,2001-428с.

7. 7.Сучасна аграрна політика України:проблеми, становлення. За редакцією Саблука П.Т. і Юрчишина В.В.-К.:»Вікол»-1996-663 с.

8. Економіка підприємства: Навчальний посібник для самостійного вивч.дисц.( Швиданенко Г.О., Покропивний С.Ф. та інш.)-К.:КНЕУ,2000-248 с.

 

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність.

Продуктивність праці –це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу.

Розвиток суспільства зумовлює необхідність підвищення продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці означає отримання більшої кількості продукції при менших витратах робочого часу. Виробництво продукції вимагає сукупних затрат живої і уречевленої праці (у вигляді сировини, матеріалів, пального, електроенергії, амортизаційних відрахувань).

Підвищення ефективності праці безпосередньо пов'язане з головною метою суспільства – забезпеченням стійках і високих темпів економічного зростання, яке визначається як збільшення реального ВНП в цілому і на душу населення. Збільшення кількості товарів і послуг у процесі економічно­го зростання забезпечує населенню країни більш високий рівень життя. Економічне зростання надає людям ширші мож­ливості вибору занять, роботи і відпочинку.

Чим вища продуктивність праці, тим багатше суспільство, тим більше можливостей для скорочення робочої і збільшення вільного часу для всебічного розвитку людини.

 

Отже, продуктивність праці – це показник її ефектив­ності, результативності, то характеризується співвідношен­ням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. В залежності від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продук­тивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:

B = V : T, (7)

де B – виробіток;

V – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

T – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і затрати праці.

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції ви­користовуються також трудові показники, в яких для ха­рактеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники ма­ють дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм.

Витрати праці при розрахунках її продуктивності мо­жуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, лю­дино-днями і середньосписковою чисельністю персоналу. Однак всі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи її якість. Іншими словами, в таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управ­лінців додається до робочої сили охоронців та прибиральни­ків. І знову універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.

Трудомісткість – це обернений показник рівня про­дуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою:

TM = T : V (8)

Для планування і аналізу праці на підприємстві розра­ховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість (Тт), визначається витрата­ми праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість обслуговування (То) , визначається витра­тами праці допоміжних робітників, що зайняті обслугову­ванням виробництва.

Виробнича трудомісткість (Тв), складається з технологіч­ної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління (Ту) визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції (Тп), відображає всі ви­грати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою:

Тп = Тт + То + Ту = Тв + Ту, (9)

Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлюють систему показників і методику обчислення продуктивності праці.

P=Q|I

Де P продуктивність праці

Q- обсяг продукції (послуг) за певний період часу в натуральному, вартісному або інших вимірах.

І- витрати ресурсів, що відповідають даному обсягу продукції.

Р= Q\Т;

Р- продуктивність праці

Т- затрати робочого часу

Р= Q\К

Р-продуктивність праці

К- затрати капіталу (обсяг інвестицій)

Затрати праці в сільському господарстві виражаються в одиницях робочого часу (людино-годинах, людино-днях), а також у чисельності середньорічних працівників.

Принциповим питанням є вибір вимірника обсягу продукції, що випускається. Відомі такі:

1. Натуральні показники (у т, м, кг) застосовуються на підприємствах, що випускають однорідну продукцію.

2. умовно натуральні ( середньозважені за трудомісткістю )

3. Вартісні показники поділяють на наступні види:

1) валова продукція;

2) товарна продукція;

3) реалізована продукція;

4) чиста продукція.

4. трудові ( через показник трудомісткості продукції).

Сучасні економісти пропонують використання показника продуктивності праці, який характеризує не обсяг продукції, а обсяг виробничої роботи. Для цього рекомендують такі показники:

– чиста продукція – являє собою новостворену на підприємстві вартість. Це товарна продукція за відрахуванням матеріальних витрат і амортизації;

– умовна чиста продукція – відрізняється від чистої включеннямамортизації.