Основи сіткового і календарного планування проекту

Методологія планування — це сукупність теоретичних висновків загальник закономірностей, наукових, принципів розробки планів обґрунтування та описання відповідно до сучасних вимог ринку які перевірені передовою практикою.

У методології управління проектами проект має такі фундаментальні рівні управління:

- концептуальний;

- стратегічний;

- тактичний, який поділяється на поточний та оперативний.

На концептуальному рівні визначаються цілі, завдання проекту, роз­глядаються альтернативні варіанти дій по досягненню запланованих ре­зультатів з оцінкою позитивних і негативних моментів кожного варіанта, встановлюються концептуальні напрямки реалізації проекту.

При стратегічному плануванні визначаються основні етапи та основні перешкоди, що характеризуються термінами введення об'єкта, виробничими потужностями, обсягами випуску продукції; етапи проекту, що характеризу­ються термінами завершення комплексу робіт, термінами постачання продук­ції, термінами підготовки робіт; також прогнозується потреба в матеріальних, технічних та фінансових ресурсах із розподілом по роках, кварталах).

Стратегічний план встановлює стабільне зовнішнє та внутрішнє оточення, фіксовані цілі для проектної команди та забезпечує загальне бачення проекту.

При тактичному плануванні поточний план визначає терміни виконання комплексу робіт, потребу в ресурсах, встановлює чітку межу між учасниками робіт у розрізі року та кварталу. Оперативний план деталізує завдання учасникам на місяць, тиждень, добу по комплексах робіт.

Плани можуть деталізуватися по функціях управління. Функціональний план розробляється на кожний комплекс робіт або комплекс, що виконується однією організацією.

Також розрізняють плани за ступенем охоплення робіт проекту:

- головний, комплексний, зведений (на всі роботи проекту);

- детальний за організаціями-учасниками;

- детальний за видами робіт.

До загальних принципів планування проектів можна віднести такі:

-. Планування розглядається як процес розгортання головної мети проекту в цілеспрямованість ієрархічну послідовність цілей і задач проекту до рівня окремих заходів, дій, робіт із визначенням порядку їх виконання;

- комплексність. Комплексність планування означає повне охоплення наукових, проектних, організаційних, виробничих та інших заходів і робіт, направлених на досягнення цілей і результатів проекту;

- збалансованість по ресурсах. Збалансованість по ресурсах озна­чає, що плани не містять задач і робіт, не забезпечених необхідни­ми ресурсами;

- системність. Системність планування передбачає застосування системного підходу й урахування впливу на проект чинників йо­го оточення; розгляд проекту як цілісної системи з визначенням і врахуванням взаємозв'язків як всередині, так і поза ним;

- гнучкість. Гнучкість планування передбачає здатність системи прогнозувати й враховувати можливі зміни впливу зовнішніх чин­ників та їх наслідки. Для цього користувачеві повинна бути нада­на можливість легко варіювати набором технологічних, органі­заційних і економічних умов, що враховуються в розрахунку, варіювати критеріями, обмеженнями, пріоритетами й отримувати в зручному вигляді для аналізу й зіставлення варіанти планів, які формуються при різних постановках завдань;

- багатофункціональність. Багатофункціональність планування означає обов'язкове планування всіх встановлених функцій упра­вління проектом;

- оптимальність. Оптимальність планування передбачає здатність системи формувати не просто прийнятні (допустимі з точки зору прийнятих обмежень і вимог) плани, а раціональні або кращі пла­ни за вибраними критеріями. Це досягається використанням економіко-математичних або, коли це неможливо, евристичних методів;

- адаптивність. Адаптивність планування включає всі переваги оптимального планування, крім того, враховує організаційні проблеми. До процесу розробки плану залучається керівництво, що дає можливість враховувати вимоги, які не формалізуються. Все це робить планування більш адекватним реальним умовам персоніфікованим, обґрунтованим і відповідальним;

- несуперечність. Несуперечність планування забезпечується спадкоємністю й взаємопов'язаністю всіх планових рішень;

- безперервність. Безперервність планування полягає в проведенні моніторингу, контролі і, за необхідності, актуалізації планових рішень;

- стабільність. Стабільність планування забезпечується незмінністю основних цілей і обмежень проекту, його життєздатністю, а також гнучкістю й адаптивністю системи.

Важливим процесом у плануванні проекту є процес формування інформаційної системи управління проектами. Саме на цьому етапі визна­чаються інформаційні та комунікаційні потреби учасників проекту: кому і яка інформація потрібна, коли ця інформація необхідна, яким чином буде надаватися ця інформація. Інформація, необхідна для планування взаємодії проекту, включає:

- організаційну структуру та розподіл відповідальності проекту;

- напрямки, підрозділи та спеціалістів, залучених до проекту;

- причини, через які конкретні індивідууми можуть бути залучені до проекту, і місце їх знаходження;

- потреби у зовнішній інформації.

Структура розподілу інформації — це деталізація того, кому інфор­мація (звіти, дані, розклад, технічна документація і т. ін.) направляється і які методи будуть використані для розповсюдження інформації різних типів (звіти, засідання і т. ін.). Ця структура повинна відповідати структурам розподілу відповідальності та звітності, визначеним в організаційній структурі проекту. Описання порядку надання інформації включає матрицю відповідальності, в якій зазначається, хто та з якою періодичністю отримує звіти. Як правило, в такій матриці по горизонталі представлені звіти, по вертикалі — одержувачі та періодичність.

А) Планування послідовності робіт

Разом із лінійними графіками та табличними розрахунками, сіткові ме­тоди планування знаходять широке застосування при розробці перспектив­них планів та моделей створення складних виробничих систем та інших об'єктів довгострокового використання. Сіткові плани робіт підприємства зі створення нової конкурентоспроможної продукції містять не тільки загаль­ну тривалість всього комплексу проектно-виробничої та фінансово-економічної діяльності, але й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів чи етапів, а також потребу в необхідних економічних ресурсах

Сіткове планування — одна з форм графічного відображення змісту робіт, тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприєм­ства, яка забезпечує подальшу оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп'ютерної техніки.

Застосування сіткового планування допомагає відповісти на такі пи­тання:

1. Скільки часу потрібно на виконання усього проекту?

2. Протягом якого часу повинні розпочинатися та закінчуватися окремі роботи?

3. Які роботи є "критичними" і повинні виконуватися точно за графіком, аби не зірвати терміни виконання проекту в цілому?

4. На який термін можна відкласти виконання "некритичних", щоб це не вплинуло на строки виконання проекту?

Сіткове планування полягає, передусім, у побудові сіткового графіка
та обчисленні його параметрів. ^а