Загальні засади соціального захисту дітей та державної допомоги сім'ям з дітьми

ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА СІМ'ЯМ З ДІТЬМИ

1. Загальні засади соціального захисту дітей та державної допомоги сім'ям з дітьми

2. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

3. Одноразова допомога при народженні дитини

4. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

5. Допомога на дітей одиноким матерям

6. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

7. Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

В Україні законодавче передбачено соціальний захист дітей та молоді. Такі заходи передбачено законами України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (2001 p.), "Про охорону дитинства" (2001 p.), "Про освіту" (1992 p.), "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" (1995 р.), "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (2005 р.) Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності" (2000 p.), Національною програмою "Діти України", затвердженою Указом Президента України від 18 січня 1998 р. № 63 тощо.

Система заходів щодо охорони дітей передбачає забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання та всебічного розвитку дітей, підвищених гарантій щодо працевлаштування неповнолітніх і протягом їх трудової діяльності, забезпечення дітей-сиріт харчуванням та утриманням, безоплатне медичне обслуговування та охорону здоров'я дітей, виплату соціальних допомог сім'ям з дітьми, створення притулків для. безпритульних неповнолітніх, їх соціальну адаптацію тощо.

Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 р. № 2558-Ш встановлює організаційно-правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю, яка визначається як діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, за хист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Здійснення такої діяльності покладено на органі виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; служби у справах неповнолітніх; центри соціальних служб для молоді, їх спеціалізовані формування підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Законодавством передбачено додатковий соціальний захист окремих категорій дітей та підлітків. Зокрема, 22 грудня 2003 р. відбулися парламентські слухання "Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання", Рекомендації схвалено Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2004 p. № 1428-IV. Зазначалося, що на профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх перебуває понад 129 тис. підлітків, які бродяжать і жебракують, схильні до правопорушень, вживають наркотичні речовини та алкогольні напої тощо. Особливої уваги з боку держави потребує сьогодні вирішення проблемних питань безпритульних дітей, зменшення чисельності дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яких налічується понад 100 тис., більшість із них — "сироти" за живих батьків, відновлення житлових і майнових прав дітей. Кардинальних змін потребує діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів опіки та піклування, правоохоронних органів та молодіжних організацій.

На розв'язання цих проблем спрямований Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 p. № 2342-IV.

Законодавством України передбачено дві моделі забезпечення сімейними грошовими допомогами. Перша -— це призначення і виплата грошових допомог у рамках загальнообов'язкового державного соціального страхування, фінансування здійснюється з відповідного фонду; друга — забезпечення інших осіб у рамках державної допомоги — забезпечується з державного бюджету шляхом надання субвенцій місцевим органам.

Особам, не застрахованим у системі соціального страхування, сімейні допомоги надаються на підставі Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"³ (в редакції Закону від 22 березня 2001 р. № 2334-ІП) (зі змін, і доп.). Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 5) допомога на дітей одиноким матерям.

Призначення сімейних допомог регламентується також Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (із наступними змінами і доповненнями).