Що таке «принцип губки»?

Похвально, коли не вистачає сил для нападу, але сумно, коли не вистачає сил для опору.

Колись була мода на оди. Скоро, схоже, з'являться вже оди на моди. Мир перевернувся? Де ж тоді « точка опори», щоб повернути й себе й суспільство в нормальне положення?

Чи Можна фанатиків моди йменувати модаками? Давайте з модою на слова бути осторожней: слова, як і слухи, мають містичну здатність матеріалізуватися. Пустив слух або поняття, а вони вертаються по телебаченню «Лебединим озером» на цілу добу, а то й на роки.

Скандал необхідний популярності, як автомашині бензин.

Після смерті дуже популярної людини і його пишного похорону навіть талановитим людям якийсь час не можна вмирати: потрібна пауза, щоб не спливти заздрістю, навіть лежачи в труні.

Мода, як дівиця, і невинність втратити може: природа!

• Вертаючись, мода молодіє, але слід заздалегідь подумати про те, щоб не здитиніти, інакше прийде цитувати безсмертного Ильфа: «Омолодився й умер від скарлатини!»

• Час народжує нові слова, на які виникає мода, як на зачіски або кроссовки, і весь народ починає їх «носити», навіть не замислюючись про походження моди. Прикладів прірва: «свавілля», «однозначно» — ні в Даля, ні в Ожегова, і в жодному із сучасних словників цих слів не знайти, але вже всі їх уживають: і діти, і політичні діячі, і літератори, і навіть диктори телебачення. Є, якщо завгодно, «безмежність», є «однозначність», і мене навіть острах бере, коли подумаю: як раніше ми жили, поки «однозначно» не винайшли, якими словами замість цього користувалися для позначення того, що цим словом тепер виражаємо? Невже вистачало нам «безумовно», «категорично», «безпросвітно»?

Московський клуб. 1994, № 3

 

«УСЕ БУДЕ ТАК, ЯК МАБУТЬ,

НАВІТЬ ЯКЩО БУДЕ НАВПАКИ»

Для запалу розмови почну, мабуть, з теорії «штатного розкладу» суспільства. Ви що-небудь чули, читач, про цю теорію? Не буду млоїти: зміст її в тому, що всі російські люди (і не тільки, напевно, вони) давно існують на основі «штатного розкладу», розробленого не якимось здатним державним чиновником або генієм-одинаком, а як би самим життям. Краще сказати: системою. Посади в розкладі народжують конкретні люди й дають посадам свої прізвища.

Приведу приклад: колись у Росії Лідія Русланова — яскрава й самобутня виконавиця народних пісень — і поклала початок цілому напрямку в естрадному мистецтві. Так виникла посада: Руслановой «працювала» сама Лідія Андріївна. Через якусь кількість років вакансія виявилася вільною; не буду говорити про причину, приведшей до утвору вакансії, вона була, на жаль, трагична, але ця тема цього разу не моя. На посаду Руслановой стали претендувати три, до речі, приблизно рівно здатні співачки одного амплуа, але, на жаль, — епігони. А місце по «штатному розкладу» змогла зайняти тільки одна. Зайняла. Але незабаром чи те голос у неї сіл, чи те швидко зостарилася, але промайнула вона на небокраї неяскравою кометою й пішла в небуття. Змінилися слідом за нею інші співачки, «попрацювавши» Руслановой, поки не з'явилися таланти, що претендують на посаду, і отут уже я можу назвати їхній прізвищу, обидві вони перед очима, на слуху — Людмила Зикіна й Ольга Воронец. Говорити про те, хто з них перевершував іншу здатностями й чарівністю, не стану, тим більше що фінал відомий: Руслановой стала «працювати» Зикіна, а в силу якого розкладу жереб упав на неї, я не знаю й видумувати не прагну. Який приголомшливий сюжет, адже вигравалася доля, драматургові б за перо!

Важливо й те, що саме Зикіна зняла весь урожай, покладений « по штату»: і народної СРСР стала, і лауреатом Ленінської премії, і Героєм Праці, а Воронец одержала (і те не відразу) усього лише заслужену республіки. До речі, і Русланова була заслуженої, час Зикіної виявився щедріше. Ясно вже сьогодні, що коли прийде Зикіній іти, знову з'являться претендентки, і буде їх уже не дві, а з десяток, але «працювати» Руслановой може тільки єдина: ще одна свіжа трагедія нового покоління. Можу припустити, що найбільші шанси в Надії Бабкіної, але кому в підсумку повезе й у силу якого нового розкладу, угадати неможливо, крім одного: урожай, покладений « по штату» Руслановой, новенька зніме, але, можливо, уже не званнями, а грішми (збором з концертів) або знову орденами, адже й час став іншим, і ціннісні орієнтації інші, зате ордена знову ввійшли в моду.

Тепер далі. З рівним успіхом ви можете побрати з радянської або російської історії будь-яку область життя, включивши сюди науку, літературу, медицину, балет, економіку, мистецтво, політику, а в наш час уже й бізнес, усюди буде своє «штатний розклад». Будуть і своя Галина Уланова, і Валерій Чкалов, Володимир Ленін, Максим Горький, випаде жереб і на свого Олексія Стаханова ( серед молодих банкірів), і свій Костянтин Станіславський, і Трохим Лисенко. Цей список прізвищ, довівши його до самого останнього часу, кожний може продовжити сам, визнавши при цьому, що завжди були, їсти й будуть чи то «пари», чи то «трійки» претендентів на заняття першого рядка в «розкладі» суспільства. Були колись конкурентами й Ольга Лепешинська, і Майя Плисецкая, а приз все-таки побрала Галина Уланова, а разом із призом увесь «урожай». Були конкурентами і Юлій Березнів з Георгієм Плехановим, Іван Бунін з Володимиром Короленко, був Михайло Громов, який міг полетіти першим замість Чкалова, щоб потім гарні прима-льотчики «працювали» не Чкаловыми, а Громовими, минулого шахтарі, які пили не гірше й не менше Стаханова, але Стахановым все-таки став з них один.