Поняття держави, основні ознаки та функції.

Постановка проблеми

ТЕМА 5. ДЕРЖАВА В ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА.

План заняття:

1. Поняття держави, основні ознаки та функції.

2. Теорії виникнення держави. Типи держав.

3. Форма держави та її елементи. Державне правління, державний устрій, державний режим.

У лекції розкривається:Підходи до визначення поняття «держава», основні ознаки та функції як головного інституту політичної системи. Основні теорії виникнення держави. Елементи, що складають форму держави. Форми державного правління та державно-територіального устрою. Типологія політичних режимів, відмінності між авторитаризмом та тоталітаризмом. Основні принципи та теорії демократії Переваги і недоліки різних форм правління, державно-територіального устрою. Поняття та принципи громадянського суспільства. Концепція правової і соціальної держави, її інтерпретації.

Рекомендована література

· Політологія / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000. – С. 63-75, 367-393.

· Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К. : Либідь, 2002. – С. 220-238, 246-325.

· Алмонд Г., Пауэлл Дж. Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. Мировой обзор : Учебное пособие / Под ред. М.В. Ильина, А.Ю. Мельвиля. – М., 2002. – С. 74-89.

· Линц Х., Степан С. "Государственность", национализм и демократизация // Полис. – 1997. – № 5. – С. 9-30. – Режим доступу до інформації http://www.polisportal.ru/files/File/puvlication/Starie_publikacii_Polisa/L/1997-5-2-Linz,Stepan_Gosudarstvennost_nacinalizm_demokratiya.pdf

· Гиггс Ф. Сравнительная оценка президентской формы правления // Сравнительная социология: Хрестоматия. М., 1995.

· Элейзер Д.Дж. Сравнительный федерализм // Полис. 1995. №5

· Тимошенко В.І. Мета держави (з історії політичної і правової думки) // Правова держава. Щорічник наук. праць. Вип. 11. – К., 2000.

· Тимошенко В.І. Поліцейська держава: з історії політичної і правової думки // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. восьмий. – К., 1997.

Держава є центральним інститутом політичної системи і володіє складною інституціональної структурою, виконує специфічні функції. Термін держава використовують у двох значеннях. У широкому сенсі держава розглядається як спільність людей, представлена та організована органом вищої влади і що проживає на певній території. Ототожнюється по суті з такими поняттями як «країна», «суспільство». У вузькому сенсі держава розуміється як організація політичної влади, сприяюча переважного здійсненню конкретних інтересів в межах певної території. У цій якості держава відіграє особливу роль в політичній системі, надаючи їй свого роду цілісність і стійкість.

Держава характеризується цілою низкою тільки йому властивих ознак: Примусовість. Держава має системою органів примусу, застосовуваного відповідно до закону в певних ситуаціях. Даний ознака вважав одним з найважливіших ще М. Вебер. «Держава є відношення панування людей над людьми, що спираються на легітимне насильство як засіб». Суверенітет. Поняття суверенітет розкривається через поняття «верховенство»: загальнообов'язковість рішень для всього населення, можливість скасування рішень недержавних політичних організацій. Держава володіє найвищою владою на певній території і незалежно в міжнародних відносинах. Державний суверенітет характеризується таким засадничими ознаками, як єдність і неподільність території, недоторканність кордонів і невтручання у внутрішні справи. Економічною основою суверенітету є володіння територією, матеріальними ресурсами. Політичною основою - наявність достатньо розвиненої організації політичної влади. Правова основа суверенітету забезпечується системою внутрішнього законодавства і міжнародним правом. Загальність. Даний ознака показує, що держава включає в сферу свого впливу всіх людей, що знаходяться на його території. Відмінні ознаки держави доповнюються його атрибутами. Наявність публічної влади, відокремленої від суспільства. Поява особливого поділу праці на керуючих і керованих призводить до утворення особливого апарату управління суспільством. Відношення панування і підпорядкування. Політична еліта примусово нав'язує свою волю суспільству через певні інститути. Держава є сукупність організацій та установ, система управління громадським життям. Держава - це влада інституційна. Територія (частина суші, повітряного і водного простору), яка фіксує межі держави. Населення, на яке поширюється державна влада. Монополія на правотворчість. Держава організує громадське життя на основі права. Тільки держава в особі певних органів може затверджувати норми обов'язкові для всього суспільства. Право на стягнення податків і зборів з населення. Громадянство характеризує зв'язок індивіда з державою. Виключні права держави - грошова емісія, здійснення бюджетної політики, монополія на засоби збройної боротьби.

Місце і роль держави в політичній системі суспільства багато в чому визначаються її функціями. Функції відображають основні напрямки діяльності держави, обумовлені його сутністю. Загальноприйнятим є розподіл функцій держави на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх функцій відносяться: • захист існуючого способу виробництва, економічної і соціально-політичної системи; • регулювання господарської діяльності та соціальних відносин; • культурно-виховна функція; • забезпечення законності і правопорядку. Зовнішні функції держави становлять: • захист інтересів даної держави на міжнародній арені, • забезпечення оборони країни, розвиток взаємовигідного співробітництва та інтеграції з іншими країнами, • участь у міжнародному поділі праці. Зовнішні функції закономірно випливають з внутрішніх і є їх продовженням, разом з тим вони надають зворотний вплив на внутрішні функції.

Таким чином, держава можна визначити як: Держава - політична цілісність, утворена національної та багатонаціональної спільністю, закріпленої на певній території, де підтримується юридичний порядок, встановлений елітою; Держава - особлива форма організації політичної влади в суспільстві, що володіє суверенітетом, монополією застосування легітимного насильства, що здійснює управління суспільством за допомогою спеціального апарату; Держава - основний інститут політичної системи, організуючий і контролюючий спільну діяльність і відносини індивідів, соціальних груп.