МОВЛЕННЯ

1. Мовлення, його функції та форми. Поняття.

2. Розвиток мовлення.

3. Співвідношення мислення і мовлення.

Література: таж сама.

Існує така легенда.

Вражений мудрістю, купив філософ Ксанф байкаря Езопа. Запросивши гостей на бенкет, він наказав Езопові почастувати їх найкращими стравами. Раб-мудрець купив кілька свинячих язиків і приготував їх.

- Чому ти приготував страви з язиків? – запитав Ксанф.

- А що може бути краще? – відповів той. – Адже язик єднає людей, він є ключем до знань, він вчить, переконує, наставляє.

Здивований Ксанф наказав Езопові наступного дня приготувати страву з найгірших продуктів, і знову Езоп почастував гостей свинячими язиками.

На запитання розгніваного Ксанфа він відповів:

Але ж язик – найгірша в світі річ! Це причина всіх чвар, судових процесів, джерело воєн і міжусобиць.

Сьогодні мова піде про такі неоднозначні поняття як язик, мовлення та мова.

1. Мовлення, його функції та форми. Поняття.

Мовлення – психічний процес, сукупність вимовлених чи сприйнятих звуків, які мають той самий зміст і значення, що і відповідна їм система письмових знаків.

Мовлення є основним засобом людського спілкування. Без нього людина не мала б можливості отримувати і передавати велику кількість інформації, і зокрема ту, що не можливо сприйняти органами чуття (абстрактні поняття, явища, закони, правила, які безпосередньо не сприймаються). Без письмового мовлення людина не мала б можливості дізнатись, як жили, про що думали люди попередніх поколінь. У неї не було б можливості передати іншим свої думки і почуття. Завдяки мовленню, як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежується особистим досвідом і збагачується досвідом інших людей, до того ж в більшому ступені, ніж це може дозволити спостереження і інші процеси не мовного, безпосереднього пізнання, яке здійснюється через органи чуттів: сприймання, увага, уява, пам’ять і мислення. Через мовлення психологія і досвід цієї людини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їх розвитку.

По своєму життєвому значенню мовлення має поліфункціональний характер.

Функції мовлення:

- засіб спілкування;

- засіб мислення;

- носій свідомості, пам’яті, інформації тощо;

- засіб керування поведінкою інших людей та регуляція власної поведінки.

Відповідно багатству функцій, мовлення є поліморфною діяльністю, тобто в своїх різних функціональних призначеннях представлена в різних формах:

- внутрішній та зовнішній,

- діалогу та монологу,

- письмовій і усній.

Хоча всі ці форми взаємопов’язані, їх життєве призначення різне. Зовнішнє мовлення відіграє основну роль засобу спілкування, внутрішнє – засобу мислення. Письмова мова, частіше за все, виступає як спосіб запам’ятовування інформації. Монолог обслуговує процес одностороннього, а діалог двостороннього обміну інформації.

Важливо відрізняти мову від мовлення.