Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Умови та порядок відшкодування заподіяних збитків власникам землі та землекористувачам суттєво відрізняються від загальновідомих цивільно-правових засад їх компенсації. Так, за ст. 157 Земельного кодексу, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також зазначені органи та особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. При цьому земельний закон закріплює, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року[4].

У наведеній нормі перш за все звертає на себе увагу коло суб’єктів, які зобов’язані відшкодовувати земельно-правові збитки. Безумовно, ними можуть бути заподіювачі протиправної шкоди, до яких можна застосовувати цивільно-правові засади компенсації заподіяної шкоди. Проте частіше за все ними є заподіювачі правомірної шкоди. У таких випадках за вимогами земельного законодавства, збитки можуть відшкодовуватися не заподіювачем шкоди, а вигодонабувачем, тобто суб’єктом, в інтересах якого діяв заподіювач шкоди. Так, згідно з п. 5 вказаного Порядку відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, незважаючи на те, що вилучення (викуп) земель провадиться за рішенням відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування, збитки землевласників та землекористувачів, відшкодовуються не зазначеними органами, а юридичними або фізичними особами, в інтересах яких прийнято рішення про вилучення (викуп) земель.

В п 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” роз’яснюється, що збитки землевласників та землекористувачів, заподіяні іншими актами органів державної влади або органів місцевого самоврядування вчиненими в інтересах вигодонабувачів (юридичних або фізичних осіб), підлягають відшкодуванню останніми. Проте правило про відшкодування збитків вигодонабувачами застосовується лише у випадках заподіяння правомірних збитків і не розповсюджується збитків, що заподіяні неправомірними діями. В останньому випадку заподіяні збитки повинен відшкодовувати орган, який прийняв таке рішення.

Перелік суб’єктів відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, наведений у розглянутій земельно-правовій нормі, не є вичерпним. Він, наприклад не охоплює суб’єктів права, які завдали збитків іншим шляхом ніж обмеження прав на землю або заподіяння екологічної шкоди. Згідно з п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, такі збитки відшкодовуються усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які їх заподіяли, незалежно від способу заподіяння збитків. Крім цього, можуть бути застосовані загальні норми цивільного законодавства, згідно з якими будь-який заподіювач збитків зобов’язаний їх відшкодувати. Тому до суб’єктів - заподіячив збитків власникам землі та землекористувачам, не вказаних у Порядку визначення та відшкодування збитків, застосовується порядок їх визначення та відшкодування, передбачений цивільним законодавством.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, їх розміри, визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями або виконавчими органами міських рад (міст обласного підпорядкування). Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до їх реальної вартості на момент заподіяння збитків та пронесених витрат на поліпшення якості земель з урахуванням ринкової або відновної вартості. Відновна вартість визначається на основі нормативів та індексів відновної вартості, що наведені у листі Держбуду та Держкомзему України “Про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” № 7/250 від 26 березня 1999 року.

У п. 6 вказаного Порядку передбачається можливість договірного визначення розміру збитків самими зацікавленими сторонами. Заподіювач збитків може домовитись із землевласником або землекористувачем про порядок відшкодування збитків і відшкодувати їх добровільно. За угодою сторін заподіювач шкоди може бути взагалі звільнений від відшкодування збитків. Навіть після затвердження акту комісії, сформованої відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, сторони мають право домовитися про інший розмір та порядок відшкодування збитків. Так, заподіяна шкода може бути відшкодована в натурі шляхом відновлення попередньої якості земельної ділянки, або шляхом надання земельної ділянки відповідного розміру та рівноцінної й якості.

Більше того, п. 8 роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” № 02-5/215 від 1 квітня 1994 року, положення ст. 453 Цивільного кодексу роз’яснюється таким чином, що заподіяна шкода відшкодовується у вигляді збитків лише тоді, коли відшкодування її в натурі неможливе. Господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування заподіяної шкоди в натурі, відповідно до п. 1.4 роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” № 02-5/744 від 27 червня 2001 року, повинен зазначити конкретні заходи щодо відновлення земельної ділянки та строки їх здійснення.

Рішення органу про затвердження акту комісії з визначення розміру заподіяних збитків, може бути оскаржено в судовому порядку. У відповідних випадках згідно з п 8 роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права державної власності на землю” № 02-5/610 від 23 серпня 1994 року, поряд з пред’явленням позову про відшкодування збитків, можуть бути заявлені і вимоги про звільнення земельної ділянки або про усунення перешкод у користуванні нею.

Для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, суд може призначити експертизу згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, або згідно п. 1.7 роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”. Згідно п. 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, позови про відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам можуть пред’являтися відповідно до ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України за вибором позивача: або за місцем проживання відповідача (місцем знаходження органів управління підприємства), або за місцем заподіяння шкоди (місцем знаходження земельної ділянки). У п 1.3 значеного роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України передбачається, що до позовної заяви про відшкодування збитків повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що підлягає стягненню на відшкодування збитків.