Пристрій і принцип дії
Історія
План лекції
| 1) | Електронні підсилювачі – принцип дії. |
| 2) | Операці́йний підси́лювач. |
| 3) | Підси́лювач звукови́х часто́т . |
Матеріал:
1. Електронний підсилювач — підсилювач електричних сигналів, у підсилювальних елементах якого використовується явище електричної провідності у газах, вакуумі та напівпровідниках. Електронний підсилювач може являти собою як самостійний пристрій, так і блок (функціональний вузол) у складі якої-небудь апаратури — радіоприймача, магнітофона, вимірювального приладу тощо.
- 1904 — Лі де Форест на основі створеної ним електронної лампи — тріода — розробив пристрій посилення електричних сигналів (підсилювач), що складається з нелінійного елемента (лампи) та статичного опору Ra, включеного в анодний ланцюг.
- 1932 рік — Гаррі Найквіст визначив умови стійкості (здатності працювати без самозбудження) підсилювачів, охоплених негативним зворотним зв'язком.
- 1942 рік — у США побудовано перший операційний підсилювач — підсилювач постійного струму з симетричним (диференціальним) входом і значним власним коефіцієнтом підсилення (більше 1000) як самостійний виріб. Основним призначенням даного класу підсилювачів стало його використання в аналогових обчислювальних пристроях для виконання математичних операцій над електричними сигналами. Звідси його початкова назва — вирішальний.
УНЧ зі зворотним зв'язком. Типова схема