Історичні передумови виникнення кейнсіанства

Аж до 30-х років XX ст. серед учених-економістів панувала думка, що за допомогою механізму вільного ціноутворення економіка автоматично прямує до рівноваги — коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринку товарів, так само як і на ринку праці й капіталу. Найбільш наочним свідченням цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. Постійно повторювані зі зростаючою силою кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, інвестицій, зайнятості, заробітної плати, серйозними труднощами у збуті товарів, розладом усього економічного механізму. Економічна думка того періоду виявилася нездатною дати задовільне пояснення цим явищам, а тим більше вказати способи подолання криз. Багато економістів зв'язували настання криз і наступних піднесень з настроями оптимізму чи песимізму в бізнесменів. Існували теорії, які пояснювали кризи порушенням пропорцій між галузями господарства, або навіть банківською процентною політикою.

З розвитком капіталізму швидко руйнувалися механізми автоматичного ринкового саморегулювання. На рубежі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства. Вільне переливання капіталу та робочої сили, вирівнювання витрат виробництва, цін та норми прибутку стають тепер неможливими.

Але найбільш гостро нездатність капіталістичної економіки до рівномірного розвитку проявилася у роки світової економічної ризи 1929—1933 pp., що почалася 31 жовтня 1929р. з різкого падіння акцій на Ньюйорській біржі, та наступної депресії 30-х років.

1933 р. в капіталістичних країнах налічувалося 33 млн. безробітних, у тому числі у США — 16 млн., що становило від 15 до 30% всієї робочої сили. Валовий продукт у Великобританії та Німеччині скоротився на 20%, в США до 30%. Обсяг зовнішньої торгівлі на 60 – 70%. Інвестиційна діяльність у деякі роки кризи повністю припинялася.

Але найгірше було те що економіка була представлена сама собі, вона не могла вийти на рівень рівноваги протягом 5-10 років. Вихід з кризи був болісним, що навіть у 1938 р. рівень виробництва в багатьох країнах не досяг показників 1929 p.

Економічна криза 1929—33 pp. продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму нагальне потребували планомірного регулювання економіки в загальнонаціональних масштабах, тобто посилення ролі держави в економіці.

Особливе місце кейнсіанство посіло в економічній теорії та практиці США. Перші кроки у цьому напрямку були зроблені у зв’язку з реалізацією «Нового курсу» президента Ф. Рузвельта. Ще на початку 30-х р. Кейнс приїздив до США та ознайомив зі своїми ідеями президента Ф. Рузвельта. Але на той час Рузвельт його не підтримав. Проте невдовзі становище змінилося і багато заходів, які проводилися у період «Нового курсу» було прямо «запозичено» в Кейнса, а саме: організація громадських робіт, фінансування державного будівництва важливих господарських об'єктів, курс на дефіцитне фінансування тощо. 1946 року у США було прийнято «Закон про зайнятість», згідно з яким уряд було вповноважено вживати заходів для забезпечення планового розвитку економіки. Було передбачено створення таких економічних органів, як Рада економічних консультантів при президентові та Об'єднана економічна комісія конгресу.

Попервах посилене державне втручання в економічне життя пояснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази. Опублікувавши 1936 p. книжку «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей», Дж. М. Кейнс створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму у буржуазній економічній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.

Як вже зазначалося Кейнс був учнем А.Маршалла та А.Пігу, які уособлювали собою вершину неокласичної школи. Проте саме Кейнс став тим теоретиком, який відкинув неокласичну доктрину і констатував, що “цілковите домінування рікардіанського підходу протягом ста років було катастрофою для прогресу економічної науки”. Світова економічна криза 1929-1933 рр. з небаченою силою вдарила по всій системі ринкової економіки, продемонструвавши її неспроможність щодо саморегулювання. Наступив час кінця старої ринкової цивілізації, яка ґрунтувалась на безмежній конкуренції господарюючих суб’єктів. Закінчилась і доба панування неокласичної мікроекономічної теорії. Вихід головної праці Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей” знаменував революційні зміни в економічній теорії. А відомий американський історик економічної думки Б.Селігмен поставив цю книги в один ряд з “Багатством народів” А.Сміта та “Капіталом” К.Маркса.