Порядок узгодження вилучення та викупу земельних ділянок

Узгодження питань, пов’язаних з вилученням та викупом земельних ділянок, є необхідною підготовчою стадією припинення права власності або права землекористування. Вилучення та викуп земельних ділянок торкаються не тільки прав та інтересів їх власників, а й інших осіб, які є суміжними землекористувачами. Тому узгодження вилучення земель не можна відносити до виконання сугубо формальним вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу, юридичні особи, зацікавлені у вилученні або викупу земельних ділянок, зобов’язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об’єкту, розмір земельної ділянки та умови її вилучення або викупу з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці та прилеглих територіях усіх об’єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. При цьому вибір земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів провадиться у встановленому порядку юридичними особами, зацікавленими у їх відводі.

Погодження місць розташування об’єктів, розмірів передбачуваних для вилучення або викупу земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України. Погодження місць розташування об’єктів на особливо цінних землях, а також місць розташування об’єктів власності інших держав і міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

У залежності від належності земельної ділянки на праві державної чи комунальної власності, юридичні особи звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об’єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об’єктів, вилучення земель для яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.

До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки, до яких відносяться: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації, копія плану земельної ділянки із позначенням схеми розміщення об’єкту, передбачуваного до зведення та площі ділянки, що підлягає вилученню, склад земель, із яких передбачається здійснити відводу земельної ділянки тощо. Відповідна сільська, селищна, міська рада або місцева державна адміністрація розглядає у місячний строк клопотання і дає юридичній особі дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування об’єкту.

Юридичні особи погоджують найбільш доцільне місце розташування об’єкту, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення чи викупу із власником землі або землекористувачем, районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Після погодження вони подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської раду, або до місцевої державної адміністрації, які погоджують місце розташування того об’єкту, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку.

Якщо погодження місця розташування об’єкту провадиться районною чи обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок. Останній разом із відповідними матеріалами подається на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Районна державна адміністрація розглядає у місячний строк матеріали погодження місця розташування об’єкту, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розташування об’єкту, під який мають право вилучати земельну ділянку.

Матеріали погодження місця розташування об’єкту, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією із своїм висновком центральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції.

Пропозиції щодо вилучення особливо цінних земель комунальної власності готують Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради і подають їх у Верховну Раду України. Матеріали погодження місця розташування об’єкту повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об’єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

У разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради або органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкту ці питання вирішуються у судовому порядку. У випадку задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради або органу державної влади у погодженні місця розташування об’єкту, рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.

 

Законодавчі акти та спеціальна література

Закон України Про правовий режим надзвичайного стану від 16 березня 2000 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 23. – Ст. 176.

Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 8 червня 2000 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40. – Ст. 337.

Закон України Про зону надзвичайної екологічної ситуації від 13 липня 2000 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст. 348.

Кримінальний кодекс України. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.

Закон України Про сільськогосподарську кооперацію від 17 липня 1997 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. – Ст. 261.

Перелік майна, яке не підлягає конфіскації за судовим вироком. Затверджений постанову Верховної Ради України в редакції від 22 червня 1984 року. //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - № 27. – Ст. 512.

Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року. //ЗП України. – 1995. - № 6. – Ст. 151.

Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1999 року. //Офіційний вісник України. - 1999. - № 24. – Ст. 117.

Типовий концесійний договір. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 12 квітня 2000 року. //Офіційний вісник України. 2000. - № 15.

Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Затверджений наказом Держкомзему від 8 серпня 1999 року. //Офіційний вісник України. - 1999. - № 39. – Ст. 1976.

 

Земельне право України: Підручник за ред. Погрібного О.О. та Каракаша І.І. - К., 2003.

Земельний кодекс України. Коментар під ред. проф. Гетьмана А.П. та проф. Шульги М.В. Харків, 2002.

Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования. Учебно-научное издание. – Одесса, «Феникс», 2003.

Каракаш І.І. Перехідні положення нового Земельного кодексу як його невід’ємна складова частина. //Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса, “Юридична література”, 2003.

Каракаш И.И. Гражданско-правовые и административно-правовые способы защиты и охраны права собственности на природные объекты и их ресурсы. //Зб. Судовий захист прав власності. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса, “Юридична література”, 2004.

Каракаш І.І. Способи захисту й охорони права власності на природні об’єкти та їх ресурси. //Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Вип. 22. – Одеса, “Юридична література”, 2004.

Каракаш І.І. Підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами. //Земельне право України, 2006, № 2.

Каракаш І.І. Юридичні та фактичні критерії розмежування земель державної та комунальної власності. //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип. 28. – Одеса, 2006.

 


[1] Див.: Земельний кодекс України. Коментар під ред. проф. Гетьмана А.П. та проф. Шульги М.В. Харків, 2002, с. 369.

[2] Типовий концесійний договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 12 квітня 2000 року. //Офіційний вісник України. 2000. - № 15.

[3] Звертає на себе увагу те, що конфіскація як спосіб припинення права власності на майно, була вилучена із чинного Цивільного кодексу Законом України від 16 грудня 1993 року. Тепер вона передбачена у новому Земельному кодексу як підстава припинення права власності на земельну ділянку.

[4] Більш детально про стадії реалізації порядку припинення права землекористування див: Земельний кодекс України. Коментар під ред. проф. Гетьмана А.П. та проф. Шульги М.В. Харків, 2002, с. 374-376.

[5] ЗП України. – 1995. - № 6. – Ст. 151.

[6] Офіційний вісник України. - 1999. - № 24. – Ст. 117.

[7] Офіційний вісник України. - 1999. - № 39. – Ст. 1976.

[8] Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 23. – Ст. 176.

[9] Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40. – Ст. 337.

[10] Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст. 348.

[11] Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.

[12] Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. – Ст. 261.

[13] Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - № 27. – Ст. 512.