Особливості ціноутворення в інтерактивних (інформаційних) службах.

Традиційно інтерактивні служби розглядаються як продавці (vendors) або розповсюджувачі (distributors) інформації, що не цілком відповідає дійсності, оскільки не враховує всіх послуг, що додають вартість (value-adding services) забезпеченню доступу до БД і передачі інформації користувачам.

Забезпечення доступу до БД включає зберігання і додаткову обробку даних, щоб користувач міг провести ефективний пошук, тобто постачальник, маючи інформаційну сировину, повинен надавати користувачам готові інформаційні продукти, вважаючи, що постачальник зобов’язаний безкоштовно їх знайти, виділити, перетворити, відформатувати. Але це — досить дорога послуга. Для передачі інформаційного продукту користувачеві необхідні: створення комерційної інформаційно-пошукової системи (ІПС) і ПЗ для інтерактивного пошуку, ведення статистики використання АБД, проведення інших заходів для комерційного розповсюдження інформації.

До витрат на створення і підтримку АБД при визначенні собівартості належать:

• інвестиції в технічні засоби (хост-ЕОМ, мережеве обладнання);
• інвестиції в ПЗ;
• придбання БД;
• адміністрування БД: розроблення структури БД; розроблення і тестування програм конвертації; розроблення і тестування програм пошуку; завантаження файлів; актуалізація БД, перезавантаження БД тощо;
• оплата послуг передавання даних;
• виготовлення документації;
• оплата праці програмістів, операторів, адміністраторів АБД;
• витрати на маркетинг і розвиток АБД.

Інформаційні служби практикують різноманітні види оплат за експлуатацію БД.

Погодинна оплата — за 1 годину сеансу зв’язку. Це стандартний вид оплати послуг, пов’язаних з пошуком у БД. Труднощі виникають у зв’язку з тим, що для годинного сеансу вимагаються різні обчислювальні потужності. Крім того, більш висока швидкість передачі інформації дає можливість дістати з БД більшу кількість інформації за один і той самий час зв’язку.

Подокументна оплата — за кожний документ, виданий на екран терміналу (або роздрукований), або посилання на нього. Даний варіант не враховує ситуацію, коли пошук закінчився безрезультатно. Така ситуація буває вигідною користувачу, наприклад, для пошуку патентів. Тому її використовують у поєднанні з іншими видами платежів.

Абонентська плата — наприклад, за пароль для входу в комунікаційну мережу. Кількість пошуків може бути і лімітованою, і нелімітованою.

Оплата конкретного пошуку — враховується кожне запитання. Невигідно тим, хто проводить швидкий пошук у маленькій БД.

Оплата — залежить від використання обчислювальних потужностей на 1 пошук. Майже не враховується цінність інформації з БД.

Оплата ресурсу БД — передбачає оплату кількості появ пошукових термінів при проведенні пошуку в БД. Найчастіше вживані терміни оплачуються вище ніж рідкі терміни.

Найпоширенішою стає комбінація декількох видів оплат, наприклад, погодинної і подокументної.

На початковому етапі комерційної експлуатації АБД цінова політика повинна бути спрямована на завоювання ринку, що досягається за рахунок:

• надання безкоштовного доступу до АБД протягом перших сеансів;
• відмови від стягнення передплати;
• безкоштовного надання довідкової інформації;
• установлення відносно низької ціни години підключення в сукупності з досить високою ціною за одержання інформації;
• безкоштовного навчання і консультування.

З нагромадженням досвіду комерційної експлуатації вітчизняного АБД і зміцненням його ринкових позицій можлива модифікація цінової політики, а саме:

• стягнення передплати;
• коригування цін відповідно до попиту;
• внесення до прейскурантів додаткових видів цін.

Для стимулювання попиту на інформаційні послуги на всіх етапах необхідно розробити систему пільг для постійних користувачів АБД.