Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ німецько-австрійських військ в Україну

Вихід із війни був одним із головних питань на початку Української революції. Для лідерів національно-визвольного руху укладення миру означало підтримку народу, а зволікання у цій справі — втрату популярності.

Ініціатива у проведенні мирних переговорів належала більшовикам, які на ІІ Всеросійському з’їзді Рад проголосили Декрет про мир. Раднарком звернувся до всіх воюючих сторін із пропозицією розпочати мирні переговори, на яку відгукнулися лише Німеччина та її союзники. Переговори розпочались у Брест-Литовську (давня назва Берестя). Перемир’я було укладено 15 грудня 1917 р. Керівники Української Центральної Ради, не бажаючи бути заручниками російсько-німецької змови, вирішили втрутитись у переговорний процес. У Бресті відбулася неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини й Австро-Угорщини. 24 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат звернувся до всіх воюючих і нейтральних країн із нотою, у якій говорилося, що УНР до утворення федеративного російського уряду буде здійснювати міжнародні відносини самостійно. Указуючи на те, що влада Раднаркому не поширюється на Україну, Генеральний Секретаріат заявив, що угода, яку хоче укласти Росія зі своїми противниками, буде чинною в Україні лише тоді, коли її ухвалить і підпише уряд УНР. У відповідь делегація УНР була запрошена до участі в переговорах. Напередодні від’їзду делегації, яку очолив В. Голубович (згодом — О. Севрюк), її докладно інструктував М. Грушевський. Делегація мала домагатися включення до складу УНР Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя, а в разі відмови — утворення з цих земель у складі Австро-Угорщини окремого коронного краю із широкими правами автономії.

Переговори розпочалися 10 січня 1918 р. Російську делегацію очолював Л. Троцький, який був змушений визнати делегацію УНР. Наприкінці січня в переговорах було оголошено перерву. Раднарком вирішив скористатися цією перервою для встановлення контролю над Україною. До складу російської делегації було включено представників радянської УНР. Але представники Четверного союзу повноважність цієї делегації не визнали. До того ж виконуючий обов’язки голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх із текстом Четвертого універсалу УЦР і зажадав визнання УНР незалежною державою. 9 лютого 1918 р. було укладено договір УНР із країнами Четверного союзу (Брестський, або Берестейський, мир). Брестський мирний договір мав 10 статей: 1-ша — визнавала самостійність України; 2-га — визначала її кордони; 3-тя — встановлювала порядок евакуації союзних військ; 4-та — засвідчувала дипломатичні зв’язки України з державами Четверного союзу; 5-та — вирішувала питання про відмову сторін від воєнних контрибуцій; 6-та — регулювала питання військовополонених; 7-ма — регулювала господарські справи (взаємне постачання сільськогосподарських і промислових «лишків»,

зокрема постачання Україною 1 млн тонн зерна, м’яса, круп до липня 1918 р.); 8-ма — відновлювала правові відносини між сторонами; 9-та — встановлювала, що всі умови договору становлять одну цілісність; 10-та — стверджувала автентичність усіх текстів договору. За договором УНР зобов’язалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса, 400 млн яєць та іншої сільськогосподарської продукції і сировини. Делегації Німеччини й Австро-Угорщини погодилися на приєднання Холмщини та Підляшшя до УНР. Крім того, з Австро-Угорщиною була укладена таємна угода, за якою на західноукраїнських землях утворювався окремий ко- ронний край із земель Буковини і Східної Галичини. Але цей документ так і не вдалося реалізувати через невиконання УНР умов постачання продовольства і протести поляків в Австро-Угорщині. Тим часом успіхи більшовиків примусили лідерів УНР шукати могутніх союзників. Після укладення мирного договору делегація УНР оголосила, що УЦР перебуває у важкому становищі й вимагає негайної допомоги. Країни Четверного союзу погодилися її надати (збройними силами і позикою у сумі 1 млрд крб).

У лютому 1918 р. їхні війська перейшли в наступ на території України, попереду них просувались українські частини армії УНР. Серед них наступали Синьожупанна і Сірожупанна дивізії, сформовані з українців, що були у німецькому й австрійському полоні. 2 березня 1918 р. Київ було звільнено від більшовиків. Першими у місто вступили гайдамаки під командуванням С. Петлюри, які влаштували урочистий парад. Наступного дня до міста вступили німецькі підрозділи. 3 березня 1918 р. у Брест-Литовську РСФРР уклала мирний договір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною. Росія зобов’язувалася визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Української Центральної Ради на території України, визнати договір держав австро-німецького блоку з УНР, укласти з нею мирний договір, вивести з її території частини Червоної гвардії, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду і громадських установ УНР. Брестський (Берестейський) договір поклав початок міжнародноправовому

визнанню України як незалежної держави і продемонстрував успіх молодої української дипломатії. Але країни Антанти вважалидоговір сепаратним, що згодом негативно відбилося на долі української держави.