Показники визначення обтяжливості зовнішнього боргу

Динаміка витрат на обслуговування зовнішнього боргу

Динаміка зовнішнього боргу країн, що входили до складу СРСР

% ВВП

Тенденція до накопичення державного боргу зумовлює зростання частки державних доходів, що спрямовуються на обслуговування боргів.

З табл. 11.2 видно, що найбільші витрати на обслуговування державного боргу у відсотках до державних доходів у 1997 р. мали Молдова (15,4%), Узбекистан (11,3 %). В Україні ці витрати були відносно низькими (5,3 %).

Таблиця 11.2

% державних доходів

У міжнародній фінансовій практиці мають місце різні показники зовнішньої заборгованості. Наприклад, за методикою Світового банку для визначення рівня обтяжливості зовнішнього боргу та віднесення країни до відповідної категорії щодо зовнішньої заборгованості використовують показники, наведені в табл. 11.4.

Згідно з цими показниками та іншими світовими фінансовими стандартами рівень зовнішньої заборгованості України порівняно невисокий. Однак проблема полягає в зростанні обсягів платежів по боргу, термінах зовнішніх запозичень. Останні, в значній мірі короткотривалі, що посилює боргові труднощі. В обсязі зовнішнього боргу велика питома вага коротко - та середньострокових зобов'язань (13 %- до 5 років, 62 % - від 5 до 10 років, 11 % - від 10 до 15 років, 14 % - понад 15 років).

Таблиця 11.3

(за методикою Світового банку)

Розглянемо тенденції зовнішнього боргу України, його структуру і бюджетне обслуговування.

Період з 1991 р. по першу половину 1994 р. характеризується залученням з внутрішніх джерел виключно прямих кредитів Національного банку та хаотичним утворенням зовнішнього боргу шляхом надання урядових гарантій по іноземних кредитах. На початок 1994 р. державний борг склав $ 4,8 млрд., з яких 75 % складав зовнішній державний борг. У період з другої половини 1994 р. по першу половину 1997 р. поряд з наданням зовнішніх гарантій державний борг формувався і за рахунок отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій, врегулювання заборгованості України за енергоносії, початку випуску облігацій внутрішніх державних позик та поступовим зміщенням цими облігаціями прямих кредитів Національного банку. За станом на 1 липня 1997 року, державний борг склав $ 12,0 млрд., з яких зовнішній борг становив 74,1 %, внутрішній - 25,9 %. Період з другої половини 1997 р. по нинішній час характеризується суттєвим скороченням можливостей урядових запозичень як зовнішніх, так і внутрішніх джерел.

Протягом 2006 р. відбулося збільшення державного прямого зовнішнього боргу за облігаціями зовнішньої державної позики України, що пов’язано із фінансуванням державного бюджету за рахунок випуску ОЗДП 2006 р. За іншими групами кредиторів відбулося зменшення державного прямого зовнішнього боргу за рахунок його погашення.

Внутрішній борг перед банківськими установами (за кредитами НБУ) становить 13,48%, перед юридичними особами (за державними цінними паперами) – 11,64%.

Протягом 2006 р. відбулося зменшення державного прямого внутрішнього боргу як перед юридичними особами, так і перед НБУ за рахунок перевищення виплат з погашення державного внутрішнього боргу над сумою запозичень.

В структурі гарантованого боргу України, за станом на 31 грудня 2006 р., найбільшу частку (35,36%) складає заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками, становить 31,66%, за позиками, наданими закордонними органами управління – 0,63% та не віднесена до інших категорій – 32,34%.

У валютній структурі державного прямого боргу найбільшу частину складає борг у доларах США – 63,59%, гривнях – 16,84% та євро – 11,8%. Протягом 2006 р. відбулися такі основні зміни валютної структури державного прямого боргу: збільшення державного прямого боргу у швейцарських франках та японських єнах відповідно на 4,81% і 2,06% та зменшення державного прямого боргу в гривнях, євро та доларах США відповідно на 4,48%, 2,05% та 0,34%.

Зазначені зміни пов’язані в основному з випуском ОЗДП 2006 р., номінованих швейцарських франках та японських єнах, а також з перевищенням погашення облігацій внутрішньої державної позики над їх розміщенням.

У валютній структурі гарантованого боргу найбільшу частину складає борг у доларах США – 56,09%. Гарантований борг у СДР (спеціальні права запозичення) складає 29,05%, у євро – 14,85%. Протягом 2006 р. відбулися такі основні зміни валютної структури гарантованого боргу: збільшення гарантованого боргу в євро на 12,37% та зменшення гарантованого боргу в СДР та доларах США відповідно на 10,93% та 1,45%.

Зазначені зміни пов’язані в основному із залученням іноземного кредиту для будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування на суму 280 млн. євро , а також із погашенням боргу перед МВФ.

В структурі державного боргу України найбільшу частку (39,23%) складає заборгованість за облігаціями державної зовнішньої позики. Зовнішній борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, становить 19,39%, за позиками, наданими закордонними органами управління, – 16,26%.

Протягом 2006 р. відбулося збільшення гарантованого зовнішнього боргу за позиками, наданими іноземними комерційними банками, у зв’язку із залученням іноземного кредиту під державну гарантію для будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування. За іншими категоріями відбулося зменшення гарантованого зовнішнього боргу, спричинене перевищенням виплат з погашення над залученням коштів.

Ефективним засобом зменшення зовнішніх боргів є їх реструктуризація. Зараз в світі приділяють велику увагу цій проблемі.

Складне фінансово-економічне становище України змушує її уряд прийняти активні дії по використанню усіх можливих форм реструктуризації заборгованості: пряме списання певної частки (або повністю) боргу; зменшення розмірів відсоткової ставки; загальний перегляд боргових умов, пов'язаних з переглядом сум погашення основного боргу, строків та порядку сплати відсотків; конверсія боргів у фінансові активи; зворотний викуп боргових зобов'язань; конверсія боргу в облігації та інші.

Реструктуризація боргів може проводиться Паризьким або Лондонським клубами кредиторів та окремими кредиторами, що не входять до зазначених клубів, але мають достатній вплив в світових фінансових колах.

Україна вже має досвід врегулювання боргових зобов'язань методами реструктуризації. Наприклад, проведена у 2000-2001 рр. реструктуризація зовнішнього боргу в країні дала змогу уникнути дефолту, знизити пікові навантаження, пов'язані з погашенням основного боргу та сплатою відсотків за борговими зобов'язаннями, за рахунок зміни кредитних умов, термінів кредитування та відсоткових ставок за користування кредитними ресурсами. У липні 2001 р. було підписано угоду про реструктуризацію українського зовнішнього боргу між Паризьким клубом кредиторів та урядом України. Рішення було прийнято після відновлення кредитування МВФ за програмою розширеного фінансування. Загальна сума реструктурованого зовнішнього боргу становила 580 млн. дол. Внаслідок проведеної реструктуризації Паризьким клубом кредиторів було передбачено скорочення витрат з 800 млн. дол. до 285 млн. дол. протягом 2001-2002 рр.

Реструктуризація в значній мірі послабляє боргову проблему, однак її кардинальне рішення залежить насамперед від обґрунтованості заходів уряду по усій сукупності боргових зобов'язань.

Протягом 2006 р. відбулося збільшення частки державного прямого та гарантованого боргу, по якій сплата відсотків здійснюється за фіксованими ставками, на 3,70%, що пов’язано в основному з випусками ОЗДП 2006 р., які здійснювалися за фіксованими ставками.

Відповідно до структури плаваючих ставок нарахування відсотків 30,86% державного прямого та гарантованого боргу здійснюється за ставкою LIBOR; 5,21% - за плаваючою ставкою МВФ; 1,16% - за обліковою ставкою НБУ; 0,83% - за плаваючою ставкою Казначейства США; 0,38% - за плаваючою ставкою банків ФРН та 0,36% - за плаваючою ставкою PIBOR.

Одним із найважливіших показників, який характеризує ефективність боргової політики країни та її спроможність виконувати боргові зобов'язання, є співвідношення сумарних виплат з обслуговування й погашення державного боргу до загальних доходів державного бюджету та ВВП. Після боргової кризи 1998 р., коли сумарні боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу доходної частини держбюджету, здійснення упродовж 1999-2002 рр. реструктуризації боргових зобов'язань дозволило суттєво знизити навантаження на державний бюджет.

Рис. 11.2. Платежі за державним боргом до ВВП [107]

Незважаючи на те, що протягом останніх років спостерігалося поступове зростання обсягів платежів за державним боргом в абсолютній величині, бюджетні витрати на погашення та обслуговування державного боргу стабілізувались у межах 3,8 - 4,0 % від ВВП, а на кінець 2006 р. зазначений показник становить 2,36% від ВВП.

Співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету на кінець 2006 р. очікується на рівні 12,30 % проти 20% на кінець 2005 року та 22,67% - на кінець 2004 р.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

ТЕМА 12.

КАСОВЕ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ І ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Зміст

12.1. Казначейська система виконання бюджету

12.2. Організація роботи казначейської системи виконання бюджету

12.3. Кошториси бюджетних установ

12.4. Державний фінансовий контроль за виконанням бюджету