Клінічна картина
Епідеміологія
Етіологія
ВІЛ- ІНФЕКЦІЯ
Характеризується хронічним перебігом і прогресивним ураженням нервової, імунної та інших систем з розвитком синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), який супроводжується опортуністичними інфекціями, своєрідними пухлинними хворобами та імунопатологічними процесами.
Збудник ВІЛ- інфекції/СНІДу HIV належить до родини Retroviridae.
В інфікованих людей найбільшу кількість вірусу виявляють у спиномозковій рідині, крові, спермі, цервікальному секреті, грудному молоці і менше в слині, слізній рідині, секреті потових залоз, що визначає основні епідеміологічні особливості хвороби. HIV не стійкий у навколишньому середовищі: високочутливий до нагрівання, за температури 56С упрдовж 30 хв інактивується, під час кип`ятіння – за 5 хв
дезінфектантів у робочих концентраціях, однак стійкий до УФ-променів і радіації.
Антропонозне захворювання переважно з нетрансмісивним ( гемоконтактним) механізмом інфікування. Джерелом і резервуаром збудника є заражена людина в будь-якій фазі інфекційного процесу. У реалізації механізму зараження найбільше значення мають природні шляхи передачі – статевий і вертикальний. Вертикальна передача може відбуватися як трансплацентарно , так і під час пологів , грудного вигодовування. Контингент високого ризику зараження : люди сексуально активного віку, гмосексуалісти, бісексуали, діти народжені від інфікованих матерів, медичні і лабораторні працівники.
Це прогресивна хронічна вірусна хвороба, пребіг її стадійний, з ураженням нервової і імунної систем і різноманітними інфекційними, пухлинними та аутоімунними проявами прогресивної імунної недостатності. Інікубаційний період переважно становить від 2 тиж. до 2 міс., іноді до 6 міс. незважаючи на відсутність будь-яких проявів хвороби, пацієнти в цей період є активним джерелом інфекції.
Класифікація
Клінічна категорія А охоплює початкову фразу хвороби, перебігає безсимптомно у вигляді гострої (первинної) ВІЛ –інфекції. Безсимптомну форму виявляють під час серологічного обстеження контингентів високого ризику зараження.
Клінічні прояви цієї фрази хвороби часто визначають як «грипоподібний», або «мононуклеозний», синдром.
У більшості хворих після гострих проявів ВІЛ –інфекції хвороба переходить у безсимптомну фразу, що триває від 1-2 до 8 -10 років.
Клінічна категорія В відображує імунну недостатність, що виникає в організмі HIV –інфікованого пацієнта, яка проявляється ознаками інфекційних уражень шкіри і слизових оболонок та загальними (конституційними) симптомами (преСНІД).
Від моменту зараження до розвитку початкових клінічних проявів імунологічної недостатності минає 8-10 років.
Клінічними симптомами категорії В є бацилярний ангіоматоз шкіри, персистивний, тривалістю більше ніж 1 міс. кандидоз ротової поражнини або зовнішніх статевих органів та піхви, волосиста лейкоплакія язика, рецидивний протягом року оперізувальний герпес ( , 2 і більше епізодів), цитомегаловірусна інфекція ( до 1 міс.), кардіоміопатія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, периферійна нейропатія, бронхіт , пневмонія, спричинені вірусом простого герпесу ( 1-й тип), токсоплазмоз ( до 1 міс.) . дисемінована форма вітряної віспи. Ці симптоми тривають більше ніж 1 місяць.
Клінічна категорія С охоплює хвороби, які відображують розвиток у пацієнта ВІЛ- інфекції в стадії СНІДу ( не залежно від кількості Т4-лімфоцитів у периферійний крові) або так звані СНІД- індикаторні хвороби:
- бактеріальні інфекції множинні або рецидивні, не менше 2 разів на 2 роки, підтверджені гемокультурою, типу септицемії, пневмонії, менінгіту, остеомієліту;
- кандидозний езофагіт або легеневий кандидоз ( бронхів, трахеї , легень)
- кокцидіоїдоз дичемінований
- позалегеневий криптококоз
- криптоспоридіоз або ізоспороз з діареєю більше ніж 1 міс.
- цитомегаловірусна хвороба у дитини старшої 1 міс., виключаючи ізольоване ураження печінки
- енцефалопатії – наявність прогресивних симптомів більше ніж 2 міс., за відсутності інших хвороб окрім ВІЛ- інфекції:
а) затримка розвитку головного мозку або набута мікроцефалія, атрофія головного мозку, підтверджена КТ у дитини старшої 2 років, порушення інтелекту;
б) набуті моторні порушення ( 2 і більше) – парез, патологічні рефлекси, атаксія;
- Herpes simplex- вірусна інфекція зі шкірно- слизовими виразками персистивна більше ніж 1 міс., бронхіт, пневмонія або езофагіт у дитини старшої 1 міс.;
- дисемінований гістоплазмоз
- саркома Капоші
- первинна лімфома головного мозку
- лімфома Беркітта, лімфома В-клітинна
- туберкульоз дисемінований або позалегеневий
- мікобактеріоз дисемінований атиповий з ураженням декількох органів
- пневмоцистна пневмонія
- прогресивна лейкоенцефалопатія
- сальмонельоз та рецидивна септицемія
- токсоплазмоз у дитини старше 1 міс.
- дистрофія ( зменшення маси тіла більше ніж на 10% від норми), хронічна діарея ( протягом 30 днів), гарячка ( більше 30 днів) інтермітивна або постійна.
Класифікація ВІЛ-інфекції ВООЗ ( 1994)
0. Інкубаційний період
1. Гостра інфекція
2. Безсимптомне носійство
3. Персистивна генералізована лімфоаденопатія ( ПГЛ)
4. ПреСНІД або СНІД- асоційований комплекс ( СНІД – АК)
5. СНІД
Прогноз. Несприятливий
Діагностика.
Розпізнання ВІЛ –інфекції грунтується на результатах епідеміологічних, клінічних і лабораторних досліджень. Важливе діагностичне значення має належність паціента до групи високого ризику зараження ВІЛ.
Клінічне діагностичне значення має наявність у пацієнта нерозшифрованої гарячки протягом 1 міс. і довше, зменшення маси тіла до 10%, затяжна рецидивна пневмонія, що не піддається лікуванню, ураження шкіри що тривало перебігають, рецидивні вірусні, бактеріальні, грибкові і паразитарні хвороби протягом 1 міс.
Специфічну діагностику ВІЛ –інфекції проводять за згодою пацієнта і шляхом ізоляції вірусу або його компонентів із крові, сперми, спинномозкової рідини, сечі та іших біологічних рідин хворих. Широко застосовують серологічні методи діагностики.
Поряд зі специфічними методами використовують імунологічні, за допомогою яких можна оцінити глибину імунологічних порушень, уточнити стадію хвороби і найближчий прогноз, а також оцінити ефективність лікування, що його проводять.
Лікування.
Терапевтичні заходи, що їх застосовують у хворих із ВІЛ –інфекцією/СНІДом, спрямовані на супресію ВІЛ ,корекцію імунних порушень, лікування опортуністичних ,інфекційних, пухлинних, аутоімунних хвороб, і проводять їх з урахуванням стадії та фрази хвороби, інтенсивності віремії (вірусне навантаження), ступення й характеру імунологічних порушень, віку хворого, наявності вторинних хвороб і ускладенень.
Головним у лікувальній тактиці є антиретровірусна терапія, спрямована на супресію вірусної реплікації, і здійснюють її антиретровірусними препаратами.
Ефективними нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази є азидотимідин (АЗТ), ламівудин, зальцитабін, диданозин ,ставудин, абакавіор тощо.До ненуклеозидних інгібаторів зворотної транскриптази належать навірапін, делавірдин, лофаридом тощо.