Автономна нервова система та синдроми її ураження

Поділ нервової системи:

- соматична (анімальна);

- автономна (вегетативна)

Історичні відомості:

Перші описи утворів автономної нервової системи були зроблені КЛАВДІЄМ ГАЛЕНОМ (131-201 рр н.е.) – видатним лікарем і енциклопедистом Древнього світу.

У 16 ст АНДРІЙ ВЕЗАЛІЙ (1514-1564 рр) описав функцію блукаючого нерва.

У 17 ст. ТОМАС УІЛЛІС описав симпатичний стовбур.

ЯКОБ УІНСЛОУ (1732 р) детально описав будову симпатичного стовбура і відмітив його зв’язок з внутрішніми органами. Тоді народжується термін «симпатична система».

У 1800р. МАРІ-ФРАНСУА БІША (1771-1802 рр) поділив нервову систему на 2 відділи: анімальну та вегетативну.

Англійський вчений ДЖОН ЛЕНГЛІ (1852-1925) встановив, що різні нервові провідникові системи здійснюють різні, протилежні впливи на органи.

Сьогодні, на підставі цих функціональних відмінностей, у АНС виділяють два відділи:

- симпатичний

- парасимпатичний

Функції автономної нервової системи (АНС)

- трофотропна

- ерготропна

Відмінності автономної нервової системи від соматичної :

1 Рецептори соматичної нервової системи сприймають зовнішні подразнення.

2 Рецептори автономної нервової системи сприймають подразнення із внутрішніх органів.

3 Автономна нервова система має не менше двох периферичних ефекторних нейронів.

4 Вегетативні волокна мають невелику товщину ( безмієлінові або з тонкою мієліновою оболонкою).

5 Вегетативні волокна мають кабельний тип будови, вузли утворюють між собою численні зв’язки, а постгангліонарні волокна формують сплетення. Тому вегетативне збудження поширюється дифузно.

6 Автономний та соматичний відділи нервової системи мають різне медіаторне забезпечення волокон

Будова автономної нервової системи:

1. сегментарний відділ:

- симпатичний

- парасимпатичний