Історія розвитку фізіології
Зміст і задачі фізіології, її зв’язок з іншими науками
План
ЛЕКЦІЯ 1
ФІЗІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
1. Зміст і задачі фізіології, її зв’язок з іншими науками ср
- Історія розвитку фізіології ср
- Методи досліджень у фізіології ср
- Основні функції живого
- Клітина як структурна і функціональна одиниця організму – ср
- Поняття про гомеостаз
- Саморегуляція функцій - основний механізм підтримки гомеостазу.
- Принципи регуляції в живому організмі
- Мембранні структури
9.1. Плазматичні мембрани с.р.
10. Осмотичні властивості клітини
11. Особливості проникнення в клітину різних речовин
12. Механізм проникнення речовин у клітину
Фізіологія – біологічна наука, що вивчає процеси життєдіяльності живого організму і складових його частин (клітин і субклітинних структур, тканин, органів, систем органів) у їхній єдності і взаємозв'язку з навколишнім середовищем, а також процеси регуляції функцій організму.
Спочатку терміном фізіологія (від грецького philos і logos –природознавство) позначалася наука про тваринний і рослинний світ узагалі. В міру накопичення знань (ХVI – XVIII ст.) із фізіології виділилися самостійні біологічні дисципліни – зоологія, ботаніка, анатомія. У завдання останньої входило не тільки опис будови тіла тварин, але і вивчення його функцій. Лише в XIX сторіччі розділ анатомії, що вивчає процеси життєдіяльності, був виділений у самостійну науку, за яким закріпилася стара назва – фізіологія.
Основними завданнями фізіології є:
¨ вивчення закономірностей життєвих процесів на різних структурних рівнях;
¨ з'ясовування механізмів, що забезпечують взаємодію окремих частин організму й організму як цілого з зовнішнім середовищем;
¨ з'ясовування якісних розходжень фізіологічних функцій у тварин, що знаходяться на неоднакових рівнях еволюційного розвитку або таких, що мешкають у різних екологічних умовах;
¨ вивчення становлення фізіологічних функцій, їхній формування на різних етапах індивідуального розвитку.
Відповідно цим завданням у фізіології виділяють ряд самостійних дисциплін.
Загальна фізіологія — вивчає закономірності життєвих процесів, властивих усім живим організмам.
Еволюційна й екологічна фізіологія – розглядає виникнення і розвиток функцій у процесі еволюції тваринного світу, а також механізми адаптації тварин до специфічних умов існування.
Вікова фізіологія – вивчає динаміку розвитку і угасання фізіологічних функцій у процесі онтогенезу.
Спеціальна фізіологія – досліджує особливості фізіологічних функцій в окремих зоологічних підтипів, груп, класів.
Такий розподіл фізіології є умовним, він відбиває лише сформовані тенденції в розвитку наукових досліджень. У навчальному курсі даються зведення з усіх перерахованих розділів у тій мірі, у який вони необхідних для конкретної спеціальності.
Існування фізіології сільськогосподарських тварин як окремої науки обумовлено значенням тваринництва як галузі народного господарства і необхідністю вивчення умов одержання максимальної продуктивності при мінімумі витрат.
Фізіологія тісно пов'язана з іншими біологічними дисциплінами анатомією, гістологією, ембріологією, біохімією, біофізикою, біотехнологією, використовує їхні методи і досягнення. У свою чергу, фізіологія є основою для годівлі, розведення, і інших спеціальних дисциплін.
Початкові знання про функції людини і тварин були сформульовані лікарями і мислителями Древньої Греції - Гіппократом (460 – 377 р. до н.е.), Арістотелем (384 – 322 р. до н.е.) і Древнього Рима – Галеном (171 — 200 р.).
У Х – Х1 ст. високий рівень культури був у Середній Азії. Тут жив і творив найбільший вчений того часу Ібн-Сіна – Авіцена (980 – 1037). Його наукові трактати з медицини містять чимало відомостей про функції організму.
В епоху Відродження посилився інтерес до природничих наук, у тому числі і до біології. Виникнення фізіології як самостійної експериментальної науки пов'язано з ім'ям англійського лікаря Уільяма Гарвея (1578 – 1657), що у 1628 році опублікував капітальну працю "Анатомічне дослідження про рухи серця і крові у тварин". Дослідами на тваринах було доведено, що кров рухається в одніому напрямку по замкнутій системі кровоносних судин – артерій і вен і що постійний рух крові обумовлений скороченнями серця. Відкриття було доповнено італійським дослідником М. Мальпігі (1628 – 1694). Вивчивши під мікроскопом капіляри, що з'єднують артерії і вени у замкнену систему судин, він описав також мікроскопічну будову кров'яних тілець, шкіри, легенів, нирок.
«Лише в ХVII сторіччі Бойль робить із хімії науку, а Гарвей, завдяки відкриттю кровообігу, робить науку з фізіології людини, а також тварин» – писав Ф. Енгельс.
Перший повноцінний посібник із фізіології на латинській мові в 8 томах "Elementa physiologia corporis humani" було написано А. фон Галлером у 1757 – 1766 роках і згодом неодноразово обновлявся німецькими авторами. У першій половині XIX сторіччя з'явилися підручники з фізіології Г. Прохаски (Чехія), І. Мюллера (Німеччина), О.М. Філомафітського (Росія).
У XIX сторіччі в ряді країн Європи закладаються і формуються фізіологічні школи, засновані на експериментальних дослідженнях. Їхніми видатними представниками були: у Німеччині – І. Мюллер (1801 – 1858), Г. Гельмгольц (1821 – 1894), Э. Дюбуа-Реймон (1818 – 1896), Р. Гейденгайн (1834 – 1897), К. Людвіг (1816 – 1885); у Франції – Ф. Мажанді (1783 – 1855), К. Бернар (1813 – 1878); в Англії – Ч. Белл (1774 – 1842), Дж. Ленглі (1850 – 1916), Ч. Шеррингтон (1855 – 1949); у США – У. Кеннон (1871 – 1945); у Росії – І. М. Сєченов (1829 – 1905), І. П. Павлов (1849 – 1936).
Фізіологія XX сторіччя характеризується комплексним підходом до вивчення життєвих процесів, розглядом їх на різних рівнях організації, широким використанням в експериментах новітньої електронної апаратури.
Всі фізіологічні функції і механізми їхньої регуляції стали розглядатися з урахуванням їх фізико-хімічної, біохімічної і молекулярної природи. Поряд із цим чітко позначився системний підхід до вивчення організму, що дозволяє простежити явища в їхній динаміці й у зв'язку з багатьма іншими явищами.
Питання охорони здоров'я і виробництва зажадали поглибленого вивчання фізіології різних представників тваринного світу і людини, що призвело до створення великих науково-дослідних інститутів і лабораторій, спроможних проводити глибокі комплексні дослідження.
У свою чергу, фізіологія сільськогосподарських тварин виросла в результаті необхідності досконально знати процеси, що відбуваються в організмі продуктивних тварин і можливості інтенсифікації цих процесів.