Методологія визначення заходів щодо захисту населення при аваріях на АС

Методологія призначена для розробки заходів щодо захисту населення при аваріях на АС методом прогнозування, методом виявлення та оцінки фактичного радіаційного стану за можливими фазами розвитку аварії шляхом визначення зон планування і проведення заходів щодо захисту населення, а також порядку їх виконання.

Відповідно до НРБУ-97/Д-2000 робота з визначення заходів щодо захисту населення виконується в два етапи:

I етап – визначення постійних зон планування заходів щодо захисту населення, яке проводиться завчасно;

II етап – визначення зон проведення заходів щодо захисту населення, що уточнює зони планування, яке здійснюється після виникнення аварії.

Такий метод визначення заходів щодо захисту дозволяє здійснити завчасну підготовку населення, сил, засобів МНС України до дій в умовах аварії, а також зекономити час на прийняття рішення щодо захисту населення і організацію його виконання..

Для визначення розмірів і положення зон планування заходів щодо захисту населення,на етапі прогнозування заздалегідь провадиться зонування території навколо РНО. При цьому встановлюються такі зони (у документах цивільного захисту):

зона нагальних заходів захисту– територія, на якій доза зовнішнього опромінення усього тіла за час формування радіоактивного сліду може перевищити 75 рад або доза внутрішнього опромінення щитоподібної залози за рахунок інгаляційного надходження радіоактивного йоду до організму перевищить 250 рад;

зона профілактичних заходів– територія, на якій доза зовнішнього опромінення може перевищити 25 рад, а внутрішнього – 30 рад;

зона обмежень–територія, на якій доза зовнішнього опромінення може перевищити 10 рад, а внутрішнього –до 30 рад;

зона можливого небезпечного радіоактивного забруднення– це територія, на якій прогнозується перевищення дозових навантажень понад 10 бер/рік, плануються і заздалегідь виконуються заходи щодо забезпечення захисту населення у разі радіаційної аварії на РНО.

При проведенні оперативних заходів щодо захисту персоналу та населення після виникнення радіаційної аварії на РНО, в зоні радіоактивного забруднення (з досвіду ліквідації аварії на ЧАЕС і в законах Російської Федерації та України) виділяють:

зону відчуження,в межах якої потужність дози радіоактивного випромінювання на момент остаточного формування радіоактивного сліду на місцевості може становити 20 мр/год і більше;

зону тимчасового відселення,в межах якої потужність дози радіоактивного випромінювання на момент остаточного формування радіоактивного сліду на місцевості може становити 5–20 мр/год. В окремих випадках зона тимчасового відселення може бути поділена на зони обов’язкового і гарантованого добровільного відселення;

зону жорсткого радіаційного контролю,в межах якої потужності дози радіоактивного випромінювання на момент остаточного формування радіоактивного сліду на місцевості можуть становити 3–5 мр/год.

В якості критерію для прийняття рішень може також бути прийнята щільність забруднення грунту радіонуклідами. За цим критерієм виділяють:

зону відчуження–територія, на якій щільності забруднення грунту, будівель та споруд радіоізотопами не допускають тривалого перебування людей без застосування відповідних засобів захисту;

зону обов’язкового (безумовного) відселення–територія, на якій щільністьзабруднення грунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно, 15; 3; 0,1 Кі/км²;

зону гарантованого добровільного відселення–територія зі щільністю забруднення грунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно 5–15; 0,15–3; 0,01–0,1 Кі/км²;

зону жорсткого радіаційного (або посиленого радіоекологічного) контролю–територія зі щільністю забруднення грунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію, відповідно 1–5; 0,02–0,15; 0,005–0,01 Кі/км².

У межах зон відчуження і обов’язкового відселення, так званих радіаційно небезпечних земель, неможливе подальше проживання населення і отримання сільськогосподарської продукції.

У межах зон гарантованого добровільного відселення і жорсткого радіаційного контролю, так званих радіаційно-забруднених земель, необхідне проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних заходів, які спрямовані на обмеження додаткового опромінення і забезпечення нормальної господарської діяльності.

Під організацією захисту населення мається на увазі виконання комплексу заходів щодо забезпечення його безпеки як при нормальній експлуатації ядерно- та радіаційно небезпечних об’єктів, так і у випадках аварій на них.

Організація захисту населення проводиться органами управління різних підсистем та рівнів МНС України постійно і диференційовано в районах розміщення АС та інших ядерно небезпечних об’єктів, а також у районах можливого радіоактивного забруднення за встановленими режимами функціонування систем реагування.

Територіальними та відомчими органами управління Системи у районах можливого радіоактивного забруднення завчасно розробляються «Плани реагування на надзвичайні ситуації державного рівня», «Плани ліквідації аварій», «Плани реагування на радіаційні аварії» та «Плани захисту персоналу і населення», в яких визначаються заходи щодо захисту населення та територій, у тому числі організація оповіщення та зв’язку, порядок приведення у готовність органів управління цивільного захисту і надзвичайних ситуацій, оперативних груп, підрозділів радіаційної розвідки, організації захисту населення у НС, протипожежного забезпечення, охорони громадського порядку і матеріального забезпечення заходів щодо захисту населення, на підставі яких організується підготовка району (регіону) до вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайної ситуації.