Особливості ринку споживчих товарів і ринків факторів виробництва.

Національний ринок за об'єктами купівлі-продажу поділяють на дві основні групи ринків:

ü товарів і послуг, призначених для кінцевого споживання;

ü факторів виробництва, призначених для використання у виробничому процесі. До них належать:

ü ринок праці; ринок земельних ресурсів; ринок капіталів; ринок грошей; ринок цінних паперів; ринок інформації.

Ці дві великі групи ринків мають суттєві відмінності:

ü Основна частка продукції виробничого призначення зазвичай надходить до покупця безпосередньо від виробника, а на ринку споживчих товарів між покупцями і продавцями завжди є багато посередників.

ü Ринки виробничих факторів більше, ніж споживчі, піддаються впливу неекономіч­них факторів — держави, профспілок, громадських організацій.

ü На цих ринках розрізняють характер попиту на об'єкти купівлі-продажу. Так, попит на предмети споживання прямо залежить від потреби споживачів. Попит на продукцію виробничого призначення є похідним від споживчого попиту. Наприклад, попит на устаткування для шкіряної фабрики є похідним від попиту населення на шкіряні вироби (куртки або сумки).

ü Попит на споживчі товари гнучкіший, ніж на виробничу продукцію, тому що реакція споживачів еластичніша за реакцію підприємств, для яких перебудова виробництва потребує великих витрат.

ü На ринках факторів виробництва діє набагато вужче коло партнерів, які добре знають один одного.

Ці відмінності безпосередньо впливають на механізми функціонування ринків, особливо щодо ціноутворення. У подальшому аналізі будемо виходити з того, що всі економічні ресурси мають своїх власників — домогосподарства, підприємства або державу. Власники ресурсів продають або надають їх у тимчасове користування на відповідних ринках і отримують за це плату у вигляді доходів, які називаються факторними. Зауважимо, що для покупців цих ресурсів грошова плата є ціною. Наприклад, ренту як платіж за користування земельною ділянкою розуміють, з одного боку, як ціну, що її платить користувач, а з іншого — як дохід, що його отримує власник. Тож у процесі укладання однієї угоди формуються водночас доходи і ціни.

У загальному вигляді формування цін на всіх цих ринках залежить від співвідношення між попитом і пропозицією, тобто ринкова ціна тяжіє до рівноважної, за якої попит дорівнює пропозиції.

Остання класифікація є найбільш поширеною. Сукупність різновидів ринку поєднується в єдиний національний ринок, а зміни будь-якого сектору відбива­ються на інших (рис. 6.2).

6.2.Фундаментальні проблеми та функції ринку.

Основні проблеми ринкової економіки полягають у трьох питаннях: що, як і для кого виробляти?

1) Питання що виробляти вирішують підприємства, які випускають лише ті товари, що приносять прибуток. Проте вирішальну роль у цьому відіграють споживачі. Саме вони "голосують грошима" за той або інший товар. "Грошове голосування" — це грошові витрати споживачів. Якщо потреба в якомусь товарі зростає, то збільшується і кількість купівель, тобто витрат людей, а виробники реагують на це збільшенням випуску товару.

2) Завдання як виробляти охоплює такі питання: як організувати виробництво, як скомбінувати ресурси, яку застосувати технологію? Ці питання вирішуються зав­дяки конкуренції між фірмами. Саме конкуренція визначає, які фірми ефективні­ше за інші можуть забезпечити виробництво певного товару за потрібною ціною та необхідної якості. Виграє та компанія, яка зможе досягти мінімальних витрат і максимального прибутку.

3) Проблема для кого виробляти тільки на перший погляд покладена на виробників, але насправді її вирішення цілком залежить від споживачів, а точніше, їхніх доходів і побажань. Придбання товарів споживачем

залежить також від цін на них, вартості супутніх товарів і товарів-замінників Значення ринку для суспільства й економічних відносин виражається в його функціях: Фундаментальні проблеми ринкової економіки: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?  

ü інтегрувальна — ринок поєднує виробництво та споживання;

ü регулювальна — ринок усуває диспропорції в обміні та розподілі товарів між ре­гіонами, в асортименті, у співвідношенні між ресурсами різних галузей та ін.;

ü контрольна — ринок допомагає з'ясувати, у якому ступені потребам споживачів відповідає кількість та якість продукції;

ü стимулювальна — ринок спонукає виробників до створення нової продукції з мінімальними витратами, сприяє прискоренню науково-технічного прогресу та впровадженню його здобутків у виробництво;

ü інформаційна — ринок надає його учасникам повну інформацію щодо цін, які постійно змінюються, відсоткових ставок за кредит, кількості та якості товарів, його різновидів та ін.;

очищувальна — ринок допомагає позбутися слабких підприємств і неконкурентоспроможних товарів, сприяючи розвитку сильних та ефективних виробництв і створенню якісної продукції. Функції ринку: інтегрувальна, регулювальна, контрольна, стимулювальна, очищувальна, інформаційна.