Структура свідомості і її основні рівні

Психіка людини складається з таких духов­них утворень, як свідоме і несвідоме. Поняття «свідомість» більш вузьке, ніж «психіка людини».

Свідомість - це насамперед знання. В сучасній філософській літературі багато дослідників вказують на важливу роль пізна­вальної (когнігивної), емоційної і мотиваційно-вольової форм діяль­ності свідомості. Логічна структура когнітивної діяльності людини складається з почуттєво-сенситивного, абстрактно-уявного й інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають почуттєві і по­нятійні образи, які складають змістовну основу мислення. А саме мислення є процесом оперування почуттєвим змістом і логічними формами, із метою синтезу почуттєвого й раціонального накопи­чення нової пізнавальної інформації. До пізнавальних здатностей людини належать також увага й пам'ять. Проте в когнітивній сфері свідомості головна роль належить понятійному мисленню.

Емоційна сфера свідомості - складне й мало досліджене яви­ще. Спроба виділити її структури й типологізувати їх не вдала­ся. Емоції - це відбиток об'єкта у формі психічного переживан­ня, душевного хвилювання, безпосереднього переживання жит­тєвого смислу явищ і ситуацій та оцінювального ставлення до того, з чим людина має справу. Емоційну сферу складають по­чуття (радість, горе, любов, ненависть та ін.), афекти (злість, страх, розпач), пристрасті й самопочуття.

Мотиваційно-вольова сфера представлена мотивами, інтереса­ми, потребами суб'єкта в єдності зі здатностями в досягненні мети.

Поряд зі свідомістю у “внутрішньому світі” людини існує рівень несвідомого, що включає сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізму, стани розладу свідомості, а також інстин­кти. До структури несвідомого відносять також автоматизми й інтуїцію, що можуть зароджуватися на рівні свідомості, а зго­дом занурюватися у сферу несвідомого.

Структура психічної діяльності індивіда не вичерпується свідо­мим і несвідомим. У суб'єктивній реальності людини є і така структура яксамосвідомість — динамічне утворення, що історично розвивається, і виступає на різних рівнях і в різних формах.

Першою формою самосвідомості (самопочуттям) є елементар­на свідомість свого тіла і його вписанності у світ навколишніх речей і людей. Другий, більш високий рівень самосвідомості пов'язаний з усвідомленням себе в якості приналежного до того або іншого людського співтовариства, тієї або іншої культури і соціальної групи. Третій, найвищий рівень розвитку цього процесу - виникнення свідомості «Я» як цілком особливого утво­рення, схожого на «Я» інших людей і водночас з тим чимось унікального і неповторного, здатного здійснювати вільні вчинки і нести за них відповідальність, що з необхідністю припускає можливість контролю над своїми діями і їх оцінку.

Для того, щоб усвідомити самого себе, потрібно бачити себе немовби з боку. Але збоку мене може бачити тільки інша люди­на, а не я. Щоб бачити самого себе, людині необхідно мати дзеркало. Побачивши свій образ в дзеркалі та запам'ятавши його, людина одержує можливість уже без дзеркала, у своїй свідомості бачити себе немовби «збоку», як «іншого», тобто у своїй свідомості виходити за її межі. Але для того, щоб люди­на побачила себе в дзеркалі, вона повинна усвідомити, що в дзеркалі відбита саме вона, а не якась інша істота. Тут по­трібно звернути увагу на той факт, що тварина не пізнає себе в дзеркалі. Виявляється, для того, щоб людина побачила себе в дзеркалі, вона повинна вже мати певні форми самосвідо­мості. Форми ці не дані споконвічне. Людина їх засвоює та конструює за допомогою іншого дзеркала - спільності інших людей. Людина не тільки себе сприймає по аналогії з іншими людьми, але й іншого за аналогією із собою.

Самосвідомість існує не тільки в різних формах і на різних рівнях, але й у різному ступені проявлення. Коли людина сприймає якусь групу предметів, то з цим необхідно пов'язане усвідомлення «схеми тіла», місця, що займає тіло в системі інших предметів і їх просторових і часових характеристик, усвідомлення відмінності людської свідомості від сприйманих нею предметів. Проте всі ці факти свідомості знаходяться в даному випадку не в її «фокусі», а ніби на її «периферії».

Явні форми самосвідомості, коли ті або інші феномени свідо­мості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб'єкта, носять назвурефлексії. Важливо підкреслити, що рефлексія - це завжди не просто усвідомлення того, що є в людині, але одночасно і переробка самої людини, спроба вихо­ду за межі того рівня особистості, що був досягнутий.

Образ самого себе, який творить людина в різних формах самосвідомості, далеко не завжди адекватний своєму предме­ту. Між ними може існувати розрив, можливість якого вели­ка саме на стадії розгорнутої явної самосвідомості у вигляді рефлексії. Справа в тому, що людина в цілому не відкриваєть­ся собі в акті індивідуальної рефлексії, а виявляється найбільш всебічно у своїх відносинах з іншими людьми, у своїх діях і соціальне значимих вчинках.

Таким чином, самосвідомість не тільки виникає в процесі спільної діяльності і спілкування з іншими людьми й генетично пов'язана із ставленням до себе «з погляду іншого», але вона постійно перевіряється, корегується, виправляєть­ся і розвивається в ході включення людини в систему людсь­ких відносин.

Завдання для самостійної роботи:

1. Наведіть загальну характеристику людської свідомості.

2. Яким є співвідношення свідомості та ідеального?

3. Які основні властивості свідомості як відображення дійсності й активної внутрішньої діяльності?

4. Охарактеризуйте співвідношення рівнів свідомості і роль кожного з них у духовному житті.

5. Що таке знання, цінності, норми, роль їх у керуванні людською діяльністю?

6. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?

7. Яким є співвідношення суспільної психології та ідеології?

8. Назвіть ключові цінності форм суспільної свідомості.

9. Назвіть будь-яку з форм суспільної свідомості і проаналізуйте її з позиції спільних структур суспільної свідомості.

10. Свідомість вважають активним началом матерії представники:

а) матеріалізму;

б) ідеалізму;

в) дуалізму;

г) агностицизм;

11. Генетично вихідною формою відображення є:

а) свідомість;

б) сприйняття;

в) чутливість;

г) подразливість;