Відображення як загальна властивість матерії
Починаючи з Епікура, а в Новий час - із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, як causa sui. Вона самореалізується завдяки її безкінечному руху, зміні і розвитку. Перебуваючи в універсальному взаємозв'язку, предмети і явища, впливаючи один на одного, спричиняють ті або інші зміни, які виступають у вигляді певного «сліду», що зумовлює наявність такої загальної властивості матерії як відображення.
Відображення визначається як здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особливості інших явищ, предметів, систем у процесі взаємодії з останніми. Зміст відображення виражається в тому, які зміни відбулися у відображуваному предметі, і які сторони у відображуваних предметів, явищ і систем вони відтворюють. Форми ж відображення залежать від специфіки й рівня структурної організації взаємодіючих предметів, явищ, систем.
При найпростіших формах відображення в неживій природі слід відображення, впливу одного об'єкта на інший не стає для останнього якимось орієнтиром його власної діяльності. Приміром, вплив сонячних променів на камінь викликає нагрівання каменю, але ніяк не стимулює якоїсь активності каменю. Але існує йінформаційне відображення, пов'язане із використанням результатів зовнішніх впливів. Інформацію тут слід розуміти досить широко: як властивість явищ бути спонукачем певних дій, сприяти активній орієнтації в навколишньому світі. Цей тип відображення в еволюції матеріального світу з'являється на стадії живої природи.
Генетичне вихідною формою відображення, властивою всім живим організмам, єподразливість - здатність організму до найпростіших специфічних реакцій у відповідь на діяльність певних подразників (світло, зміна температури та ін.). Такий етап у розвитку форм відображення в живій природі - поява чутливості (здатності до відчуття). Якщо подразливість властива й рослинам, то відчуття - форма відображення, специфічна для тваринного світу. Воно з'являється вже на рівні найпростіших тварин і припускає здатність відбивати окремі властивості речей у вигляді відчуттів. Більш високого рівня відображення досягає в хребцевих, у яких виникає здатність аналізувати складні комплекси подразників і відбивати їх у виді. сприйняття - цілісної уяви ситуації.
Відчуття і сприйняття є образами речей. Це означає появу елементарних форм психіки як функції нервової системи і своєрідної форми відображення дійсності.
Високий рівень розвитку психіки тварин свідчить про те, що свідомість має свої біологічні передумови і що між людиною та її тваринними предками існує відомий спадкоємний зв'язок. Але тут ніяк не можна говорити про тотожність їхньої психіки. Тварини не володіють поняттєвим мисленням. Вони не в змозі усвідомити своє ставлення до середовища.