Гідролітична деструкція
Гідролітична деструкція відбувається під впливом одночасної дії та або . Цей вид деструкції є дуже поширеним і відіграє важливу роль в процесах
Процеси гідролізу каталізуються йонами Н+ або ОН–; приводять до розриву зв’язків основного ланцюга у випадкових місцях.
Цьому виду деструкції підлягають гетероланцюгові полімери – поліестери, поліаміди (білки), поліацеталі, полісахариди тощо.
|
Цей вид деструкції спричиняється , що виділяються живими організмами, зокрема мікроорганізмами, рослинами і тваринами.
Оскільки розміри подібних ферментів дуже великі, їх проникнення в матрицю полімеру малоймовірно, і зазвичай процес біологічної деструкції йде від поверхні в глиб полімерного матеріалу.
Захист від біодеструкції полягає в нанесенні на поверхню полімеру захисних покриттів і топографічній стабілізації. Під топографічною стабілізацією розуміють процес дифузії в підповерхневий шар полімеру спеціальних добавок. Завдання таких добавок – створити на поверхні виробу захисну зону, що не вступає в реакції з ферментами.
Особливе значення біологічна деструкція має в тканинах людини, оскільки всі метаболічні процеси носять ферментативний характер.
Останнім часом зазначені процеси дуже широко використовують в .
Біологічна деструкція має місце у процесах розкладання органічних речовин відмерлих організмів, який здійснюють редуценти (бактерії, гриби, дощові черви та ін.). В наземних екосистемах особливо важливе значення має цей вид деструкції в ґрунті, в результаті чого до кругообігу речовин залучаються органічні рештки, що мінералізуються та знову використовуються продуцентами.