Організаційна структура страхової компанії.
Формування організаційної структури страхової компанії здійснюється на основі таких принципів:
- централізації (децентралізації);
- географії (території);
- функціональні побудови;
- спрямованості послуг;
- спеціалізації за групами клієнтів.
Принцип централізації (децентралізації) визначає структуру компанії, виходячи із розмежування відповідальності між рівнями управління. Цей принцип тісно пов'язаний з географічним принципом побудови страхової компанії. Це означає, що багато компаній мають декілька регіональних управлінь, які контролюють роботу філій, відділень та їх територій.
Принцип функціональної побудови припускає формування підрозділів страхової компанії за напрямками діяльності: андеррайтинг, постачання, збут, фінансування, врегулювання збитків та ін. Іноді таку структуру визначають як орієнтовану на конкретний страховий продукт
Збільшення ємності страхового ринку (ріст кількості потенційних страхувальників) обумовлює зміни в організаційній структурі страхової компанії. З метою надання комплексного страхового захисту страхова компанія у своїй організації враховує групи, які обслуговують клієнтів. Організаційна структура такої страхової компанії відповідає сучасним тенденціям і вимогам страхового ринку. Структура компанії повинна будуватися таким чином, щоб забезпечувати досягнення мети своєї діяльності з максимальною ефективністю.
Вищим органом управління страхової компанії є збори акціонерів (якщо страхова компанія створена як акціонерне товариство). Директори — керівники, обрані загальними зборами акціонерів, які мають закріплені статутом повноваження та можуть бути внутрішніми (внутрішнє керівництво) і зовнішніми (радниками). Рада директорів страхової компанії утворює правління.
Голова правління обирається загальними зборами акціонерів страхової компанії, може одночасно займати посаду головного виконавчого директора, має значні повноваження і виконує представницькі функції, а також здійснює координацію взаємодій з органами законодавчої і виконавчої влади.
Президент — вищий керівник страхової компанії, може бути одночасно членом Спостережної ради страхової компанії. Якщо він є і головним виконавчим директором, то може за рангом перевершувати голову.
Віце-президент — головний фінансовий директор страхової компанії (оскільки в страховій компанії домінантною є фінансова діяльність).
Секретаріат — постійний орган при раді директорів, президенті та віце-президенті для перевірки виконання їх рішень. До секретаріату входить група, що здійснює зв'язки з громадськістю.
Виконавчі директори — керівники основних напрямків діяльності компанії, які очолюють відділи або управління за кожним видом страхування.
Президент, віце-президент, виконавчий директор у своєму підпорядкуванні мають певні підрозділи. Так, президенту підпорядковуються безпосередньо кадрова служба і юридичний відділ; віце-президенту — відділ актуарних розрахунків, економічного аналізу, бухгалтерія.
Найважливішим структурним підрозділом компанії є управління (відділ, департамент) продажу страхових продуктів та контролю виплат, який реалізує поточну політику страхової компанії на ринку і розробляє довгострокову перспективу. Тактика реалізується шляхом функціонального управління філіями (страховими агентами) компанії. У великих фірмах можуть бути два та більше подібних відділів: з майнового страхування, особистого та ін.
Другим найважливішим підрозділом є фінансове управління, що забезпечує облік (бухгалтерія), аналіз (відділ економічного аналізу) і контроль (відділ внутрішнього аудиту) фінансових потоків, які надходять і виходять, страхових внесків і виплат, сплати внесків та ін., а також формування і розміщення страхових резервів.
Адміністративно-господарське управління й управління захисту інформації і безпеки відіграють важливу роль у забезпеченні життєдіяльності компанії, зберіганні економічної таємниці, а в окремих випадках і захисту здоров'я та життя співробітників, особливо при організації масових страхових виплат застрахованим, наприклад, при колективному страхуванні життя.
Юридичний відділ відіграє роль штабу, забезпечуючи юридичний захист діяльності компанії, особливо відносно несумлінних страхувальників.
Відділ кадрів веде облік персоналу і сприяє керівництву в його перепідготовці та розміщенні в компанії.
3. Класифікація та обов'язки працівників страхових компаній
Співробітників страхової компанії можна розділити на дві категорії:
1. Кваліфіковані штатні спеціалісти, що здійснюють управлінську, економічну, консультаційно-методичну й іншу діяльність.
2. Позаштатні робітники, що виконують аквізіційні (придбання) і інкасаторські функції (збір і виплата грошей).
До штатних належать: президент, віце-президент (головний економіст), генеральний директор, виконавчий директор (менеджер), головний бухгалтер, референти, експерти, інспектори, робітники обчислювального центру, співробітники відділів, що обслуговують персонал (загальний відділ, секретар-референт та ін.)
До позаштатних належать: страхові агенти, брокери, представники (посередники), медичні експерти та ін.
Головним функціональним обов'язком штатних робітників є: забезпечення стійкого функціонування страхової компанії, досягнення високої рентабельності, платоспроможності, конкурентоздатності.
Основними функціональними обов'язками позаштатних робітників є: проведення агітаційно-пропагандистської роботи серед організацій, фірм і населення із залучення їх у страхування, оформлення нових і відновлених договорів, а також забезпечення контролю за своєчасною сплатою страхових внесків (платежів, премій) з боку страховиків при настанні страхових випадків, тобто головна задача позаштатних робітників полягає в просуванні страхових послуг від страховика до страхувальника.
4. Фінансовий відділ підприємства
Фінансовий відділ є самостійним структурним підрозділом підприємства. Він створюється і ліквідується наказом директора підприємства та підпорядковується безпосередньо комерційному директору підприємства.
Задачі і функції фінансового відділу:
1. Здійснення єдиної політики підприємства в області фінансів
2. Організація фінансової діяльності підприємства з метою найбільш ефективного використання всіх видів ресурсів у процесі виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) і одержання максимального прибутку.
3. Контроль і керування використаними оборотними коштами підприємства, кредитів.
4. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства.
5. Розробка облікової і податкової політики
6. Керування витратами
7. Вироблення кредитної політики підприємства.
8. Забезпечення вчасності податкових платежів, розрахунків із кредиторами і постачальниками.
9. Створення умов для ефективного використання основних фондів, трудових і фінансових ресурсів підприємства.
Фінансовий відділ має право:
1. Давати вказівки в рамках контролю за фінансово-господарською
діяльністю підприємства по оформленню фінансової документації.
2. Вимагати й одержувати від інших структурних підрозділів підприємства дані аналізу господарської діяльності підприємства, необхідні для діяльності відділу.
3. Вести листування з питань методології фінансового обліку і звітності, а також інших питань, що входять у компетенцію відділу і не потребують узгодження з керівником підприємства.
4. Не приймати до виконання й оформлення документи по операціях, що суперечать законодавству, порушують договірну і фінансову дисципліну без відповідного розпорядження директора підприємства і начальника юридичного відділу.
5. Виступати у встановленому порядку від імені підприємства з питань, що відноситься до компетенції відділу у взаєминах з податковими, фінансовими органами, органами державних позабюджетних фондів, банками, кредитними установами, іншими державними і муніципальними організаціями, а також іншими підприємствами, організаціями, закладами.
6. Вносити пропозиції керівництву підприємства про залучення до матеріальної і дисциплінарної відповідальності посадових осіб підприємства за результатами перевірок,
7. Давати роз'яснення, рекомендації і вказівки з питань, що входять у компетенцію відділу.
8. Проводити і брати участь у нарадах з питань фінансово-господарської діяльності підприємства.
9. За узгодженням з директором чи підприємства заступником директора підприємства з комерційних питань залучати експертів і фахівців в області фінансового консалтингу для консультацій, підготовки висновків, рекомендацій і пропозицій.