Особливості та характерні риси формування нового світопорядку

Необхідність удосконалення глобального управління та зміст його загальносприйнятливих принципів

Говорити про те, що сьогодні не існує глобального управління – означає ігнорувати низку реальних фактів (діяльність міжнародних організацій, не визнавати лідерства окремих держав у глобалізаційних процесах, ролі ТНК, ігнорувати вимоги і положення визначальних нормативно-правових актів, які закріплювалися десятиліттями тощо). Більш справедливо можна відзначити, що не достає легітимного глобального управління, а тому і відповідальності за невиконання чи неналежне виконання прийнятих рішень (прикладом, про допомогу голодуючим народам). Водночас не можливо не відмітити і того, що нагальна необхідністьудосконалення глобального управління обумовлена сукупністю обставин. Їх при наймні можна виокремити три:

- посиленням міжцивілізаційних протистоянь у світі, які нерідко переростають у міжнародний тероризм, що вимагає надзвичайно делікатної координації дій світового співтовариства з метою поступового і безболісного послаблення цих протистоянь;

- зростаючою непередбачуваністю кліматичних змін на планеті, невизначеністю заходів антропогенного впливу на них, що потребує невідкладних управлінських дій для отримання випепержуючих знань про стан оточуючого середовища і прийняття попереджувальних заходів мінімізації заходів антропогенного впливу;

- ускладненнями нестабільної світової фінансово-економічної системи, яка дедалі більше стає сюрреалістичною (базується не на розумі, а на інтуїції), віртуальною і спекулятивною, оскільки 90% грошей (капіталу), обертаються у світі без участі в обороті товарів і послуг. Такий некерований розвиток світової фінансово-економічної системи в умовах «диктатури прибутку» і ліберального фундаменталізму несе для людства непередбачувані катаклізми.

Охопити весь спектр проблем з даного питання надзвичайно складне завдання. І все ж сформуємо визначальні позиції дискурсу, який має місце протягом останнього десятиліття.. Для цього скористаємось аналітичною доповіддю під назвою «Глобальне управління – 2025: вирішальний момент», яку підготували восени 2010 року Національна розвідувальна рада США та Інститут Європейського Союзу з досліджень безпеки. Вона не лише зосереджена на аналізі критичного моменту в колективному управлінні складними глобальними проблемами, а й служить нині в академічних колах і експертних середовищах каталізатором міжнародної дискусії про шляхи розвитку глобальних, регіональних і двосторонніх інституцій для вирішення нових глобальних викликів, є найновішим комплексним матеріалом з даної проблематики, який сформований з позицій наукового підходу.

1. Відзначено, що перше десятиліття ХХІ століття засвідчило складність міжнародної системи через її різнорідність та посилення в ній взаємозалежності. Більшу взаємозалежність спричинив безпрецедентний масштаб різноманітних завдань, що стоять перед міжнародним співтовариством, - від зміни клімату до боротьби з бідністю, від енергетичної безпеки до таких транснаціональних загроз, як тероризм та нерозповсюдження ядерної зброї. Більшу різнорідність спричинили два фактори: поява на політичній карті світу таких нових великих глобальних і регіональних держав, як Китай, Індія і Бразилія, і динамічний розвиток громадянського суспільства та громадської думки у формуванні політичного порядку денного. Тоді як загальні проблеми вимагають спільних дій, інтереси і представлення державних і недержавних суб’єктів можуть суттєво різнитися. У цьому контексті встановлення правил гри на міжнародному рівні стає не тільки більш актуальним, а й більш складним.

Глобальне управління – колективне розв’язання спільних проблем на міжнародному рівні – перебуває у критичному стані. Після Другої світової війни інституції глобального управління досягли значних успіхів, але сьогодні міжнародні організації та уряди країн уже не в силі розв’язати численні складні міжнародні проблеми. Глобальне управління може бути ефективним з огляду на три чинники швидкої глобалізації: економічну взаємозалежність; взаємопов’язаний характер сучасних світових викликів; переплетення внутрішніх та зовнішньополітичних проблем.

2. Перехід до багатополярного світу погіршує перспективи дієвого глобального управління у найближчі 10 років. Зростає економічний вплив нових світових держав, а отже, і їхня політична роль далеко поза межами їх кордонів. Влада переходить не тільки від визнаних держав-лідерів до перспективних країн і (частково) до країн, які розвиваються, а й до недержавних акторів.