МОНТАЖ КОНСТРУКЦІЙ ВЕРТИКАЛЬНИХ АПАРАТІВ

Основну групу споруд нафтопереробних і хімічних заводів, які відрізняються великими габаритами і масою, складних в монтажному відношенні, складають вертикальні апарати — колони ректифікаційного блоку, скрубери, блок реакторів з етажеркою. Їх висота сягає 85 м, маса — 800 т.

Монтаж цих споруд виконують в цілому вигляді або із максимально збільшених елементів методами ковзання, повороту або нарощування. Найбільша кількість вертикальних апаратів змонтовано самохідними кранами і порівняно невелике (20 %) —такелажними засобами. Найбільш розповсюджений метод монтажу - повертання навколо рухомої п’яти (ковзання ). Методи ковзання і повороту дозволяють застосувати монтажні засоби, вантажопід’ємність яких складає дещо більше половини маси апарату, що піднімається (55...60 %). В тому випадку, коли фундаменти апаратів не допускають дії на них значних горизонтальних навантажень, що виникають під час методу повороту, може бути застосований спосіб піднімання апаратів ковзання без відриву від землі.

Монтаж колон методом повертання здійснюється за допомогою одного, двох стрілових кранів, одної, двох, чотирьох мачт або портального підіймача. Піднімання чотирма мачтами може бути застосовано під час монтажу апаратів переважно на високі фундаменти при масі цих апаратів більше 200 т і в тому випадку, коли монтаж методом повороту навколо шарніру ускладнено місцевими умовами. Портальні підіймачі раціонально застосовувати під час монтажу великої кількості апаратів, що розташовані в один ряд.

В залежності від місця стропування (за вершину, на ²/з висоти) одним гусеничним краном (СКГ-100) можна монтувати методом повертання колони масою до 100 т при висоті до 27 м і масою до 30 т при висоті до 54 м, двома кранами — колони масою до 180 т при висоті до 27 м і масою до 54 т при висоті до 54 м. Розроблені два варіанти піднімання вертикальних апаратів методом ковзання без відриву від землі.

По першому варіанту (рис. 7.5, а) під час піднімання апарату, нижню частину його переміщують по фундаменту до упору. Після цього апарат виводять у вертикальне положення до обпирання на фундамент і виходу із зачеплення з шарніром грабарки. Після цього грабарку відкочують і апарат зворотнім нахилом монтують у вертикальне положення. Основним недоліком цього варіанту є необхідність нахилу апарату в різні сторони.

По другому варіанту (рис. 7.5, б) під час піднімання апарату, нижню частину його переміщують на грабарці, санях або по настилу переміщують до фундаменту і далі по фундаменту до приєднання з п’ятою поворотного шарніру. Після з’єднання осі з цапфою апарату повертають до вертикального положення, монтуючи в проектне положення на фундаменті. При цьому нема необхідності в додаткових нахилах апарату.

Піднімання вертикальних апаратів методом повороту можна здійснювати одним-двома стріловими кранами, за допомогою падаючого шевра або портала, з використанням нерухомих мачт, нерухомого шевра або портала, а також раніш змонтованих апаратів і конструкцій. Монтаж цим методом може бути здійснений: одним гусеничним краном (СКГ-100) — апаратів масою до 136 т при висоті до 23 м і масою до 37 т при висоті до 71 м; двома кранами — апаратів масою до 276 т при висоті до 24 м.

Ефективним є монтаж повністю зібраних апаратів вертикального типу, які ізольовані і оснащені майданчиками і трубопроводами, методом повороту із вижиманням. Колону заводять в шарнір кранами; один кінець колони обпирають на шарнір, а другий — на металічну тимчасову стійку. В якості піднімального механізму (штовхача)