Статути

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ

ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ

Організаційно-правові документи за терміном дії належать до безстрокових і діють до їх відміни або до затвердження нових. Залежно від характеру і глибини змін в діяльності установи організаційно-правові документи або розробляються наново, або до них вносяться необхідні зміни і доповнення розпорядчими документами. При реорганізації установи розробляються та затверджуються нові організаційно-правові документи.

Організаційно-правові документи розробляються керівництвом організації або підрозділу із залученням кваліфікованих фахівців, обізнаних у роботі управління як в цілому, так і по окремих напрямах.

Організаційно-правові документи оформляються на загальному бланку або на стандартному листі паперу формату А4 з обов'язковим нанесенням усіх необхідних реквізитів:

- назва установи або підрозділу;

- вид документа;

- дата;

- номер документа;

- заголовок до тексту;

- підпис;

- гриф затвердження.

Датою організаційно-правового документу є дата його затвердження.

Текст більшості організаційно-правових документів складається з розділів, що мають власні заголовки і розділені на пункти.

В процесі підготовки організаційно-правові документи в обов’язковому порядку проходять процедуру узгодження зі всіма зацікавленими підрозділами і особами, юридичною службою, заступником керівника організації або одним із заступників, який курує відповідний напрям діяльності організації.

Статут– правовий акт, що визначає структуру, функції і права підприємства, організації, установи.

Статут містить встановлені правила поведінки, обов'язкові для усіх працівників даної організації і самої організації як юридичної особи. Обов'язковість ряду положень Статуту може розповсюджуватися і на третіх осіб, наприклад, на ті організації або тих громадян, з якими дана організація знаходиться в договірних відносинах. Підготовка нового Статуту потрібна у випадках реорганізації підприємства, організації, установи.

Загальні вимоги до складу Статуту містяться:

В Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV:

Стаття 87. Створення юридичної особи 2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів 1. У статуті товариства вказуються: найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Стаття 143. Статут товариства з обмеженою відповідальністю 1. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетен-цію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок форму-вання резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Стаття 154. Статут акціонерного товариства 1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут. 2. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номі-нальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом. Стаття 164. Установчі документи виробничого кооперативу 1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів. 2. Статут виробничого кооперативу має містити крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, відомості про: розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови субсидіар-ної відповідальності його членів за зобов'язаннями кооперативу; склад і компе-тенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень. В Господарському кодексі України від 16.01.2003 № 436-IV:Стаття 57. Установчі документи 1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. 2. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.4. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону. Стаття 62. Підприємство як організаційна форма господарювання 3. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Стаття 82. Установчі документи господарського товариства 1. Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. 2. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу. 3. Статут акціонерного товариства, крім зазначених у частині другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій. 4. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

В Законі України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII:

Стаття 13. Статутні документи об'єднань громадян

Об'єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний документ).

Статутний документ об'єднання громадян повинен містити:

1) назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього Закону), його статус та юридичну адресу;

2) мету та завдання об'єднання громадян;

3) умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;

4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;

6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

7) порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;

8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законо-давству України.

В Законі України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 № 2365-III:

Стаття 8. Статут політичної партії

Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості:

1) назву політичної партії;

2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень;

3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній;

4) права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії;

5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків;

6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії;

7) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;

8) джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії;

9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, викорис-тання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).

В Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV:ст. 14 «Статути профспілок», ст. 15. «Статут (положення) об'єднань профспілок».

В Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-XII:Стаття 12. Статути (положення) релігійних організацій Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;3) майновий стан релігійної організації;4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

В Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III:ст. 7. «Статут об'єднання», ст. 8. «Статут асоціації».

В Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР:

Стаття 19. Статут територіальної громади села, селища, міста 1. З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представ-ницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. 2. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України.

Статут територіальної громади – це документ нормативно-процедурного характеру, який віддзеркалює характерні риси взаємовідносин всередині територі-альної спільноти. Функціональна роль статуту територіальної громади полягає у врегулюванні особливостей здійснення місцевого самоврядуван­ня на території громади в межах, визначених чинним законодавст­вом держави. Під функціями сучасного статуту розуміється регуля­торний та реформаторський вплив на різні сфери життя тери­торіальної спільноти. Виділяють, зокрема, такі функції статуту:

• легітимну – констатацію легітимності громади та її суб'єктів;

• управлінську – створення умов для ефективного управління у населеному пункті,

• регуляторну – встановлення загальних норм регулювання взаємин між суб'єктами громади;

• правотворчу – уточнення правового поля діяльності суб'єктів гро­мади,

• інноваційну – викладення теоретичних засад розвитку населеного пункту відповідно до стратегічного плану, запровадження механізмів інноваційних процесів;

• реформаторську – створення науково обґрунтованої концепції реформування життя і розвитку населеного пункту;

• правозахисну – визначення прав, свобод та обов'язків суб'єктів громади, їх гарантії, відповідальність та способи захисту;

• етичну – фіксація моральних норм та правил регулювання взаємин суб'єктів громади тощо.

Статут територіальної громади розробляється на підставі частини 1 ст. 19 та п. 48 частини 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і має відповідати наступним критеріям:

- реальність (відповідати чинному законодавству, розвивати його та врегульовувати існуючі в ньому протиріччя);

- політична нейтральність (забезпечувати умови для реалізації ста­лої, послідовної місцевої політики за умов змін у політичній сфері);

- системність (забезпечувати комплексний підхід до регламентації об'єкту регулювання та створювати певну цілісність, єдність);

- креативність (поєднувати адміністративні та демократичні методи управління);

- спадкоємність (зберігати стабільні умови життєдіяльності територіальної громади при обранні представницьких органів нового скликання);

- динамізм (своєчасно реагувати на зміни чинного законодавства та трансформаційні процеси в українському суспільстві).

Авторські колективи, робочі групи при розробці статуту мають також додержу-ватисьнаступнихвимог:

- зважати на сучасну правову політику у сфері місцевого самоврядування і стан законопроектної роботи у Верховній Раді України;

- уникнути простого відтворення правоположень чинного законодавства з метою додержання відповідного рівня правового регулювання;

- обмежити кількість відсилочних норм;

- створити праворегулятивну можливість прямої дії статутних норм;

- забезпечити інформаційну доступність нормативних формулювань для населення;

- передбачити механізми моніторингу ефективності дії самого статуту та його своєчасного коригування;

- передбачити можливість спрощення процесу приведення статуту у відповідність із змінами чинного законодавства.

Статут має зафіксувати пріоритетидіяльності органів місцевого самоврядування у населеному пункті, до яких, перш за все, мають належати максимально повне виявлення, задоволення та узгодження соціальних потреб та інтересів мешканців, їх соціальний захист, обов'язковість дотримання усіма норм моралі, збереження міжнаціонального та міжконфесійного миру і злагоди.

Статут має встановлювати на території населеного пункту порядок реалізації гарантованого Конституцією та законами України права на здійснення місцевого самоврядування, а також регламентні правила і процедури реалізації цього права з урахуванням історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування. У цілому статут має слугувати загальною юридичною та теоретичною базою функціонування інститутів громадянського суспільства в межах території конкретного населеного пункту.

Досфери діїстатуту можуть належати питання місцевого значення, відносини між суб’єктами громади та їх взаємодія із органами державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктами підприємництва тощо. Розвиваючи та доповню-ючи норми чинного законодавства України, статут має закріпити функції та повнова-ження органів місцевого самоврядування у населеному пункті, права та обов'язки посадових осіб місцевого самоврядування, а також встановити порядок відповідаль-ності цих органів та посадових осіб перед територіальною громадою. Крім того, у статуті мають бути передбачені механізми солідарної відповідальності влади і громади за стан справ у населеному пункті і права та обов'язки членів територіальної громади.

Створюючи юридичні засади сталого розвитку територіальної громади населеного пункту, статут регламентує механізми співпраці та взаємної участі владних, комерційних і некомерційних структур у питаннях збереження, удосконалення та розвитку населеного пункту.

У складістатуту має бути передбачено збалансоване поєднання положень прямої дії, що містять детально викладені правові норми, та положень, що містять певні принципові установи, які детально реалізуються в окремих нормативних актах локального регулювання, що розробляються и приймаються у тому же порядку, що і сам статут і є його складовою.

Закон не містить будь-яких вимог до складання титульного листа Статуту. Практика, що склалася, показує, що на титульному листі прийнято розташовувати найменування організації, гриф затвердження Статуту засновниками (або засновником) з вказівкою дати і номера протоколу, а також місце та рік реєстрації.