Свідомість і мова.

Особливістю свідомості є те, що вона існує в матеріальній формі, доступній для чуттєвого сприйняття. Однією з таких форм виступає мова. Мова – це речовий носій свідомості, спосіб її вираження, збереження, передачі іншим. Без мови, яка твердо фіксує в словах окремі думки, наше мислення було б аморфним і ясність, виразність його стала б неможливою.

Мова – це система знаків, якою користується людина для трансляції та оформлення свідомості. Знак – це деякий предмет (явище, подія), який вказує не на самого себе, а на щось інше. Мовні знаки – слова – також вказують не самі на себе, а на зміст, який стоїть за ними. У природних мовах, яких на землі дуже багато, звучання слів – знаків і їх зміст стають єдиними протягом дуже довгого часу, поступово. Цей процес історичний. Історично людська мова виникла тому, що сфера спілкування людей не обмежувалася тільки біологічними інстинктами.

Мова є настільки ж давньою, як і свідомість. Тварини не мають мови в людському розумінні слова, як і свідомості. Багато тварин володіють складною системою сигналізації, міміко-жестикуляторними засобами. Однак всі засоби сигналізації у тварин мають принципову відмінність від людської мови: вони виражають суб’єктивні стани, що породжуються голодом, спрагою, страхом тощо, або закликом до спільних дій, або попередженням про небезпеку. Мова тварин ніколи не є актом передачі деякого абстрактного смислу. Змістом спілкування тварин завжди є наявна в даний момент ситуація. Людська ж мова “відривається” разом зі свідомістю від своєї ситуативності. У людини є потреба сказати щось іншому. Ця потреба реалізується завдяки відповідній будові мозку і периферійного мовного апарату. Звук з вираження емоцій перетворився в засіб визначення образів предметів, їх властивостей і відношень.

Сутність мови виявляється у її головній функції: виступати засобом спілкування і знаряддям мислення. За допомогою мови думки, емоції окремих людей перетворюються з іх ососбистого надбання в суспільне, в духовне багатство всього суспільства. Зберігаючи в собі духовні цінності суспільства, будучи матеріальною формою концентрації та збереження ідеальних моментів людської свідомості, мова виконує роль механізму соціальної спадкоємності.

Людина може виражати свої думки різними засобами. Думки і почуття, наприклад, музиканта, виражаються в музичних звуках, художника – в малюнках і фарбах, скульптора – в формах, конструктора – в кресленнях, математика – в формулах, геометричних фігурах і т.д. Якими б іншими засобами не виражалися думки, вони в кінцевому рахунку так чи інакше переводяться на словесну мову – унікальний засіб в знакових системах, що виконує роль загального інтерпретатора. Це особливе місце мови серед всіх комунікативних систем пояснюється його зв’язком з мисленням.

Єдність мислення і мови приводить до того, що думка свій адекватний вираз знаходить саме в мові. Ясна і чітка за змістом і формою думкою виражається в послідовній і чіткій мові. За словами Вольтера, прекрасна думка, втрачає свою ціну, якщо погано виражена, а якщо повторюється, то наводить нудьгу. Саме з допомогою мови, письмової мови думки людей передаються на величезні відстані, переходять від одного покоління до іншого.

Мова бере участь у процесах предметного сприйняття і мислення, є основою пам’яті в її специфічно людській опосередкованій формі, виступає знаряддям розпізнавання емоцій і опосередковує емоційну поведінку людини. Мова разом з культурно-історичним характером людської діяльності визначає специфіку свідомості й людської психіки загалом. Тому виникнення і розвиток свідомості як соціокультурного явища невідривно пов’язані з виникненням і розвитком мови як матеріального носія норм свідомості. Проте, підкреслюючи взаємозв’язок свідомості та мови, думки і слова, слід розуміти, що вони не тотожні, тобто повністю не збігаються. У мові висловлюється не весь зміст думки, свідомості. Думка, свідомість потенційно багатші за слово.

Мова ніколи не була тільки способом спілкування з іншими, способом самовираження і збереження інформації. З самого початку вона стала засобом розуміння світу. Значною мірою спосіб життя формує мову, мова – це певний світ свідомості (ментальність), яка виражає світ і людину в ньому відповідним набором понять. Свідомість і мова взаємозв’язані, лише в контексті розвитку всієї культури людства можна осягнути феномен свідомості, пояснити її структуру і функції, охарактеризувати її як невід’ємний компонент людського буття.