Мистецтво стародавньої Греції

Умовна періодизація Грецького мистецтва така: 1) гомерівський або ранньоархаїчний період (XII - VIII ст. до н. е.); 2) архаїчний період (VII - VI ст. до н. е.); 3) класичний період (V ст. - остання чверть IV ст. до н. е.).

Мистецтво гомерівської Греції.Первісна доба грецького мистецтва називається "гомерівською", оскільки на цей час припадає життя і творчість пелазгійського поета Гомера. Повнокровний і динамічний дух егейської культури був чужим для свідомості греків. Перші їхні кроки були пов'язані з примітивною пластикою - т. зв. ксоанів - ідолів, грубо оброблених з дерева чи каменю. Статуетки з глини, бронзи або кістки малорозчленовані, пласкі з ледве позначеними рисами обличчя. Цікавіші фігурки, що відтворювали орача, воїнів, вершників, свійських і диких тварин.

Архітектура храмів виникла на основі пелазгійського мегарону з Мікен. Підмурівки основних Грецьких храмів пелазгійські. Фундаменти будівель робили з грубого каменю, стіни мали дерев'яний каркас і цегляну кладку, перекриття трималися на дерев'яних стовпах. Перший грецький посуд називають "протогеометричним". В X - VIII ст. до н. е. почали широко вживати геометричні елементи - пряму й ламану лінії, трикутник, коло - з'явився посуд "геометричного стилю". В Афінах поблизу кладовища з Дипілонською брамою містився квартал ремісників-гончарів - Керамік. Тут виробляли надгробні пам'ятники у вигляді високих продовгастих ваз із геометричною орнаментацією (т. зв. "дипілонські" вази).

Архаїчний період.Для VII ст. до н. е. характерне зростання міст і значний масштаб будівництва, з'являються перші споруди з каменю. Основним видом архітектури залишається храм. Найістотнішою рисою конструктивної схеми була наявність опори у вигляді стовпа - колони і горизонтальної балки - архітрава.

Колона і всі елементи, пов'язані з нею, мали певну композицію, порядок взаємовідношення частин, що в цілому дістало назву ордеру. В період архаїки виникають два ордери -доричний з його мужніми пропорціями і формами, в яких чітко простежується виникнення їх з конструктивних прийомів дерев'яного будівництва, та іоничний, форма якого також походить від конструктивних прийомів, але більш мальовнича та витончена.

Доричний ордерскладається зі стовбура колони (фуста), її завершення (капітелі) у вигляді чаші (ехіна), перекритої полицею (абаком) та верхньої частини (антаблемента). Антаблемент, у свою чергу, складається з трьох горизонтальних членувань: архітрава (подовжня балка), фриза і, нарешті, карниза, який завершує ордер. У фризі чергуються т. зв. тригліфи, що імітують торці поперечних балок, та метопи - прямокутні плити, що заповнюють відстані між тригліфами. Метопи часто прикрашалися рельєфами, зрідка їх розмальовували. Стовбур доричної колони розчленований жолобками - канелюрами, що підкреслюють вертикальність композиції колони.

Колона іоничного ордерузавершується капітеллю з волютою - двома спіральними завитками. Фриз іоничного ордеру не має тригліфів і метоп, а здебільшого прикрашений суцільним скульптурним рельєфом, що оперізує верх споруди.

Доричний ордер формувався на Пелопонесі, Сицілії й південній Італії, іоничний - в Аттиці, Малій Азії і на островах Егейського моря. Найраніший тип храму - храм в антах, прототипом якого став запозичений у пелазгів мегарон з Мікен. Простиль на головному чолі має чотири колони, амфіпростиль - колони розміщені на передньому і задньому фасадах. Найпоширеніший тип храму - периптер, у якого колони розташовані навколо споруди. Серед ранніх пам'яток доричного периптеру - храм Гери в Олімпії з дерев'яними колонами навколо целли, пізніше споруджені базиліка і храм Посейдона в Пестумі, храм Аполлона у Коринфі. Іоничні мармурові храми цього періоду (Артеміди в Ефесі) були розкішні за оформленням.

Створювалися статуї "куросів" - юнаків-атлетів, святково одягнених дівчат - "кор", вирішувалося зображення постаті у русі. Спершу грецькі скульптори вирізували свої витвори з дерева, у 30-х рр. VII ст. до н. е. вони різьбили статуї та рельєфи з м'якого вапняку, а в першій половині VI ст. до н. е. застосували мармур і бронзу.

Класичний період.Найвищого злету архітектура Греції досягла у класичну добу. Виникло регулярне планування міст (Тіпподамова система"), створено новий коринфський ордер. Серед визначних пам'яток - храми Афіни Агайї на острові Егіні (495 - 485 рр. до н. е.), Зевса в Олімпії (архітектор Лібон, 468 - 460 рр. до н. е.), Аполлона в Бассах (архітектор Іктін, бл. 430 р. до н. е.), стадіони, театри.

Ансамбль Акрополя в Афінах органічно пов'язаний із довкіллям. 447 року до н. е. почалися роботи з реконструкції Акрополя під керівництвом Фідія. Для ансамблю характерний принцип гармонії та рівноваги. Несиметрична композиція Пропілей із пінакотекою (сховищем картин; ліворуч) і бібліотекою та храмом Ніки Аптерос (архітектор Каллікрат, 449 -421 рр. до н. е., праворуч) врівноважуються. За Пропілеями підносилася статуя Афіни-Войовниці, праворуч, на підвищенні -величний Парфенон (архітектори Іктін і Каллікрат, 447 - 432 рр. до н. е.), ліворуч - храм Ерехтейон (421 - 407 рр. до н. е.).

Парфенон є перипетром з восьмиколонними торцевими і сімнадцятиколонними боковими фасадами. Розміри -63,5 х 30,9 метри. Поставлено храм на триступінчастій основі (стелебати). Скульптурну процесію на честь свята народження Афіни зобразив Фідій та його учні на фризі 160 метрів завдовжки і 1 метр заввишки. Всередині храму стояла уславлена статуя Афіни роботи Фідія (висотою 12 метрів, із золота і слонової кістки). Перед Парфеноном Фідій поставив дев'ятиметрову статую Афіни Промахос. Блиск золоченого вістря її списа, за словами Павсанія, правив морехідцям за маяк.

В Ерехтейоні асиметрична вільна композиція споруди, невеликі розміри (23,5 х 11,6 метрів), багате, тонко виконане вбрання, м'які форми іоничного ордеру - усе тут відрізняється від доричних, мужніх форм Парфенона. Головною окрасою Ерехтейона є південний портик, де замість колон поставлено шість мармурових дівочих фігур - кор чи каріатид, що легко й невимушено підтримують перекриття.

Мірон, перший зі скульпторів, досяг досконалості в зображенні складного руху (статуя Дискобола). На відміну від нього Поліклет уникав зображення бурхливого руху або моменту переходу людського тіла з одного стану в інший. Поліклет був і теоретиком мистецтва, і свій канон втілив у статуї Дори-фора-списоносця. Ідеал гармонійної людини втілено в образі "Дельфійського візничого".

Духовна стійкість та енергія високої класики поступово поступається драматичному "пафосу" Скопаса або ж ліричному, з відтінком меланхолії, "етосу" Праксітеля. Скопас створив і передав у творах сильні драматичні почуття ("Вакханка" і фриз Галікарнаського мавзолею). Праксітель вирізьбив знамениту статую Афродити Кнідської, "Гермес з дитям Діо-нісом"), Лісіпп - образ ґрека-громадянина, сповнений внутрішньої енергії (статуї Геракла, Апоксіомена).

Серед авторів монументальних малярських композицій вирізнявся Полігнот. Його малюнки відзначалися досконалістю ліній, а колорит - монохромністю. Авторами станкових картин були відомі малярі Зевксіс і Апеллес. Останньому належала картина із зображенням Богині краси Афродити.