Археологічні дослідження Артура Еванса

Відомий давньогрецький міф розповідає про славетного афінського майстра Дедала, який був вимушений залишити < батьківщину і після тривалих мандрів знайшов притулок на острові Крит, у столиці могутнього царя Міноса. Для Міноса Дедал збудував величезний палац, де було безліч кімнат та заплу­таних коридорів. Планування палацу нібито було таким склад­ним, що ніхто, потрапивши усередину, не міг знайти шлях до виходу і мусив залишитись у палаці до самої смерті. Це творін­ня Дедала дістало назву Лабіринт. Тепер так називається будь-яка будова, що має складну й заплутану систему переходів.

Мешканцем палацу Мінос зробив страшне чудовисько на ім'я Мінотавр (Бик Міноса). Чудовисько мало могутню людсь­ку постать та голову бика. Ув'язнений в Лабіринті Мінотавр не міг звідти вийти і був безпечний для жителів Криту. Але він потребував їжі, і його годували полоненими. Цар Мінос був могутнім володарем, і греки мусили йому підкорятися. Він на­клав на афінян данину. Зобов'язав віддавати йому по сім дів­чат і сім юнаків. їх привозили на Крит і пускали у Лабіринт, де вони блукали, поки не зустрічали людожера-Мінотавра, а ра­зом з ним свою смерть. Цю криваву данину афіняни мали спла­чувати, аж поки серед приречених на жертву юнаків не опинився царський син Тесей. Він убив Мінотавра і звільнив таким чи­ном своїх співвітчизників від страшного податку.

Протягом тривалого часу вважали, що усі розповіді про царя Міноса і палац Лабіринт — лише плід багатої народної уяви. Більшість учених дотримувалися цієї думки до початку XX ст., аж поки на Криті почав свої дослідження англійський архео­лог Артур Еванс. Він приїхав на острів у 1899 р. Неподалік від античних споруд класичного періоду, якими дуже багатий Крит, його увагу привернули дивні горби на грунті. Він почав копати в цьому місці. Скоро археолог натрапив на фрагмент великої будівлі, архітектура якої вочевидь не мала нічого спільного з класичною давньогрецькою. Зрозуміло, Еванс продовжив роз­копки, і крок за кроком йому відкрився величезний палац, що складався з безлічі кімнат, двориків, переходів та галерей. Коли через 35 років розкопки були завершені, з'ясувалося, що палац займає площу близько 10000 кв. м і має чотири поверхи. Два з них наземні, а два містяться під землею. Встановили, що палац був збудований у II тисячолітті до н. е., тобто років на тисячу раніше того часу, коли давньогрецькі письменники записали міф про Мінотавра, завдяки чому ми змогли з ним познайоми­тись. Отож історики ще раз переконалися: іноді легендам вар­то довіряти, адже Лабіринт дійсно існував. Щоправда, народна уява у цьому випадку була занадто похмурою. Знайдений Еван-сом палац, хоч у ньому і легко заплутатись, аж ніяк не нагадує гігантську пастку-в'язницю, якою змальовують Лабіринт гре­ки. Може, десь у ньому і тримали в'язнів, але в цілому він мав, вочевидь, інше призначення.

Ця дивовижна споруда, нині відома під назвою Кноський палац (Кнос — назва міста, давньої столиці царя Міноса), має дуже своєрідну архітектуру. Центральну його частину займає прямокутний двір 23,5 м завширшки і 53 м завдовжки. Двір оточують численні будівлі. Ансамбль позбавлений будь-якої си­метрії, але, попри все, в його розміщенні помітні певний порядок і гармонія. Палац не можна охопити поглядом з якоїсь однієї точки, тут ніде нема далекої перспективи ,Jop всі галереї весь час вигинаються. Найкраще його архітектура сприймаєть­ся під час руху, коли погляду відкриваються нові й нові неспо­діванки. Стелі тут порівняно невисокі. їх скрізь підтримують характерні колони, що мають форму перекинутого зрізаного конуса — звужуються донизу і розширюються вгорі. Стовбури колон пофарбовані у яскраво-червоний колір, інші деталі — у чорний та білий. Стіни прикрашають барвисті фрески. Особ­ливо часто трапляється зображення бика, який, напевне, посі­дав особливе місце в релігійному культі мінойців. Але вченим не відомо, чи справді бику на Криті приносили людські жерт­ви, як це оповідається у міфі про Мінотавра. Палац ніколи не був і не міг бути фортецею. У ньому нема нічого схожого на воєнні укріплення. Основним матеріалом, що застосовувався для його будівництва і оздоблення, був алебастр.