Показники патентно-ліцензійної діяльності

Вивчаючи патентно-ліцензійну діяльність, використовують систему показників, що характеризують ось що.

1. Надходження заявок на видачу охоронних документів і використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій:

— чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

— кількість поданих заявок на видачу охоронних документів;

— кількість використаних винаходів, промислових зразків;

— прибуток від використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій.

Наведені показники визначаються за регіонами, формами власності, видами економічної діяльності.

2. Продаж і придбання ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності:

— витрати на придбання за кордоном ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності;

— обсяги виробництва та поставки на експорт ліцензійної продукції;

— обсяг продажу ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності;

— надходження ліцензіару коштів за використання об’єктів інтелектуальної власності.

3. Діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності України:

— кількість заявок та кількість зареєстрованих патентів;

— розподіл заявок і патентів на винаходи.

4. Ефективність патентно-ліцензійної діяльності [22, 24]:

— коефіцієнт рівня сомодостатності (автономії) країни, який розраховується як відношення кількості резидентних патентних заявок до кількості національних патентних заявок;

— коефіцієнт інтегрованості — відношення кількості нерезидентних патентних заявок до кількості резидентних патентних заявок;

— коефіцієнт винахідництва, який визначається як кількість запитів на 10 000 осіб населення;

— коефіцієнт технологічної дифузії — відношення кількості зовнішніх патентних запитів до загальної кількості резидентних патентних запитів конкретної країни за певний термін. При цьому зовнішніми патентними запитами вважаються такі, що подані в іноземні патентні бюро резидентами певної країни;

— показник винахідницької активності являє собою кількість одержаних в Україні та за кордоном рішень про видачу охоронних документів на винаходи на 1000 українських виконавців дослідно-конструкторських робіт;

— коефіцієнт патентної віддачі коштів — кількість патентів, одержаних вітчизняними науковцями в Україні, яка припадає на кожні 10 млн грн фінансування;

— індекс спеціалізації, що визначається як частка певної країни в загальній кількості патентів даної галузі технології, зареєстрованих в певній інституції на частку країни у всіх патентах даної інституції:

,

де — кількість патентів країни j в області і, зареєстрованих у певній інституції; — загальна кількість патентів в області і певної інституції; — загальна кількість патентів в усіх областях технологій певної інституції.

Індекс дорівнює нулю, якщо країна не має патентів у даній галузі, одиниці — якщо частка країни в зазначеній галузі відповідає її частці за всіма областями (тобто не має спеціалізацій). Показник швидко зростає, якщо існує спеціалізація країни в зазначеному секторі технології. Логарифм цього індексу часто використовується для отримання нового індикатора «видима патентна перевага», що розподілена в межах ±1. Індекс патентної активності також можна розрахувати за різні періоди часу для того, щоб з’ясувати, як спеціалізація країн змінюється з часом.

Наведені показники патентно-ліцензійної діяльності широко використовуються в міжнародній статистичній практиці.

Маємо дані про випуск принципово нової продукції машинобудування за регіонами:

Визначити зміну середньої частки принципово нової продукції (ПНП).

Розв’язання:

Очевидно, що середню частку ПНП за кожен рік можна визначити як відношення загального для всіх регіонів обсягу ПНП до загального обсягу всієї продукції . Для кожного регіону , де х — частка ПНП.

Використаємо систему індексів середніх величин.

Отже, бачимо збільшення середньої частки ПНП у групі регіонів, тимчасом як вона не зросла в жодному з них, а в регіоні Б навіть зменшилась. Тобто реальна картина не поліпшилася, зміна ж середньої пояснюється структурними зрушеннями, а саме різким збільшенням частки регіону А в загальному її обсязі.

Індекс фіксованого складу:

Отже, унаслідок зміни частки ПНП по окремих регіонах середній для всіх регіонів показник зменшився.

Винахід — результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі. Об’єктом винаходу можуть бути продукт, пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин, спосіб.

Діяльність інноваційна — діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Діяльність науково-технічна — усі види діяльності, пов’язані з розвитком, поширенням та використанням наукових і технічних знань у всіх галузях науки й техніки, тобто в природничих, технічних, суспільних науках тощо.

Інжиніринг — здійснення за контрактом із замовником низки робіт і надання послуг, включаючи складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, розробку технічної документації, консультації та авторський нагляд під час монтажу, консультації економічного, фінансового або іншого характеру тощо.

Інновації технологічні — проведення комплексу робіт, які спрямовані на створення й освоєння нових видів продукції та впровадження прогресивних технологічних процесів, а також значні технологічні зміни продукції та процесів.

Інновація (нововведення) — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва й соціальної сфери.

Корисна модель — цей термін застосовується до деяких технічних рішень, а саме до рішень у галузі механіки. Тому об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Науково-дослідні роботи — роботи, спрямовані на одержання нових наукових знань і визначення способів їх практичного застосування.

Науково-технічні послуги — до них належать діяльність у галузі науково-технічної інформації, патентів, ліцензій, науково-технічне консультування та впроваджувальна діяльність, інші види діяльності, що сприяють одержанню, поширенню та використанню наукових знань.

Ноу-хау — конфіденційна інформація технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, що є власністю ліцензіара та недоступна будь-якій особі за використання патенту або в результаті простого виявлення.

Об’єкт інтелектуальної власності — узагальнювальний термін, що охоплює винахід, корисну модель, промисловий зразок, ноу-хау, інжиніринг.

Прикладні дослідження — наукова й науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей. Кінцевим їх наслідком є рекомендації щодо створення нововведень (інновацій).

Продукт інноваційний — результат науково-дослідної та (або) дослідно-конструкторської розробки.

Продукція інноваційна — нові конкурентоспроможні товари чи послуги.

Проект інноваційний — комплект документів, що визначає процедуру й комплекс усіх необхідних заходів (зокрема інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції.

Фундаментальні дослідження — експериментальні або теоретичні дослідження, спрямовані на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку. Вони можуть закінчуватися рекомендаціями щодо постановки прикладних досліджень для визначення можливостей практичного використання одержаних наукових знань, науковими публікаціями тощо.

1. Назвіть основні напрями науково-технічної та інноваційної діяльності й визначте на свою думку їхні пріоритети.

2. Чи можливо визначити обсяг продукції галузі інформаційно-обчислювального обслуговування в натуральних одиницях вимірювання?

3. Запропонуйте принцип порівняння сумарної виробничої потужності парку ПК двох обчислювальних центрів.

4. Запропонуйте види групувань продукції галузі інформаційно-обчислювального обслуговування, її виробників.

5. Як, на вашу думку, слід складати відпускні ціни на інформаційні продукти?

6. Напишіть формули коефіцієнтів електроозброєності (потенційного та фактичного). У чому їхня принципова відмінність?

7. Що, по суті, являє собою показник економічної ефективності? Що таке економічний ефект?

8. Назвіть основні особливості інформаційного продукту.

9. Що являє собою інформаційний потенціал?

10. Напишіть формулу коефіцієнта порівнянної ефективності. Як його інтерпретувати?

1. Бодюк А. В. Економіко-статистичні аспекти виробництва техніки / Статистика України. — 2001. — № 2. — С. 60.

2. Бодюк А. В. Методологічні й практичні аспекти статистики інноваційно-технічної діяльності // Статистика України. — 2000. — № 3 — С. 45.

3. Воронков В. I. Загальні проблеми формування електронних інформаційних ресурсів з науково-технологічної та економічної діяльності // Науково-технічна інформація. — 2001. — 34. — С. 7.

4. Гальчинський А., ГеецьВ., Семиноженко В. / Україна: Наука та інноваційний розвиток.

5. Данько М. С. Короткострокове прогнозування інноваційного потенціалу як складова інформаційного забезпечення програм економічного і соціального розвитку.

6. Жабин А. И. Мониторинг использования онлайновых информационных ресурсов библиотеки / Электронные информационные ресурсы: проблемы формирования, обработки, распространения, защиты и использования, 2002 Материалы III Междунар. науч.-технич. конф. К.: УкрНТЭИ, 2002 С. 45.

7. Закон України «Про загальні засади створення й функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», затверджений 13 жовтня 1992 р. (№ 2673 (4)-XII).

8. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Укр. інвест. газ.— 2002. № 41. 15 жовт. —С. 1.