Показники наукової діяльності

Науково-технічна діяльність — це всі види діяльності, пов’язані з розвитком, поширенням та використанням наукових і технічних знань у всіх галузях науки й техніки, тобто в природничих, технічних, суспільних науках тощо. Ієрархічну класифікацію видів науково-технічної діяльності подано на рис. 1.

При статистичному вивченні науково-технічної діяльності широко використовують міжнародні стандарти та класифікації, більшість з яких побудовані на рекомендаціях ЮНЕСКО та Євростату. Одним з основних документів при цьому вважається «Керівництво Фраскаті». Проте зазначимо, що Керівництво цілком задовольняє рекомендаціям ЮНЕСКО щодо науково-технічної діяльності країн-членів ОЕСР, де економічні та наукові системи є узгодженими і дещо відрізняються від системи інших країн [ ].

В Україні розроблення національних стандартів статистики проводиться з урахуванням досягнень міжнародної статистичної науки та практики. Одним з таких документів є «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД). Відповідним європейським стандартом є NACE, світовим — ISIC.

Рис. 1. Ієрархічна класифікація видів науково-технічної діяльності

 

Стосовно науково-технічної діяльності КВЕД, дія якого поширюється на економіку в цілому, передбачає лише дві позиції (класи): 73.10 «Дослідження і розробки в природничих і технічних науках» та 73.20 «Дослідження і розробки в гуманітарних і соціальних науках». Для можливості адекватного відображення всього різноманіття сучасної науково-технічної діяльності впроваджено Державний класифікатор ДК 015-97 «Класифікація видів науково-технічної діяльності» (КВНТД).

На рівні класів КВНТД повністю відповідає КВЕД. Кожен з класів КВНТД позначається римськими цифрами І і ІІ та поділяється на два підкласи (рис. 15.1). Нижчі рівні ієрархії (вид, підвид, тип) позначаються арабськими цифрами. Загальний код КВНТД має таку послідовність: Y.X XX.XX.XX.

 

При цьому Y — клас (І та ІІ);
  Y.X — підклас (І.1, І.2, ІІ.1, ІІ.2);
  Y.X XX — вид;
  Y.X XX.XX. — підвид;
  Y.X XX.XX.XX — тип.

Вивчаючи науково-технічну діяльність, використовують низку угруповань, зокрема вирізняють такі сектори науки:

1. Академічний сектор охоплює академічні установи національного рівня (Національна академія наук України, академії медичних, педагогічних і правових наук України тощо) та галузеві академії (Українська академія архітектури, інженерних наук та ін.).

2. Галузевий сектор охоплює організації різних галузей промисловості, які виконують наукові та науково-технічні роботи.

3. Сектор вищої освіти включає вищі навчальні заклади, що мають спеціалізовані підрозділи (науково-дослідні частини, науково-дослідні лабораторії тощо), а також ті, які виконують науково-дослідні роботи на кафедрах.

4. Заводський сектор охоплює науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах.

У практичній діяльності органів державної статистики вирізняють такі основні види науково-технічних робіт:

· фундаментальні дослідження;

· прикладні дослідження;

· науково-технічні розробки;

· науково-технічні послуги.

Персонал, зайнятий основною науково-технічною діяльністю, включає такі категорії: дослідники, техніки, допоміжний персонал, інші.

Систему показниківнауково-технічної діяльності подамо у вигляді ієрархічної структури, основними блоками якої є (рис. 2):

· мережа;

· результати;

· ефективність;

· міжнародні зіставлення.

1. Мережа наукових організацій являє собою організаційну структуру та відповідні ресурси: трудові, фінансові, матеріальні, інформаційні.

1.1. Організаційна структура:

— кількість організацій за секторами науки;

— кількість організацій за типами (науково-дослідні, конструкторські, дослідні заводи, проектні та проектно-пошукові організації, вищі навчальні заклади, науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах тощо);

— розподіл організацій за окремими регіонами, галузями, формами власності та міністерствами.

Рис.2. Система показників науково-технічної діяльності

 

1.2. Наукові кадри та їх підготовка:

— чисельність працівників наукових організацій за категоріями персоналу за регіонами, галузями, формами власності, секторами науки;

— чисельність фахівців за типами організацій, секторами науки, регіонами, міністерствами, формами власності, галузями науки;

— чисельність докторів і кандидатів наук, зайнятих в економіці України, за віком, регіонами та галузями;

— чисельність докторів і кандидатів наук, які виїхали за кордон;

— кількість закладів, що мають аспірантуру та докторантуру;

— розподіл аспірантів і докторантів за регіонами та галузями наук;

— чисельність аспірантів, докторантів, що вступили, закінчили та пройшли захист;

— розподіл аспірантів і докторантів за джерелами фінансування їх навчання.

1.3. Фінансові ресурси:

— обсяги фінансування за джерелами (держбюджет, позабюджетні фонди, кошти замовників і т. ін.;

— розподіл фінансування за міністерствами, регіонами, галузями, формами власності, секторами науки, видами економічної діяльності.

1.4. Матеріально-технічна база:

— вартість основних засобів організацій (зокрема, засобів сучасних інформаційних технологій) за секторами науки, галузями наук, регіонами;

— оснащеність працівників основної діяльності наукових організацій за секторами науки, регіонами, галузями наук (капіталоозброєність);

— загальна площа власних приміщень наукових організацій за секторами науки, регіонами, галузями наук;

— забезпеченість площею в розрахунку на одного працівника.

1.5. Інформацію (дані, відомості), пов’язану з науково-технічною та інноваційною діяльністю, необхідно розглядати в контексті такого узагальнювального поняття, як інформаційні ресурси. Під інформаційними ресурсами (ІР)будемо розуміти організовану сукупність документованих даних (база даних, архів, фонд, бібліотека), призначену для задоволення певних інформаційних потреб. За статистичного вивчення ІР проводять їх класифікацію за низкою ознак. Залежно від кола споживачів ІР поділяють на глобальні, національні, відомчі, корпоративні та індивідуальні. За ознакою права власності ІР поділяють на державні, комунальні, приватні. Так, комунальні ресурси — це ресурси, які є об’єктами права комунальної власності. Власник ресурсів — фізична або юридична особа, яка має на них право власності. Сукупність державних, комунальних і приватних ІР являє собою національні ІР. Залежно від технології роботи з ІР їх можна поділити на електронні та паперові. Такий поділ є умовним, оскільки останнім часом у тих бібліотеках та архівах, у яких документи зберігаються переважно на паперових носіях, широко застосовуються комп’ютерні системи реєстрації, пошуку й деяких процедур оброблення даних. При цьому, як відомо, існують і так звані електронні бібліотеки.

Процедури створення, експлуатації та аналізу використання певного інформаційного ресурсу потребує розгляду його як системи, що складається з чотирьох основних елементів:

— організаційного (державний архів, відомча база даних, приватна бібліотека та ін.);

— технічного (електронні бази даних, сховище документів на паперових носіях);

— процедурного (система реєстрації, структуризації, актуалізації та пошуку);

— аналітичного (оброблення даних з метою задоволення конкретної потреби певного користувача).

По суті, основним призначенням будь-якого ІР є процес перетворення за схемою «дані — інформація — знання». При цьому розуміємо, що:

— інформація — це сукупність даних, необхідних для розв’я­зування конкретної задачі. Якщо дані не стосуються розв’язува­ної задачі або вже відомі користувачу, вони не містять для нього інформації;

— результат розв’язування такої задачі має форму знання.

Останнім часом у наукових розробках і практичній діяльності щодо створення та використання ІР дедалі більше уваги приділяється саме аналітичному обробленню даних. Це приводить до того, що все більша кількість організацій, що раніше виконували переважно функції банку даних (тобто сховища), зараз перетворюються в інформаційно-аналітичні центри, результатами діяльності яких є знання, а в умовах ринкової економіки — інформаційні послуги або продукти.

Під інформаційним продуктом (послугою) в загальному випадку розумітимемо кінцевий результат технологічного процесу інформаційно-обчислювальної діяльності, наданий споживачу в речовій або неречовій формі. Хоча користувач у результаті отримує інформацію або аналітичний матеріал (знання), результатом такої діяльності слід вважати не інформацію, а послуги зі збирання, оброблення та доведення до споживача або надання засобів доступу до неї (технічних, програмнихі т. ін.).

Отже:

· ІР держави є її національним надбанням;

· обсяг, якість і рівень доступності ІР значною мірою визначають міжнародний статус та рівень національної безпеки;

· рівень можливості одержання будь-яким користувачем необхідних йому інформаційних послуг, продуктів і, зокрема, аналітичних матеріалів визначає економічну й соціальну цінність ІР.

Нині в Україні існують інформаційні системи, елементи яких поєднані єдиним методичним керівництвом, нормативними документами й системою інформаційних технологій. Такими основними державними інформаційними системами, що мають міжвідомчий характер, є:

— бібліотечна мережа;

— архівний фонд;

— Державний комітет статистики України;

— Державна система науково-технічної інформації (ДСНТІ).

Їхні інформаційні ресурси є основою національних ІР.

Розглянемо окрему складову ІР — інформаційні ресурси науково-технічної діяльності (ІРНТД).

Система НТІ організаційно поєднує:

— Український інститут науково-технічної й економічної інформації — УкрІНТЕІ (http://www.uintei.kiev/ua) з його філіалами;

— регіональні центри (ЦНТІ);

— Державну науково-технічну бібліотеку — ДНТБ (http://www. gntb.n.-t.org).

УкрІНТЕІ виконує функції спеціалізованої головної організації та посідає основне місце в системі державних інформаційних ресурсів у галузі науково-технічної діяльності. Його головними завданнями є:

— створення єдиного інтегрованого ресурсу незалежно від форми подання інформації та місця її фізичного розташування;

— інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади та управління з метою прискорення стратегічного розвитку та оперативного регулювання поточної діяльності у сфері науки й техніки в державному секторі;

— створення інноваційного сектору економіки, в якому прогнозно-аналітична інформація буде інформаційним забезпеченням розвитку наукоємних галузей та прийняття науково-техніч-
них рішень.

Цим завданням відповідає структура ІР НТІ України (рис. 3).

Основними завданнями статистичного вивчення інформаційних ресурсів є визначення їхнього:

— обсягу;

— складу;

— джерел утворення;

— використання.

При вивченні обсягу ІР у випадку паперових носіїв одиницею вимірювання є документ, для електронних — документ, файл, МВ (GB).

Склад (структура) ІР характеризується (рис. 15.4):

— видом інформації;

— тематикою;

— видом документа;

— видом носія (електронного, паперового);

— форматом даних;

— організаційно-правовою приналежністю.

Рис. 3. Структура ІР НТІ України

 

Рис. 4. Основні ознаки групування ІР науково-технічної діяльності