Тема. Система гарантій конституційних прав і свобод

Лекція 11

1. Поняття, значення і види правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина

2. Нормативні гарантії конституційних прав і свобод

3. Інституційні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина

1.

Гарантії конституційних прав і свобод визначають по-різному.

Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина - це система норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у своїй сукупності дотримання прав і свобод, законних інтересів людини, а також спрямовані на забезпечення їх реалізації.

Стосовно класифікації гарантій, то виділяють види гарантій залежно від змісту цих гарантій та механізму:

- соціальні

- економічні

- політичні

- правові

o судові

o позасудові

Також правові гарантії поділяються на національні (внутрішньодержавні) та міжнародно-правові.

В свою чергу національні класифікуються на

- державний захист

- судовий захист

- самозахист людиною своїх прав і свобод.

Всі правові гарантії можна поділити на нормативні та інституційні(організаційно-правові).

Також усі гарантії можна поділити на загальні та спеціальні. До загальних належать економічні, політичні, організаційні, а до спеціальних – всі нормативні гарантії.

Існує інша класифікація:

- матеріальні гарантії (економічні)

- організаційні гарантії (інститути держ. влади)

- духовні (ідеологічні; сюди ж належить концепція прав і свобод)

- юридичні гарантії

o процедурні гарантії

o юридична відповідальність як гарантія

Соціальні гарантії – це ті суспільні підвалини, традиції, що сприяють реалізації прав людини, які утворюють атмосферу свободи та поваги до особи.

До них належать:

- існування соціальної держави;

- ідея громадянського суспільства;

- політика створення належного соціального забезпечення людини;

- політика недопущення соціальних конфліктів та потрясінь у суспільстві.

Прикладами слугують: Ідея особистої свободи та готовність її захищати (США); Традиція законослухняності та схильності до порядку (Німеччина); Традиція до збереження стародавніх вільностей та привілеїв (ВБ).

Економічні гарантії – це матеріальний стан держави, система відносин власності, економічний устрій суспільства, що забезпечують у сукупності неухильне зростання продуктивних сил, що сприяє створенню соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Буквально – це економічна свобода громадян, можливість вільно обирати та безперешкодно здійснювати підприємницьку діяльність, її види та форми.

Політичні гарантії – це політичне середовище, яке утворюють багатопартійність, розподіл влади, розвинене місцеве самоврядування, тобто така політика держави, яка спрямована на створення умов, що забезпечують необхідний рівень розвитку людини в державі і суспільстві.

Правові (юридичні) гарантії - це всі закріплені у правових актах засоби, що забезпечують здійснення, охорону та захист прав і свобод людини і громадянина.

2.

Нормативні гарантії – це сукупність передбачених нормами права юридичних засобів забезпечення реалізації, охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина.

Види нормативних гарантій

* По-перше, це принципи і норми матеріального і процесуального права.

e.g. Презумпція невинуватості, застереження про закон (тобто обмеження прав і свобод припускається в тій мірі, у якій це необхідно для захисту конституційного ладу, здоров'я, прав інших осіб), принцип співмірності та заборони надмірних обмежень конституційних прав і свобод, принцип збереження сутнісного змісту основних прав і свобод, принцип правової безпеки людини.

* Другою групою є норми щодо інформування громадян з боку держави про свою діяльність.

Сюди також належить можливість людини ознайомитись із інформацією про себе.

* Третю групу становлять норми, що обмежують діяльність державних органів, поліції, чиновників тощо.

Це здійснюється, головно, через закріплення відповідних повноважень відповідних інституцій.

* Четверта група – норми щодо введення надзвичайного стану.

* П’ятою групою є судовий захист. Його зміст випливає зі ст. 8 ЗДПЛ.

3.

Інституційні (організаційно-правові) гарантії – це передбачені в нормативно-правових актах суспільно-політичні інституції, на які покладаються відповідні функції та повноваження щодо організації та здійснення юридичного забезпечення реалізації, охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина.

До таких органів належать особливі інститути: інститут омбудсмана, установи, які здійснюють контроль за дотриманням прав окремих категорій людей – неповнолітні, ув’язнені тощо.

Інституційною гарантією є також міжнародні та регіональні правозахисні організації (Комітет з прав людини ООН, Європейський суд з прав людини, Комітет з ліквідації расової дискримінації ООН, Комітет з прав дитини ООН та ін.)

Омбудсман

В перекладі – представник інтересів.

Це незалежна від уряду, виконавчої та судової влади (як правило), спеціально обрана (призначена) Парламентом посадова особа, для контролю різного роду адміністративних органів, а в деяких країнах також приватних осіб і об'єднань.

В Іспанії – Народний захисник, в РФ – Уповноважений з прав людини, в Португалії – Гарант справедливості.

Слід зазначити, що на цій посаді може працювати не лише одна особа, а й діяти загальні та спеціалізовані служби. Наприклад, омбудсман лікарень, омбудсман у справах споживачів, омбудсман у справах неповнолітніх.

У Парижі та Єрусалимі є муніципальні омбудсмани.

Необхідність існування цього інститути пояснюється тим, що класичні способи контролю за адміністративними органами не можуть виявити всі несправедливі, грубі упередження щодо особи, а також неуважні дії посадових осіб.

Загальні ознаки інституту омбудсмана:

· це субсидіарний засіб правового захисту

· це незалежний публічно-правовий інститут

· омбудсман надає персоніфіковану допомогу

· омбудсман не має імперативних повноважень, його рішення, як правило, є рекомендаційними

· інституту характерний відкритий засіб правового захисту (на відміну від адміністративної таємності)

· інститут має державні атрибути (посада, повноваження, підзвітність парламенту)

· має широке коло повноважень, а саме

o контролює дотримання прав людини в діяльності д/о,омс, їх посадових осіб;

o доводить до відома законодавців інформацію про стан прав людини в країні;

o звертається з ініціативою про перевірку конституційності законів та інших актів

o зберігає політичні нейтральність.

Окремі позитивні особливості сучасного правового статусу особи:

- закладається нова концепція взаємовідносин особи й держави з пріоритетом особи;

- під правовий статус особи підводиться сучасна законодавча база;

- правовий статус особи став більш адекватно відображати сучасні реалії;

Окремі негативні риси:

- у багатьох країнах залишається слабкий соціально-правовий захист;

- відсутність надійних гарантуючих механізмів;

- неспроможність державно-владних структур ефективно забезпечити інтереси громадянина, його права, гідність і життя.