Психофізіологічні основи трудового навчання. Умови роботи молодших школярів на уроках ручної праці.

1. Фізичний і розумовий розвиток в процесі праці.

2. Психофізіологічні основи формування трудових дій.

1. Фізична праця позитивно впливає на організм дитини: сприяє розвитку мускулів і кісток, підсилює кровообіг та дихання, підвищує загальну працездатність і витривалість організму.

Велику користь для фізичного розвитку дітей приносять уроки трудового навчання, що проводяться в спеціально обладнаних кімнатах та на пришкільних ділянках. Фізичні вправи з навантаженням на робочі органи і, перш за все, на м’язові групи дають можливість покращити координацію рухів, укріпити скелетно-м'язову систему. Благодатний вплив на фізичний розвиток і зміцнення здоров’я дітей має праця на пришкільних ділянках. Фізична праця на повітрі значно зміцнює здоров'я всіх дітей, робить їх більш витривалими, загартованими, з розвиненою м’язовою системою

Виконання технічних прийомі з роботі, що чергуються в процесі трудової діяльності, підвищує координацію роботи м'язів. Під впливом трудових вправ дитина поступово звільняється від зайвих рухів, вони стають більш економними в фізіологічному відношенні, що в свою чергу підвищує ефективність праці. Такі види ручної праці, як робота з папером, плетіння, шиття, ліплення, тренують м'язи кисті і пальці рук, що є досить добрим підготовчим засобом до письма. Але така робота виконується в сидячому положенні і не вимагає різноманітних рухів різних груп м язів. При виконанні цих робіт приймають участь лише м'язи пальців. Тому на таких уроках необхідно проводити фізкультхвилинки, що передбачають роботу м'язів ніг, рук, спини, живота, шиї.

Праця є активним засобом розумового розвитку особистості. Відомо, що тривале подразнення якої-небудь одної ділянки кори півкуль головного мозку, рано чи пізно, призводить до виснаження нервових клітин цієї ділянки. Наслідком цього виснаження є сонливість і сон як захисна реакція від перевтоми і виснаження. Коли розумова діяльність змінюється фізичною працею, приходять до збудження інші клітини кори, а ті клітини, що раніш працювали, в цей час відпочивають. Звідси стає зрозумілим, що чергування розумової і фізичної праці створює більш сприятливі умови для розумової роботи, з значить і для розумового розвитку дітей.

В процесі трудової діяльності в дитини активно розвивається мислення. Цьому сприяє те, що в процесі праці учень повинен чітко уявити собі результат своєї роботи, спланувати трудовий процес, продумати організацію робочого місця та послідовність виконання технологічних операцій. В процесі праці учні засвоюють різні технологічні поняття, знайомляться з властивостями матеріалів, оволодівають графічною грамотою тощо. Практичне виготовлення виробів ставить учнів перед необхідністю глибокого вивчення засобів виробництва (предметів праці і знарядь праці) та продуктів виробництва. Знання, одержані шляхом активної дії на речі, міцніше зберігаються в пам'яті, ніж знання, одержанні з книг або розповіді вчителя. Міцність знань, одержаних в праці, ґрунтується на тому, що у їх створенні приймають участь різні аналізатори: кінестезичні, зорові, слухові, дотикові, нюхові відчуття. Одночасна участь багатьох аналізаторів установлює в корі головного мозку велику кількість нових зв'язків, які забезпечують дитині міцні знання. Але учителю слід пам'ятати те, що праця не при всіх умовах активно розвиває здібності дітей. Робота, яка виконується Зо інструкцією, в якій досить детально розписано увесь трудовий процес, слабо розвиває розумові здібності учнів. Тому одним із завдань учителя є розробка завдань, які включають в себе, поряд з інструкцією, творчі завдання. Для цієї мети необхідно широко використовувати спостереження, досліди, лабораторні роботи, проектування виробів з їх графічним вираженням, планування роботи, використання технологічних карток з пропущеними або неповними даними, виконання творчих задумів.

Праця значно полегшує учням процес оволодіння поняттями і робить самі знання більш конкретними і дійовими. Наявність у дітей потреби в знаннях підвищує інтенсивність їх розумової роботи, сприяє успішному навчанню. Знання стають життєвою потребою, а праця засобом поєднанню теорії з практикою. При визначенні конкретних трудових завдань учні використовують знання з інших навчальних предметів - математики, природознавства, образотворчого мистецтва. Дидактична цінність такої діяльності учнів полягає в тому, що тут виховуються. загальнолюдські якості, здійснюються між предметні зв'язки.

2. Всі робочі операції являють собою трудові дії. Тому оволодіти тими чи іншими трудовими діями - значить засвоїти способи користування тими інструментами чи пристроями, аа допомогою яких виконується дана дія.

Розрізняють два рівні засвоєння трудових дій: первинний і вищій. Первинний рівень засвоєння трудових дій характеризується невпевненим і повільним виконанням дій з свідомим контролем кожного елементу дії. Такий рівень засвоєння трудових дій називається уміннями.

Уміння в процесі навчання удосконалюються, досягають свого рівня, який забезпечує точне, швидкевпевнене виконання дій. Такий рівень засвоєння називається навичками.

Розглянемо процес формування умінь і навичок. Трудові дії характеризуються тим, що перш ніж практично виконати ту чи іншу трудову дію, їй завжди передує розумова дія. Учень спочатку створює образ (уявляє) цієї дії, планує програму її виконання і лише після цього він виконує дію практично.

Навчання трудовим діям розпочинається з створення в учнів уяви про ці дії і способи їх виконання. Цього можна досягти різними методами, найбільш ефективними зних є бесіда, пояснення або розповідь з показом, а також для успішного навчання учнів трудовим діям необхідні багаторазові тренувальні вправи. На результат навчання трудовим діям впливають деякі з акторів, наприклад, специфічні особливості сенсорно-рухового апарату, умов, в яких протікає дія.

Людина може виконувати різні рухи одним і тим же робочим органом. Кожний робочий орган людини складається з кісткових шарнірно з'єднані між собою за допомогою суглобів. свою чергу, забезпечують коливання і обертання ланок. Багатоплановість і шарнірність створюють робочим органам умови для максимальної рухливості. Кожна ланка має шість ступенів свободи і приводиться в рух не менш як двома м'язами, які розміщені на протилежних сторонах ланки.

Щоб повністю оволодіти трудовими діями, необхідно навчити учнів швидко і точно визначити відхилення (помилки) в трудових, діях і своєчасно виправити їх. Виправляючи помилки в оволодінні трудовими діями, учні повніше і глибше засвоюють способи виконання дії.

В психофізіологічному відношенні механізм формування трудових дій можна уявити так: інформація про трудові дії, які необхідно засвоїти, через органи слуху і зору попадає в кору головного мозок і створює суб'єктивний образ цієї дії в головному мозку; відповідно до образу дії виникає імпульс, який по ефекторних нервах направляється до м'язів і приводить їх до збудження; збуджені м'язи скорочуються і приводять в рух робочі органи; результат руху сприймають органи відчуття і зіставляють з образом трудових дій, встановлюють характер і величину відхилень і виправляють їх. Таким чином, механізм формування трудових дій являє собою закрите рефлекторне кільце, яке діє безперервно.

Однією з функцій кільцевого керування є співставлення результатів дії з задумом. Лише шляхом співставлення можна виявити помилки, які виникають в процесі виконання трудових дій. Шляхом співставлення визначається і ступінь засвоєння учнями трудових дій.

Значний вплив на оволодіння учнями трудовими діями мають раніш засвоєні ними трудові дії, які можуть або прискорити або гальмувати засвоєння нових дій. Позитивний вплив набутого досвіду на засвоєння нових дій називається переносом, а негативний -інтерференцією.

Виникає перенос тоді, коли в раніше засвоєних трудових діях є подібні елементи, що і в діях, які вивчаються. Цей фактор впливає на побудову навчального процесу в тому плані, що дії, які засвоюються, повинні спиратись на раніш набуті і бути основою для успішного оволодіння наступними діями.

Інтерференція виникає тоді, коли елементи раніш набутих дій застосовуються в умовах нових дій, без урахування їх особливостей.

Таким чином перенос та інтерференція має місце лише при певних умовах, які можна і необхідно врахувати при організації І проведенні уроків і цим самим підвищити ефективність навчання учнів трудовим діям.