Природно-заповідний фонд

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші й водно­го простору, природні об'єкти яких мають особливу цінність і відокремлені з метою збереження природного розмаїття, підтримки екологічного балансу і забезпечення регулярно­го спостереження за довкіллям.

Режим об'єктів природно-заповідного фонду визнача­ється Законом «Про природно-заповідний фон» (16 червня 1992 р.). Закон вважає належними до природно-заповід­ного фонду як природні, так і штучно створені об'єкти.

Види природних територій і об'єктів:

1) природні заповідники. Це науково-дослідні установи загальнодержавного значення, створені з метою збережен­ня у природному стані типових чи унікальних для цієї ландшафтної зони природних комплексів, вивчення про­цесів та явищ, які в них проходять. Тут заборонена будь-яка господарська діяльність, яка суперечить меті заповідника. В Україні створено більше 10 природних заповідників, серед яких, наприклад, Поліський, Кримський, Дніпровсько-Орільський;

2) біосферні заповідники є природоохоронними науково-дослідними установами міжнародного значення. Вони створюються на базі природних заповідників і включають­ся до всесвітньої мережі біосферних заповідників. Для біосферних заповідників встановлюється диференційований режим охорони, який включає заповідну зону, буферну зону, зону антропогенного ландшафту. Наприклад, такий статус мають заповідники «Асканія-Нова», Карпатський, Чорноморський;

3) національні природні парки - є природоохоронними науково-дослідними установами загальнодержавного зна­чення. Крім того, вони використовуються в культурно-освітніх і рекреаційних цілях. Тут створюються зони: за­повідна, рекреаційна, господарча. Такий статус мають Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький національні природні парки;

4) регіональні ландшафтні парки є природоохоронни­ми рекреаційними установами місцевого значення. Тут не тільки охороняються цінні природні та історико-культурні об'єкти, а й проводиться просвітницька робота, створюють­ся умови для туризму;

5) заказники — це природні території (акваторії), на яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їхні окремі компоненти. Тут дозволяється господарча, на­укова та інша діяльність, яка не суперечить цілям заказ­ника;

6) пам'ятки природи — це окремі унікальні природні об'єкти. Наприклад, водоспад «Джур-джур» у Криму;

7) заповідні урочища — це лісові, степові, болотні ці­лісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохо­ронне й естетичне значення. Тут забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які проходять у межах охоронюваного об'єкта.

Види штучно створених об'єктів природно заповід­ного фонду:

1) ботанічні сади створюються для зберігання, ви­вчення, акліматизації, розмноження як рідкісних, так і типових видів місцевої і світової флори. На території бота­нічного саду створюються зони: експозиційна, наукова, заповідна. Широко відомі в Україні та за її межами Нікитський ботанічний сад, Центральний ботанічний сад Націо­нальної академії наук (м. Київ);

2) дендрологічні парки створюються з метою збережен­ня і вивчення різноманітних видів дерев і чагарників і їх композицій з метою наукового, культурного, рекреаційно­го використання. Наприклад, такий статус мають парки «Софіївка» (м. Умань), «Олександрія» (Київськаобласть),
Тростянецький парк (Чернігівська область);

3) зоологічні парки створюються з метою збереження і вивчення рідкісних, екзотичних і місцевих видів фауни; парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва — це найбільш видатні та цінні зразки паркового будівництва

Усі штучно створені об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися для культурно-освітньої роботи і у рекреаційних цілях.