Природно-заповідний фонд
Природно-заповідний фонд — це ділянки суші й водного простору, природні об'єкти яких мають особливу цінність і відокремлені з метою збереження природного розмаїття, підтримки екологічного балансу і забезпечення регулярного спостереження за довкіллям.
Режим об'єктів природно-заповідного фонду визначається Законом «Про природно-заповідний фон» (16 червня 1992 р.). Закон вважає належними до природно-заповідного фонду як природні, так і штучно створені об'єкти.
Види природних територій і об'єктів:
1) природні заповідники. Це науково-дослідні установи загальнодержавного значення, створені з метою збереження у природному стані типових чи унікальних для цієї ландшафтної зони природних комплексів, вивчення процесів та явищ, які в них проходять. Тут заборонена будь-яка господарська діяльність, яка суперечить меті заповідника. В Україні створено більше 10 природних заповідників, серед яких, наприклад, Поліський, Кримський, Дніпровсько-Орільський;
2) біосферні заповідники є природоохоронними науково-дослідними установами міжнародного значення. Вони створюються на базі природних заповідників і включаються до всесвітньої мережі біосферних заповідників. Для біосферних заповідників встановлюється диференційований режим охорони, який включає заповідну зону, буферну зону, зону антропогенного ландшафту. Наприклад, такий статус мають заповідники «Асканія-Нова», Карпатський, Чорноморський;
3) національні природні парки - є природоохоронними науково-дослідними установами загальнодержавного значення. Крім того, вони використовуються в культурно-освітніх і рекреаційних цілях. Тут створюються зони: заповідна, рекреаційна, господарча. Такий статус мають Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький національні природні парки;
4) регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого значення. Тут не тільки охороняються цінні природні та історико-культурні об'єкти, а й проводиться просвітницька робота, створюються умови для туризму;
5) заказники — це природні території (акваторії), на яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їхні окремі компоненти. Тут дозволяється господарча, наукова та інша діяльність, яка не суперечить цілям заказника;
6) пам'ятки природи — це окремі унікальні природні об'єкти. Наприклад, водоспад «Джур-джур» у Криму;
7) заповідні урочища — це лісові, степові, болотні цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення. Тут забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які проходять у межах охоронюваного об'єкта.
Види штучно створених об'єктів природно заповідного фонду:
1) ботанічні сади створюються для зберігання, вивчення, акліматизації, розмноження як рідкісних, так і типових видів місцевої і світової флори. На території ботанічного саду створюються зони: експозиційна, наукова, заповідна. Широко відомі в Україні та за її межами Нікитський ботанічний сад, Центральний ботанічний сад Національної академії наук (м. Київ);
2) дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення різноманітних видів дерев і чагарників і їх композицій з метою наукового, культурного, рекреаційного використання. Наприклад, такий статус мають парки «Софіївка» (м. Умань), «Олександрія» (Київськаобласть),
Тростянецький парк (Чернігівська область);
3) зоологічні парки створюються з метою збереження і вивчення рідкісних, екзотичних і місцевих видів фауни; парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва — це найбільш видатні та цінні зразки паркового будівництва
Усі штучно створені об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися для культурно-освітньої роботи і у рекреаційних цілях.