Програма курсу
Опис предмета навчального курсу
Мета курсу – формування знань щодо базових категорій організації екологічної діяльності, подальше поглиблення процесу пізнання теорії і практики організації управління охороною навколишнього природного середовища, дати майбутньому спеціалісту – екологу, на основі теорій організація та управління, цілісну уяву про екологічну діяльність як єдину систему в Україні та на міжнародному рівнях.
Завдання курсу –
вивчення теоретичних понять категорій організація управління та сучасних тенденцій їх розвитку у цій галузі знань;
опанування методологічним апаратом організації управління в екологічній діяльності;
набуття здатностей для творчого пошуку напрямків удосконалення екологічної діяльності на локальному, регіональному та державному рівнях.
Предмет курсу - організаційні відносини в управлінні екологічною діяльністю.
На сучасному рівні розвитку України значна увага приділяється досконалому вивченню інструментів та механізмів екологічного управління на рівні держави для стійкого її розвитку.
Вдала організація управління в екологічній діяльності дозволяє значно поліпшити стан охорони природних ресурсів, здійснити ефективний контроль за станом охорони навколишнього природного середовища, що безумовно сприяє розбудові суспільних соціально – економічних відносин в країні.
Дисципліна "Організація управління в екологічній діяльності" завдяки особливостям об'єкта і предмета дослідження має потужні зв'язки з багатьма дисциплінами, зокрема, "Вступ до фаху", "Загальна екологія", "Екологічна експертиза", "Моделювання і прогнозування стану довкілля", "Екологічне право" та ін..
1.2. Теорія організації.
Упродовж багатьох років ринкові сили орієнтували економіку виключно на попит, а відповідно, стимулювали активне залучення природних ресурсів в господарський обіг, сприяючи цим самим загостренню проблеми збереження навколишнього середовища. В результаті цього в економічних відносинах виробників і споживачів виникають зовнішні відносно ринку ефекти. Не маючи грошового виразу, вони реально впливають на життя кожної людини і суспільства в цілому.
Уявимо собі промислове підприємство, яке бере участь у ринковій економіці і в процесі свого функціонування забруднює навколишнє середовище, завдаючи шкоди довкіллю і населенню. Якість життя останнього, в результаті, може понизитись так, ніби ці люди позбавились частини заробітної плати або зіткнулися із раптовим підвищенням цін на товари та послуги. І запобігти цьому окремо людина не в змозі [1, с.402 ]. Тобто виникають соціально-економічні відносини, які в змозі вирішити тільки держава.
Ринковий механізм влаштований так, що не гарантує стимулів, які примусили підприємця брати на себе відповідальність охороняти природу, навколишнє природнє середовища. В цих умовах держава мусить брати на себе відповідальність за забезпечення невід'ємного права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища, а це вимагає впровадження відповідних організаційно-управлінських відносин. Теоретичним базисом їх є суспільний поділ праці.
В підручнику основ економічної теорії за редакції Климка Г.Н. та Нестеренко В.П. стверджується, що суспільний поділ праці безпосередньо пов'язаний з організаційно-управлінською структурою суспільного виробництва [2, c.113], тобто створюються умови для виділення окремих функцій управління та управлінських підрозділів, які об'єднуються в певну організаційну структуру. Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою, яка відіграє вирішальну роль у формуванні якісних ознак економічної системи, передусім у плані її соціально-економічної ефективності. Сфера управління потребує власної організаційної структури [2, c.114]. Тобто, аналогічно, сфера управління екологічною діяльністю потребує власної організаційної структури.
За визначенням Завадського Й.С. організаційна структура це зазначена сукупність господарчих підрозділів підприємства, пов'язаних відношеннями виробничої кооперації і які відображують розподіл праці між ними [3, с.33].
Разом з тим, необхідно дати трактування дефініції "організація."
Організація – це система, яка вирішує проблеми [4, с.191].
В філософськомуенциклопедичному словнику поняття "організація"
[5, с.463] вживається в таких значеннях:
1) внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш або менш диференційованих і автономних частин цілого, що обумовлена його побудовою;
2) сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення і удосконалення взаємозв'язків між частинами цілого;
3) об'єднання людей, що спільно реалізують деяку програму або ціль і які діють на основі визначених процедур і правил.
Організація – це внутрішнє впорядкування, сукупність процесів або дій, які ведуть до створення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого [6, с.11]. На нашу думку, це визначення найбільш адекватно відображає сутність поняття "організація"
Поняття "організація" використовується відносно біологічних, соціально-економічних і деяких технічних об'єктів (за звичай в загальному контексті з поняттями структури і системи).
Одночасно поняття організації нерозривно пов'язані з поняттями "система" та "структура".
Так завданням організації управлінняє побудова системи. Категорія "структура" відображає побудову та внутрішню форму категорії "система".Наявність структури – невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем, так як безпосередньо структура придає їм цілісності. Структура сприяє збереженню стійкого стану системи і є показником її організації [7, с.158].
Система, між елементами якої встановленні зв'язки, що забезпечують взаємодію її елементів, яка направлена на досягнення визначених цілей, є організованою.
Структура, яка відображає склад і підпорядкованість різних елементів, ланок та ступенів управління, які функціонують для досягнення визначеної мети, називається організаційною.
Таким чином, організаційна структура любої системи, в тому числі і системи екологічної діяльності, пов'язана з досягненням її глобальної мети.
В процесі організаційної діяльності люди вступають в організаційні відносини. Ці відносини є предметом вивчення науки організації управління. Об’єктом науки організації управління в екологічній діяльності виступає вся система державного управління екологічною діяльністю.
Згідно чинного законодавства "управління в галузі екологічної діяльності – це урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян".
Виходячи з цього, об'єктом управління постають суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства і природного середовища.
1.3. Господарська діяльність.
Під господарською діяльністю необхідно розуміти діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом,а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів.
Сферу господарських відносин становлять:
господарсько-виробничі відносини;
організаційно-господарські відносини;
внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарюванняпри безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Державою здійснено розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин. Так не є предметом регулювання господарських відносин :
земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.
1.4. Елементи організації виробництва.
В умовах ринку підприємства самі вибирають напрями виробництва продукції та її переробки, надання послуг й інших видів агросервісної діяльності під власну фінансову і майнову відповідальність. Досягнення мети може бути забезпечено за рахунок раціонального використання принципів організації взаємодії між всіма елементами виробництва:
працею - як цілеспрямованою діяльністю людини, свідомого впливу її на елементи природи з метою пристосування їх до своїх потреб;
предметами праці - все те, на що у процесі виробництва спрямована і впливає праця людини (земля, рослини, тварини тощо);
засобами праці - речами, за допомогою яких люди впливають на предмети праці у процесі виробництва з метою одержання необхідної продукції (машини, обладнання тощо).
Предмети та засоби праці в сукупності є засобами виробництва. Сукупність згаданих трьох елементів характеризує процес виробництва, результат якого проявляється у виконанні тих чи інших робіт, за допомогою чого і створюється певний продукт. Серед них організація продуктивної праці є найважливішою, бо від цього найбільш динамічного фактора залежить ефективність виробництва. Первинною ланкою організації виробництва є окреме підприємство, в якому люди через цілеспрямовану діяльність відтворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб, тобто створюють споживчу вартість.
У процесі праці люди взаємодіють не тільки з природою, а й між собою, тобто, щоб виробляти, вони вступають у певні зв'язки, і тільки в межах цих суспільних зв'язків та відносин має місце виробництво. Характер цих відносин, рівень виробництва та продуктивність праці залежать від того, кому належать засоби виробництва. Досвід показує, що чим ближче знаходяться засоби виробництва до конкретного виробника, тим вище продуктивність праці. Адже саме зміна відносин власності може позитивно впливати на продуктивність праці.
Г.О.Легеза, ст. викладач кафедри ОВіА, Таврійський державний агротехнологічний університет
26.01.13
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Тема 2. Організаційно-правові форми господарювання.
Лекція 1.
2.1. Класифікація форм власності.
2.2. Класифікація організаційно-правових форм господарювання.
2.3. Визначення загальних понять які характеризують
організаційно – правові форми господарювання.
2.1. Класифікація форм власності
Державний класифікатор "Класифікація форм власності" (КФВ), розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики" і чинний від 01.06.2004 .
Класифікатор призначено для обліку, збирання і оброблення статистичної та адміністративної інформації щодо державної реєстрації, аналізу та узагальнення результатів економічної діяльності суб'єктів господарської (у т. ч. підприємницької діяльності), ведення державних реєстрів:
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ),
Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців,
Реєстру корпоративних прав держави та інших за формами власності,
Об'єктами класифікації в КФВ є форми власності, встановлені чинним законодавством: Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ) та Господарським кодексом України (далі - ГКУ).
Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ЦКУ, ст. 316, 317).
Суб'єкти права власності - Український народ та інші учасники цивільних відносин: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ЦКУ, ст. 2, 318).
Таблиця 1. Класифікація форм власності
Код Назва Попередній код
(код за ДК 001-94)
10 Приватна власність 10, 20, 50
30 Державна корпоративна власність* 31
31 Державна власність 31
32 Комунальна власність 32
33 Комунальна корпоративна власність* 32
2.1 1. Право приватної власності.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Склад, вартість та кількість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим. Законом може бути встановлене обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ЦКУ, ст. 325).
Об'єктами права приватної власності є майно приватних та інших видів підприємств, господарських товариств та об'єднань (крім державних та комунальних), кооперативів, організацій, установ, закладів (крім державних та комунальних), фізичних осіб.
2.1.2. Право державної власності.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ЦКУ, ст. 326).
Об'єктами права державної власності є :
- майно державних та казенних підприємств, державних організацій, установ та закладів, що діють на основі державної власності (ГКУ, ст. 73);
- акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (ГКУ, ст. 141);
- майно яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації;
- майно державних господарських об'єднань, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) (ГКУ, ст. 120).
2.1.3. Право комунальної власності.
У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ЦКУ, ст. 327).
Об'єктами права комунальної власності є майно:
- майно комунальних підприємств, організацій, установ, закладів, що діють на основі комунальної власності територіальної громади (ГКУ, ст. 78);
- акції (частки, паї) територіальної громади у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (ГКУ, ст. 24);
- майно комунальних господарських об'єднань, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) (ГКУ, ст. 120).
2.1.4. Державна корпоративна власність та комунальна корпоративна власність.*
* Державну корпоративну власність та комунальну корпоративну власність визначають щодо майна суб'єктів, у статутному фонді яких частка державної чи комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує відповідним органам державного управління або місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
2.2. Класифікація організаційно-правових форм господарювання.
Класифікація організаційно-правових форм господарювання здійснюється на підставі Державного класифікатору "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ) розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. N 326.
Ведення КОПФГ здійснює Державний комітет статистики України.
Таблиця 2. Класифікація організаційно-правових форм господарювання
Код Назва Попередній код
100 Підприємства
200 Господарські товариства
300 Кооперативи 180
400 Організації (установи, заклади) 400, 410, 420
500 Об'єднання підприємств (юридичних осіб)
600 Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи
800 Об'єднання громадян, профспілки, благодійні
організації та інші подібні організації
900 Інші організаційно-правові форми
2.3. Визначення загальних понять які характеризують організаційно - правові форми господарювання.
Організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає
характер відносин між засновниками (учасниками),
режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації),
порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків,
можливі джерела фінансування діяльності тощо.
Юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на
юридичних осіб приватного права та
юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Учасники відносин у сфері господарювання - суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [3, ст. 2].
Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання [3, ст. 8, 55].
Суб'єкти господарювання державного сектора економіки - суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики [3, ст. 22].
Суб'єкти господарювання комунального сектора економіки - суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів [3, ст. 24].
Корпоративне підприємство - корпоративне підприємство утворене, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та (або) підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Корпоративними є
кооперативні підприємства,
підприємства, що створюються у формі господарського товариства,
інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб [3, ст. 63].
Унітарне підприємство - створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Об'єднання підприємств (юридичних осіб) - господарська організація, утворена
у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб)
з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності
для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та (або) організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та (або) управлінні.
Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.
Установа - організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.
Г.О.Легеза, ст. викладач кафедри ОВіА, Таврійський державний агротехнологічний університет
03.02.13
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Тема 2. Організаційно-правові форми господарювання.
Лекція 2.
2.4. Об'єкти організаційно-правових форм господарювання.
2.4 Об'єкти організаційно-правових форм господарювання
(Підприємства, Господарські товариства, Кооперативи, Організації (установи, заклади), Об'єднання підприємств (юридичних осіб), Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, Об'єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації, Інші організаційно-правові форми)
2.4.1 ПІДПРИЄМСТВА(підприємство, фермерське господарство, приватне підприємство, державне підприємство, казенне підприємство, комунальне підприємство, дочірнє підприємство, іноземне підприємство, підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємство споживчої кооперації).
1) Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб [3, ст. 62].
2) Фермерське господарство - форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства [22, ст. 1].
3) Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.
Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи [3, ст. 63].
4) Колективне підприємство* - підприємство, що діє на основі колективної власності [3, ст. 63]. * Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств з цією організаційно-правовою формою.
5) Державне підприємство - підприємство, що діє на основі державної власності.
Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні.
Державне комерційне підприємство - суб'єкт підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном [3, ст. 63, 73, 74].
6) Казенне підприємство - підприємство, створене за рішенням Кабінету Міністрів України.
У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства [3, ст. 76].
7) Комунальне підприємство - підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади [3, ст. 63].
Комунальне унітарне підприємство - підприємство, утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство [3, ст. 78].
8) Дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого) [3, ст. 63, 126].
9) Іноземне підприємство - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.
Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави [3, ст. 117].
10) Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) - унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян, релігійної організації або профспілкидля здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.
Засновником такого підприємства є відповідне об'єднання громадян, релігійна організація, профспілка, що має статус юридичної особи, а також їх об'єднання (спілки) у разі, якщо їх статутом передбачено право заснування підприємств ГКУ, ст. 112.
11) Підприємство споживчої кооперації - унітарне або корпоративне підприємство, утворене споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань) [3, ст. 111].
12) Орендне підприємство* - підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.
13) Індивідуальне підприємство* - підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці.
14) Сімейне підприємство* - підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, які проживають разом.
15) Спільне підприємство* - підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників. У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав.
* Примітка. Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств з такими організаційно-правовими формами. За таким визначенням, що відповідає першій редакції Закону України "Про підприємства в Україні" здійснювалась державна реєстрація спільних підприємств. Наявність спільного капіталу згідно з цим визначенням не є необхідною ознакою.
2.4.2 ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА(акціонерне товариство, відкрите акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство, державна акціонерна компанія (товариство), товариство 3 обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство)
Господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства [2, ст. 113]; [3, ст. 79, 80].
1) Акціонерне товариство - товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість рівної номінальної вартості, несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства [2, ст. 152]; [4, ст. 24].
2) Відкрите акціонерне товариство - вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах [4, ст. 25].
3) Закрите акціонерне товариство - вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах [4, ст. 25].
4) Державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії [3, ст. 22].
5) Товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.
Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів [2, ст. 140]; [4, ст. 50].
6) Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначених установчими документами розмірів.
Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах [2, ст. 151]; [4, ст. 65].
7) Повне товариство - товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном [2, ст. 119]; [4, ст. 66].
8) Командитне товариство - товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) [2, ст. 133]; [4, ст. 75].
2.4.3 КООПЕРАТИВИ(виробничий кооператив, обслуговуючий кооператив, споживчий кооператив, сільськогосподарський кооператив, сільськогосподарський виробничий кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, кооперативний банк).
Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо [3, ст. 95]; [5, ст. 2].
1) Виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності з метою одержання прибутку на засадах їх обов'язкової трудової участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.
Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність [2, ст. 163]; [3, ст. 95].
2) Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.
Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу [5, ст. 2].
3) споживчий кооператив - споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів [5, ст. 2].
4) Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу [6, ст. 1].
5) Сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва [6, ст. 1].
6) Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності [6, ст. 1].
7) Кооперативний банк - банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.
Відповідно до закону можуть створюватися місцеві та центральний кооперативні банки.
Статутний фонд кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від його участі (паю) у статутному фонді банку має право одного голосу [3, ст. 338]; [7, ст. 6, 8].
2.4.4 ОРГАНІЗАЦІЇ (УСТАНОВИ, ЗАКЛАДИ)(організація (установа, заклад), орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, державна організація (установа, заклад), комунальна організація (установа, заклад), приватна організація (установа, заклад), організація (установа, заклад) об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки))
1) Організація (установа, заклад) - організаційна структура, створена однією або кількома особами(засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Особливості правового статусу окремих видів організацій, закладів, установ встановлюються законом [2, ст. 83].
2) Орган виконавчої влади - самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням забезпечення функціонування однієї гілки державної влади - виконавчої.
Вищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством.
До системи місцевих органів виконавчої влади входять місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою [1, ст. 113, 116]; 9; [8, ст. 1].
3) Орган місцевого самоврядування - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання [1, ст. 140]; [3, ст. 8]; [10, ст. 2].
4) Державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
5) Комунальна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
6) Приватна організація (установа, заклад) - утворюється на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
7) Організація (установа, заклад) об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) утворюється на власності об'єднання громадян, релігійної організації, профспілки для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань у разі, якщо їх статутом передбачено право заснування організацій.
8) Організація орендарів* - організація, створена трудовим колективом державного підприємства, яка має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладання договору оренди майна того державного підприємства, організації, де вона створена.
9) Організація покупців* - добровільне об'єднання громадян, які уклали угоду про спільну діяльність з метою придбання об'єктів приватизації.
*Примітка. Чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових організацій з такими організаційно-правовими формами.
2.4.5 ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (ЮРИДИЧНИХ ОСІБ)(асоціація, корпорація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, інші об'єднання підприємств (юридичних осіб))
Об'єднання підприємств (юридичних осіб) - господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав [3, ст. 118].
1) Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями [3, ст. 120].
2) Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації [3, ст. 120].
3) Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).
Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність[3, ст. 120].
4) Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну [3, ст. 120].
5) холдингова компанія - господарюючий суб'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій дочірнього підприємства (підприємств).
Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування [3, ст. 126].
6) Інші об'єднання підприємств (юридичних осіб) - союзи, спілки, асоціації підприємців тощо [3, ст. 127].
2.4.6 ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БЕЗ СТАТУСУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ( філія, представництво).
1) Філія - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії не є юридичною особою.
Філії наділяються майном юридичної особи, що її створила і діє на підставі затвердженого нею положення. Керівник філії призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності. Крім філії, як назву організаційно-правової форми можна зазначати інші види відокремлених підрозділів: структурний підрозділ, відділення тощо [2, ст. 95].
2) Представництво - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Представництва наділяються майном юридичної особи, що її створила і діє на підставі затвердженого нею положення.
Керівник представництва призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності [2, ст. 95].
2.4.7 ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН, ПРОФСПІЛКИ, БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ІНШІ ПОДІБНІ ОРГАНІЗАЦІЇ(політична партія, громадська організація, спілка об'єднань громадян, релігійна організація, профспілка, об'єднання профспілок, творча спілка, благодійна організація, організація роботодавців, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, орган самоорганізації населення )
Об'єднання громадян - добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Об'єднання громадян незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до законодавства визнається політичною партією або громадською організацією. Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу [11, ст. 1, 10].
1) Політична партія - зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах [12, ст. 2].
2) Громадська організація- об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів [11, ст. 3].
3) Спілка об'єднань громадян - об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво та взаємодопомогу.
Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян [11, ст. 10].
4) Релігійна організація - організація, яка утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирає, призначає та замінює персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями) [13, ст. 7].
5) Профспілка - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.
Організації профспілки - організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та законом [14, ст. 1, 11].
6) Об'єднання профспілок. З метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх організації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних засадах створювати об'єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об'єднань та вільно виходити з них [14, ст. 8].
7) Творча спілка - добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напрямку в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство, діє на підставі статуту.
Професійний творчий працівник - фізична особа, творча діяльність якої становить її основне зайняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридично оформлені трудові відносини.
Творча діяльність - індивідуальна чи колективна творчість професійних творчих працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність [15, ст. 1].
8) Благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.
Благодійні організації можуть утворюватись у формах членських благодійних організацій, благодійних фондів, благодійних установ, інших благодійних організацій (фундацій, місій, ліг тощо) [16, ст. 1, 6].
9) Організація роботодавців - самоврядна статутна організація, що утворюється на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів роботодавців.
Організації роботодавців можуть об'єднуватися у спілки та інші статутні об'єднання роботодавців [3, ст. 21].
10) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна [17, ст. 1).
11) Орган самоорганізації населення - представницький орган, що створюється жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань.
Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.
Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети [18, ст. 1].
2.4.8 ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ
(підприємець - фізична особа, товарна біржа, фондова біржа, кредитна спілка, споживче товариство (спілка), інші організаційно-правові форми)
1) Підприємець - фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.
Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення [3, ст. 128].
2) Товарна біржа - особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.
Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.
Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів [3, ст. 279]; [19, ст. 1].
3) Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибуткута займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію [20, ст. 32, 33].
4) Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг шляхом об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки.
Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг [21, ст. 1].
5) Споживче товариство (спілка) - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів.
Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.
Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки, інші форми об'єднання, передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них [3, ст. 111].
6) Інші організаційно-правові форми - ця позиція класифікації застосовується як виняток, тільки у разі неможливості віднесення суб'єкта до будь-якої з визначених у класифікації організаційних форм.
Г.О.Легеза, ст. викладач кафедри ОВіА, Таврійський державний агротехнологічний університет
17.02.13
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Тема 3. Компетенція органів управління в екологічній діяльності.
Лекція 1.
3.1. Органи управління загальної компетенції.
3.1. Органи управління загальної компетенції.
Цілі, завдання і функції управління природокористуванням і охорони довкілля здійснюються системою державних та інших органів.
Система державних органів, які здійснюють управління в екологічній діяльності, базується на загальновизнаному в теорії організації управління їх поділі на органи загальної та спеціальної компетенції.
В основу такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей по відношенню до природних об’єктів та функцій управління ними.
Державні органи, до компетенції яких входить здійснення, в тому чи іншому обсязі, усіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об’єкта та суб’єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління.
Вони поряд з екологічними займаються й іншими питаннями соціально-економічного розвитку держави.
До державних органів загальної компетенції належать:
Президент України;
Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України;
державні адміністрації регіонів;
органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.
3.1.1 Президент України як глава держави.
Компетенція органів виконавчої влади має важливе значення для побудови і функціонування системи органів виконавчої влади. Головним «будівничим» вищої ланки системи органів виконавчої влади в Україні згідно із її Конституцією (п.15 статті 106) є Президент України, який утворює, реорганізує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Як вища посадова особа він виступає гарантом стабільності суспільних, у тому числі і екологічних правовідносин. Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України (РНБОУ), яка координує і контролює діяльність державних органів у сфері оборони і національної безпеки, а обов’язковою складовою частиною останньої є екологічна безпека суспільства.
При Раді національної безпеки і оборони України є Національний інститут проблем міжнародної безпеки.
3.1.2 Верховна Рада як єдиний законодавчий орган України
До виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України належать:
а) визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища;
б) затвердження загальнодержавних екологічних програм;
в) затвердження указів Президента України про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
г) вирішення інших питань у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України.
Значний обсяг роботи в парламенті виконують комітети Верховної Ради України:
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофидо складу якого входять:
підкомітет з питань охорони і раціонального використання надр, тваринного та рослинного світу, охорони, раціонального використання та відтворення водних ресурсів, формування національної екологічної мережі, природних ландшафтів та об'єктів природно-заповідного фонду;
підкомітет з питань охорони атмосферного повітря, зміни клімату, наукових досліджень, екологічної освіти;
підкомітет з питань державної політики у сфері поводження з відходами, енергозбереження, нетрадиційних та альтернативних джерел енергії;
підкомітет з питань державного моніторингу навколишнього природного середовища, формування та використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, бюджетного процесу, екологічних інвестицій, страхування екологічних ризиків;
підкомітет з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління радіоактивно забрудненими територіями, соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
підкомітет з питань запобігання та ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф, відновлення екологічної рівноваги постраждалих територій.
Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин
Згідно з Конституцією Автономної Республіки Крим (1998 рік) Верховна Рада Автономної Республіки Крим в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища:
а) визначає порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
в) забезпечує реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;
г) затверджує екологічні програми;
д) організує вивчення навколишнього природного середовища;
є) приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, встановлює додаткові їх категорії;
з) встановлює в разі потреби нормативи екологічної безпеки, більш суворі, ніж ті, що діють в цілому на території України.
3.1.3 Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади.
До складу основних завдань Кабінету Міністрів України належить і завданнязабезпечення політики у сферах охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
В межах виконання цього завдання Кабінету Міністрів України здійснює наступні повноваження:
забезпечувати розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм;
здійснювати в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;
приймати рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;
координувати діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм;
забезпечувати здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймати рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;
Кабінет Міністрів України реалізує свої повноваження різноманітними засобами. Насамперед це здійснюється шляхом прийняття постанов та розпоряджень із ключових питань управління в даній сфері та розробки законопроектів екологічної спрямованості і внесення їх на розгляд до Верхов